Шейдеман Євген Михайлович
| Шейдеман Євген Михайлович | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1907 — 1912 | ||
| Народження: | 1846 | |
| Смерть: | не раніше 1917 | |
| Країна: | Російська імперія | |
| Освіта: | Петровський Полтавський кадетський корпус і Михайлівське артилерійське училище | |
Євген Михайлович Шейдеман (1846 — ?) — російський офіцер та громадський діяч, Депутат Державної думи Російської імперії III скликання[ru] від Полтавської губернії.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в дворянській родині приблизно в 1846 році.
Здобув військову освіту в Петровському Полтавському кадетському корпусі (1864) та Михайлівському артилерійському училищі (1867), звідки вийшов у званні офіцера. З 1868 року навчався в Технологічному інституті в Санкт-Петербурзі. 1869 року заарештований та ув'язнений у Петропавлівській фортеці в Санкт-Петербурзі за участь у студентських заворушеннях. За розпорядженням жандармів 21 березня був висланий на батьківщину, в Полтаву, де за ним до 1872 року спостерігала поліція. З інституту був звільнений із забороною вступати у виші Російської імперії.
1870 року виїхав до Харківської губернії та влаштувався на роботу в цукровому заводі у Вовчанському повіті. За чотири роки перейшов на службу до села Карлівка на Полтавщині, яке належало великій княгині Олені Павлівні[ru], дружині великого князя Михайла Павловича (син імператора Павла I), яке перейшло до родини Мекленбург-Стреліцьких. З 1883 року Шейдеман служив головним управителем маєтку в Карлівці.
З 1886 року Шейдеман був повітовим та губернським земським гласним і почесним мировим суддею. Також був обраний предводителем дворянства Костянтиноградського повіту. Входив до складу спеціальної комісії управи стосовно вибору проєкту для спорудження будинку Полтавського губернського земства[1]. Володів 1000 десятинами землі.
14 жовтня 1907 року обраний до Державної думи Російської імперії III скликання[ru] від Полтавської губернії. Протягом перших двох сесій скликання входив до фракції октябристів, під час 3-5 сесій — правих октябристів. Працював у таких комісіях як сільськогосподарська (з 2-ї сесії — товариш голови), бюджетній, з бавовництва (протягом 5-ї сесії — голова), про заходи боротьби з пожежами, про недоторканість особистості, щодо скасування пасовищних та лісових сервітутів у губерніях західних та білоруських, з державної оборони, з переселенської справи, з торгівлі та промисловості.
Подальша доля невідома.
Був одружений.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Полтавщина : енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : Українська енциклопедія, 1992. — С. 788. — ISBN 5-88500-033-6.
Джерела[ред. | ред. код]
- 3-й созыв Государственной Думы. Портреты, биографии, автографы. — С.-Петербург : Издание Н. Н. Ольшанского, 1910. (рос.)
- Государственная дума Российской империи: 1906-1917 / Б.Ю. Иванов, А.А. Комзолова, И.С. Ряховская. — Москва : РОССПЭН, 2008. (рос.)
- Деятели революционного движения в России: Биобиблиографический словарь: От предшественников декабристов до падения царизма: [В 5 т.]. — М. : Изд-во Всесоюзного общества политических каторжан и ссыльно-поселенцев, 1927-1934. (рос.)
- Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 353.
- Павловский И. Ф. Списокъ окончившихъ курсъ Полт. к. корпуса // Историческій очеркъ Петровскаго Полтавскаго Кадетскаго Корпуса (1840-1890). — Полтава : Тип. Губерн. Правленія, 1890. — С. 37. (рос.)
- Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Харьков : САГА, 2009. — С. 83. (рос.)
| ||||||||||||||||||||
.png)
