Перейти до вмісту

Калашников Максим Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Максим Калашников)
Максим Калашников
Максим Калашников
Максим Калашников, 2011
Ім'я при народженніВлади́мир Алекса́ндрович Кучере́нко
ПсевдонімМаксим Калашников
Народився21 грудня 1966(1966-12-21) (57 років)
Ашхабад, Туркменська РСР, СРСР
ГромадянствоРосія Росія
Національністьросіянин
Діяльністьписьменник, журналіст, футуролог, політик
Alma materІсторичний факультет МДУ (1991) і ОДУ ім. І. І. Мечникова
ЗакладMilitary Industrial Courierd
Мова творівросійська
Роки активності1989 — тепер. час
ЖанрІсторія, геополітика
ЧленствоІзборський клуб, Комітет 25 січняd і Клуб розсерджених патріотів
ПартіяParty of Actiond
Сайт: mk.3project.info

CMNS: Калашников Максим Олександрович у Вікісховищі

Максим Олександрович Калашников (справжнє ім'я: Володимир Олександрович Кучеренко; рос. Влади́мир Алекса́ндрович Кучере́нко; * 21 грудня 1966, Ашхабад, Туркменська РСР) — російський журналіст, громадський і політичний діяч, письменник-футуролог і публіцист. Секретар Центральної ради партії «Батьківщина: здоровий глузд», член Федеральної ради «Партії справи», член російської консервативно-націоналістичної організації «Ізборський клуб», співзасновник «Комітету 25 січня» під головуванням І. В. Гіркіна «Стрєлкова».

Позиціонує себе як фашиста, що поважає Сталіна[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї одеського журналіста Олександра Васильовича Кучеренка. З 1978 р. жив в Одесі, де його батько став кореспондентом «Правди» по Одеській, Миколаївській, Кримської та Херсонській областях. У 1983 р. закінчив школу № 35 і вступив на історичний факультет Одеського університету.

З 1985 по 1987 рік служив у лавах Збройних сил СРСР. Службу проходив у рядах внутрішніх військ МВС СРСР, закінчив службу в липні 1987 р. у званні старшого сержанта.

У 1991 р. закінчив історичний факультет МДУ.

Журналістська кар'єра:

Регулярно публікується у відкритій електронній газеті «ФОРУМ.мск».

11 вересня 2010 р. обраний секретарем зі стратегічного розвитку Центральної ради партії «Батьківщина: здоровий глузд».

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Лист президенту

[ред. | ред. код]

Як відповідь на статтю президента Д. А. Медведєва «Росія, вперед!», опублікував відкритий лист[2] з пропозиціями щодо інноваційного розвитку. Лист дійшов до адресата, що було показано по телебаченню.[3]

Лист викликав велику реакцію: Медведєв при зустрічі з віце-прем'єром Сергієм Собяніним доручив уряду РФ розглянути пропозицію російського громадянина Максима Калашникова щодо технологічної модернізації економіки, яке він прочитав в Інтернеті. Пізніше відбулися зустрічі Калашникова з віце-прем'єром Собяніним і заступником глави адміністрації президента Владиславом Сурковим (4 грудня 2009), де він висловив свої пропозиції.[4]

Лист прем'єр-міністру

[ред. | ред. код]

20 листопада 2010 р. опублікував у своєму блозі відкритий лист діючому прем'єр-міністрові Володимиру Путіну.[5] У своєму листі Калашников передрік прем'єр-міністру швидке повалення лібералами за підтримки США. Футуролог запропонував прем'єр-міністру передачу влади патріотичним силам в обмін на вічний притулок у Росії і збереження статусу мільярдера.

Блогер Анатолій Вассерман підтримав Максима Калашникова[6], заявивши при цьому, що не впевнений, що згадані Калашниковим багатомільярдні статки колишнього президента і нинішнього прем'єра Російської Федерації дійсно існують, також висловив сумнів в оточенні Путіна і згадав неприйняття його західними елітами. На думку Анатолія, Росія — стратегічна видобуток НАТО, з усіма витікаючими обставинами.

«Комітет 25 січня»

[ред. | ред. код]

25 січня 2016 року разом із кількома відомими російськими діячами націоналістичного керунку, т. зв. «імперцями» (Є. Просвірин, Е. Лімонов, О. Кунгуров та ін.) узяв участь у засновчій нараді т. зв. «Комітету 25 січня» під головуванням І. Гіркіна. Комітет позиціюється як «третя сила», і протиставиться існуючій владі та прозахідним лібералам. Головною метою новоствореної організації було проголошено захоплення влади у Російській Федерації після повалення режиму Путіна, гуртування навколо себе «силовиків», неприпущення до влади лібералів, запобігання розпаду РФ, поширення «російського світу» на території України та Білорусі, підкреслюється провідна роль російської нації у державостворенні. При цьому наголошується, що у поваленні існуючого режиму «Комітет 25 січня» участі не братиме, очікуючи його природного занепаду.[7][8].

Політична позиція

[ред. | ред. код]

Називає себе людиною з іншої Реальності, громадянином Імперії. Висував ідею створення держави-​​корпорації. Вважає себе сталіністом.

Розпад СРСР сприйняв як особисту трагедію, у своїх книгах причинами розпаду СРСР називав бюрократизацію правлячої верхівки після Сталіна і забуття своїх героїв. Тому в своїх книгах оспівує велику радянську цивілізацію і переконаний у надії на те, що цивілізація ця не пішла в минуле, а десь зачаїлася, й ось-ось вибереться з таємного сховища, гуркочучи сталевими гусеницями танків і підриваючи тишу ревінням ракетних двигунів. У своїй творчості неодноразово заявляв про необхідність випереджаючого інноваційного розвитку країни шляхом впровадження унікальних технологій і жорстких антикорупційних заходів.

Критика

[ред. | ред. код]

Деякі критики називають Калашникова ідеологом Путіна, що він завжди спростовує та в своїх книгах піддавав критиці Єльцина і Путіна.

Санкції

[ред. | ред. код]

8 серпня 2015 року Кучеренко внесений до «Чорного списку Міністерства культури України»[9].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Книги

[ред. | ред. код]
  • Московский спрут (1993).
  • Москва — империя тьмы (1995).
  • Сломанный меч империи (1-е вид., 1998; 2-е вид., 2000; 3-є вид. 2002).
  • Битва за небеса (1-е вид., 2000; 2-е вид., 2002).
  • Гнев орка (в соавторстві з Юрієм Крупновим, 2003).
  • Оседлай молнию (в соавторстві з Юрієм Крупновим, 2003).
  • Вперед, в СССР-2 (2003).
  • Третий проект (в 3-х томах, в соавторстві с Сергієм Кугушевим, 2005).
  • Максим Калашников. Код Путина. — ISBN 966-8882-29-6
  • Максим Калашников. Война с Големом. — АСТ, Астрель, 2006. — 672 с. — 20 000 екз. — ISBN 5-17-033755-8, ISBN 5-271-13535-7
  • Максим Калашников, Родіон Русов. Сверхчеловек говорит по-русски. — АСТ, Астрель, 2006. — 640 с. — (Великие противостояния). — 20 000 екз. — ISBN 5-17-037432-1, ISBN 5-271-14118-7
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Вторжение из будущего. — АСТ, Астрель, Хранитель, 2007. — 448 с. — (Великие противостояния). — 5 000 екз. — ISBN 978-5-17-040991-4, ISBN 978-5-271-15521-5, ISBN 978-5-9762-2359-2
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Вторжение из будущего. — Астрель, АСТ, Хранитель, 2007. — 448 с. — 10 000 екз. — ISBN 978-5-17-042312-5, ISBN 978-5-271-16107-0, ISBN 978-5-9762-2698-2
  • Максим Калашников, Ігор Бощенко. Будущее человечество. Открытый код власти: загадки третьего тысячелетия. — АСТ, Хранитель, Астрель, 2007. — 320 с. — 5 000 екз. — ISBN 978-5-17-042329-3, ISBN 978-5-271-16152-0, ISBN 978-5-9762-3634-9
  • Русская Доктрина / Максим Калашников рекомендует; ред. Кобяков, А., Авер'янов В. — Эксмо, 2007. — 864 с. — (Русская Правда). — 8 000 екз. — ISBN 978-5-903339-09-9
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Борьба исполинов. — АСТ, Астрель, 2008. — 512 с. — (Великие противостояния). — 8 000 екз. — ISBN 978-5-17-051332-1, ISBN 978-5-271-20710-5
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Борьба исполинов. — АСТ, Астрель, 2008. — 512 с. — 7 000 екз. — ISBN 978-5-17-051333-8, ISBN 978-5-271-20711-2
  • Максим Калашников. Цунами 2010-х годов. — Фолио, 2008. — 576 с. — 10 000 екз. — ISBN 978-5-94966-194-9
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Алтарь победы. — Фолио, 2008. — 512 с. — (Великие противостояния). — 4 000 екз. — ISBN 978-5-94966-184-0
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Вьюга в пустыне. — Фолио, 2009. — 640 с. — 7 000 екз. — ISBN 978-5-94966-186-4
  • Максим Калашников. Крещение огнем: Звезда пленительного риска. — Фолио, 2009. — 544 с. — 7 000 екз. — ISBN 978-5-94966-187-1
  • Максим Калашников, Сергій Бунтовський. Независимая Украина: Крах проекта. — Фолио, 2009. — 416 с. — 10 000 екз. — ISBN 978-5-94966-188-8
  • Максим Калашников. Глобальный Смутокризис. — Харвест, 2009. — 640 с. — 5 000 екз. — ISBN 978-985-16-7002-0
  • Максим Калашников. Глобальный Смутокризис. — Харвест, 2009. — 640 с. — 7 000 екз. — ISBN 978-985-16-7003-7
  • Максим Калашников, Володимир Кучеренко. Низшая раса. — Яуза, Эксмо, 2009. — 512 с. — 4000 екз. — ISBN 978-5-699-38550-8
  • Максим Калашников. Россия на дне. Есть ли у нас будущее? — Яуза-Пресс, 2009. — 352 с. — 5000 екз. — ISBN 978-5-9955-0105-3
  • Максим Калашников, Євген Осінцев. Завтра была война: 22 декабря 201… года. — АСТ, Астрель, ВКТ, 2010. — 384 с. — 10 000 екз. — ISBN 978-5-17-067386-5, 978-5271-28065-8, 978-5-226-02715-4
  • Максим Калашников, Віталій Авер'янов, Андрій Фурсов. Новая опричнина, или Модернизация по-русски. — Фолио, 2011. — 5000 екз. — ISBN 978-5-94966-218-2

Брошури

[ред. | ред. код]
  • Геноцид русского народа. Что может нас спасти? (2005).
  • Американское иго. Зачем дяде Сэму русские рабы (2005).
  • «Вор должен сидеть в тюрьме!» (2006).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Максим Калашников: Я фашист, уважающий Сталина - Город.томск.ру. gorod.tomsk.ru. Архів оригіналу за 13 вересня 2022. Процитовано 13 вересня 2022.
  2. Лист. Архів оригіналу за 23 вересня 2009. Процитовано 23 грудня 2013.
  3. Алиса Снежкина, Даниил Айзенштадт, Алия Самигуллина. «Кремль принял послание футуролога»//Газета.ру. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 23 грудня 2013.
  4. m_kalashnikov — Визит к Владиславу Суркову. Архів оригіналу за 28 березня 2012. Процитовано 23 грудня 2013.
  5. Максим Калашников — Путину (открытое письмо). Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 23 грудня 2013.
  6. Анатолий Вассерман «Глобальная конкуренция». Архів оригіналу за 16 червня 2013. Процитовано 23 грудня 2013.
  7. "Комитет 25 января" создан. Архів оригіналу за 28 січня 2016. Процитовано 27 січня 2016.
  8. Лимонов, Стрелков и Просвирнин объявили о создании «третьей силы». Газета.Ru. Архів оригіналу за 27 січня 2016. Процитовано 27 січня 2016.
  9. Мінкультури публікує Перелік осіб, які створюють загрозу нацбезпеці. Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 10 серпня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]