Очікує на перевірку

Макс Фрай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Фрай.
Макс Фрай
Макс Фрай у 2007 році
Ім'я при народженніСвітлана Юріївна Мартинчик
Народилася22 лютого 1965(1965-02-22) (59 років)
Одеса, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьписьменник
Alma materОНУ ім. І. І. Мечникова
Мова творівросійська
Роки активностіз 1996
Magnum opusЛабіринти Єхо
Сайт: frei.lt
CMNS: Макс Фрай у Вікісховищі

Світла́на Ю́ріївна Марти́нчик (нар. 22 лютого 1965, Одеса) — сучасна українська російськомовна письменниця та художниця.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Відома як автор літературних творів, оглядів і рецензій, опублікованих під іменем Макс Фрай[1], та як радіоведуча[2]. Деякі ранні твори, що видавалися під іменем Макса Фрая, були створені у співавторстві з чоловіком Ігорем Стьопіним.

Навчалась на філологічному факультеті Одеського державного університету, але університет не закінчила. З 1993 року жила в Москві, а з 2004 року — у Вільнюсі.

Найвідоміші роботи Макса Фрая присвячені пригодам сера Макса з Єхо. Окрім «Лабіринтів Єхо» (8 книг) та «Хронік Єхо» (6 книг), йому присвячені книги «Гнізда химер» та «Мій Рагнарок». Також Макс Фрай склав велику кількість антологій. Твори перекладено англійською, іспанською, литовською тощо[3].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Серія «Лабіринти Єхо»

[ред. | ред. код]
  • Чужак (1996) — «Чужак»;
  • Волонтёры Вечности (1996) — «Волонтери вічності»;
  • Простые волшебные вещи (1997) — «Прості чарівні речі»;
  • Тёмная сторона (1997) — «Темна сторона»;
  • Наваждения (1998) — «Омани»;
  • Власть несбывшегося (Power of Unfulfilled, 1998) — «Влада нереалізованого»;
  • Болтливый мертвец (1999) — «Балакучий мрець»;
  • Лабиринт Мёнина (2003) — «Лабіринти Меніна».

Серія «Мій Рагнарок»

[ред. | ред. код]
  • Гнёзда химер. Хроники Овёттганы (1997) — «Гнізда химер. Хроніки Оветтгани»;
  • Гнёзда химер. Хроники Хугайды (1999) — «Гнізда химер. Хроніки Хугайди»;
  • Мой Рагнарёк (1998) — «Мій Рагнарок».

Серія «Хроніки Єхо»

[ред. | ред. код]
  • Чуб Земли. История, рассказанная сэром Максом из Ехо (2004) — «Чуб Землі. Історія, яку розповів сер Макс із Єхо»;
  • Туланский детектив. История, рассказанная леди Меламори Блимм (2004) — «Туланський детектив. Історія, яку розповіла леді Меламорі Блімм»;
  • Властелин Морморы. История, рассказанная сэром Джуффином Халли (2005) — «Володар Мормори. Історія, яку розповів сер Джуффін Халлі»;
  • Неуловимый Хабба Хэн. История, рассказанная сэром Максом из Ехо (2005) — «Невловимий Хабба Хен. Історія, яку розповів сер Макс із Єхо»;
  • Ворона на мосту. История, рассказанная сэром Шурфом Лонли-Локли (2006) — «Ворона на мості. Історія, яку розповів сер Шурф Лонлі-Локлі»;
  • Горе господина Гро. История, рассказанная сэром Кофой Йохом (2007) — «Горе пана Гро. Історія, яку розповів сер Кофа Йох»;
  • Обжора — хохотун. История, рассказанная сэром Мелифаро (2010) — «Ненажера — реготун. Історія, яку розповів сер Меліфаро»;
  • Дар Шаванахолы. История, рассказанная сэром Максом из Ехо (2011) — «Дар Шаванахоли. Історія, яку розповів сер Макс із Єхо»;
  • Тубурская игра. История, рассказанная сэром Нумминорихом Кутой (2013) — «Тубурська гра. Історія, яку розповів сер Нумміноріх Кута».

Серія «Сновидіння Єхо»

[ред. | ред. код]
  • Мастер ветров и закатов (The Master of Winds and Sundowns, 2014) — «Майстер вітрів та заходів»
  • Слишком много кошмаров (Too Many Nightmares, 2015) — «Забагато жахіть»;
  • Вся правда о нас (2015) — «Уся правда про нас»;
  • Я иду искать (2016) — «Я йду шукати»;
  • Сундук мертвеца (2017) — «Скриня мерця»;
  • Отдай моё сердце (2017) — «Віддай моє серце»;
  • Мертвый ноль (2018) — «Мертвий нуль»;
  • Так бережись (2019) — «Так бережись».

Інше

[ред. | ред. код]
  • Энциклопедия Мифов — «Енциклопедія Міфів»;
  • Жалобная книга (2003) — «Книга скарг»;
  • Книга для таких, как я (2002) — «Книга для таких, як я»;
  • Идеальный роман (1999) — «Ідеальний роман»;
  • Книга одиночеств (разом із Лінор Горалик, 2004) — «Книга самотностей»;
  • Сказки и истории (2004) — «Казки та історії»;
  • Ключ из жёлтого металла (2009) — «Ключ з жовтого металу»;
  • Большая телега (2009) — «Велика підвода»;
  • Одна и та же книга (2010) — «Одна і та ж книга»;
  • Первая линия (2012) — «Перша лінія»;
  • Вторая линия (2012) — «Друга лінія»;
  • Сказки старого Вильнюса (2012) — «Казки старого Вільнюса».

Українські переклади

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Светлана Мартынчик объяснила, почему перестала прятаться за Макса Фрая [Архівовано 30 листопада 2007 у Wayback Machine.]. Lenta.ru (6 листопада 2001). Перевірено 3 грудня 2008.
  2. ↑ http://ab.lib.ru/author_books.php?action=1058[недоступне посилання з квітня 2019]
  3. ↑ (Англ.) https://web.archive.org/web/20191102195206/https://www.goodreads.com/author/show/2871392.Polly_Gannon. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 10.07.2019. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Макс Фрай
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Макс Фрай


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Макс_Фрай&oldid=39778668