Малама Павло Миколайович
| Малама Павло Миколайович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1907 — 1908 | ||
| Наступник: | Модест Коченевський | |
| Народження: | 1860 | |
| Смерть: | не раніше 1918 | |
| Країна: | Російська імперія | |
| Освіта: | Петровський Полтавський кадетський корпус і Миколаївське кавалерійське училищеd | |
Павло Миколайович Малама (1862 — після 1918) — дворянин Російської імперії з козацько-старшинського роду, державний діяч, депутат Державної думи Російської імперії III скликання[ru] від Полтавської губернії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1862 року в родині Миколи Федоровича Малами та Надії Вікторівни Спаської. Походив із дворянського роду козацько-старшинського походження Малама[1].
Навчався в Полтавській військовій гімназії та Миколаївському Кавалерійському училищі[ru]. У 1881—1888 роках служив в Уланському Його Величності лейбгвардії полку[ru], звідки пішов у відставку у званні штабсротмістра.
Після звільнення з військової служби займався громадською діяльністю. 1889 року обраний почесним мировим суддею та гласним Хорольського, а 1892 — Кременчуцького повітів. У Кременчуці був членом училищної ради, у Полтаві — товаришем голови Опікунської ради Маріїнської жіночої гімназії та головою педагогічної ради Жіночої художньо-ремісничої школи імені С. С. Хрульова. 1893 року призначений віцепрезидентом Полтавського сільськогосподарського товариства. Був полтавським губернським гласним, з 1905 — гласним Полтавської міської думи.
15 жовтня 1907 року обраний депутатом Державної думи III скликання[ru] від Полтавської губернії. Увійшов до фракції октябристів, працював у комісіях з виконання державного розпису доходів та витрат, з переселенської справи, в розпорядчій комісії. Підписав законопроєкти «Про вдосконалення селянського господарства та сільського господарства в Росії загалом» та «Про змінення земського виборчого закону». 19 травня 1908 року склав повноваження депутата думи; його замінив Модест Коченевський.
1918 року був затриманий більшовиками[2]. Подальша доля невідома.
Родина[ред. | ред. код]
Одружився з Єлизаветою Іванівною Булюбаш — дочкою поміщика Івана Петровича Булюбаша. У шлюбі було двоє дітей[3]:
- Гліб;
- Наталія (1889 — 10 липня 1984), емігрувала до Франції, похована на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Малороссійскій родословникъ, 1912, с. 351, 354.
- ↑ Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 309.
- ↑ Малороссійскій родословникъ, 1912, с. 356—357.
- ↑ В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2005. — Т. 6. Кн. 2. — С. 156. Архівовано з джерела 23 квітня 2022
Джерела[ред. | ред. код]
- Государственная дума Российской империи: 1906-1917 / Б.Ю. Иванов, А.А. Комзолова, И.С. Ряховская. — Москва : РОССПЭН, 2008. (рос.)
- В. М. Самородов. Малама Павло Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.
- Модзалевскій В. Л. Малороссійскій родословникъ. — Кіевъ : Тип. Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К, 1912. — Т. 3 : Л-О. — С. 351, 354, 356—357. (рос. дореф.)
- Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 39, 309, 352.
- Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Харьков : САГА, 2009. — С. 79—80. (рос.)
| ||||||||||||||||||||
.png)
|
