Нікітюк Марися Юріївна
| Нікітюк Марися Юріївна | |
|---|---|
.jpg) Під час творчої зустрічі, листопад 2025 року | |
| Дата народження | 26 жовтня 1986 (39 років)  |
| Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  Україна |
| Професія | сценаристка, кінорежисерка |
| Alma mater | Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка (2007) |
| Член у | Національна спілка кінематографістів України |
| IMDb | ID 6071898 |
 Висловлювання у Вікіцитатах  Нікітюк Марися Юріївна у Вікісховищі | |
Марися Юріївна Нікітюк (нар. 26 жовтня 1986, Київ[1]) — українська кінорежисерка та сценаристка, театрознавиця, письменниця.
Закінчила у 2007 році Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут журналістики. У 2012 році отримала магістерський диплом із театрознавства Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого з дипломною роботою про традиційний та сучасний японський театр.
Працювала журналісткою, публіцисткою, театральною критикинею, є авторкою серії новел, що виходили в літературному альманасі «Святий Володимир», а також п'єс «Дачі», «Ведмеді для Маші» та «Дівчачі радості», що були представлені у форматі читок на драматургічних проєктах ЛСД (Лабораторія Сучасної Драми в Києві при ГогольФесті) та на київському драматургічному фестивалі «Тиждень актуальної пєси». «Ведмеді для Маші» отримали перше місце львівського драматургічного конкурсу Драма.ua 2010 року (від театрального фестивалю «Драбина»). Нікітюк також є авторкою оповідань «Здохни. Історія кохання», «Кавасакі Ніндзя», «Бібліотеки ненаписаних книжок», «Міф», «Суки».
У 2007—2012 роках писала про український та міжнародний театр для театрального порталу Teatre.com.ua, а також була його засновницею. З 2007 року працювала театральною критикинею та публіцисткою для журналів «ШО», «Timeout», «Личности Украины», газети «24», «ТОП-10», «Український тиждень», Polit.ua та «Українська Правда. Життя». У 2011 році виступила співорганізаторкою та співзасновницею (з Наталією Ворожбит та Андрієм Маєм) драматургічного міжнародного фестивалю «Тиждень актуальної п'єси».
2014 року вела лекції про кінорежисерів у проєкті «Свет» про Бела Тарра та Алекса ван Вармердама. Того ж року компанія UDP на Одеському міжнародному кінофестивалі нагородила проєкт повнометражного фільму «Коли падають дерева», де Марися Нікітюк була режисеркою та сценаристкою, за найкращий пітчинг.
Брала участь у кінопроєкті «Україно, goodbye!», є авторкою сценаріїв до короткометражних фільмів: «Ґауді», «Алкоголічка», «Янгол смерті», «Листопад». Авторка сценаріїв: «Сашинька», «Мама-попінз», «Ахулі», «Коли падають дерева», «Чума», «Посилка», «Яблука», «В деревах», «Мандрагора». Пише кіносценарії, новели, повісті, п'єси. Повнометражні проєкти: «Коли падають дерева», «Сансара. Сон метелика», «Брат Олень» Фільми за сценаріями Нікітюк брали участь у престижних міжнародних фестивалях у Локарно, Клермон-Феррані, у «Золотому абрикосі», Одеському МКФ та інших.
У квітні 2016 року світ побачила «Безодня (історії судного дня)» — перша книга прози у «Видавництві Анетти Антоненко». До неї увійшли десять оповідань, що досліджують теми внутрішніх криз, морального занепаду, психологічних розладів, а також руйнування соціальних систем і уявних всесвітів. Твори вирізняючись стилістикою, що була окреслена як «поетичний треш». Центральним мотивом збірки є аналіз людської природи в умовах трансформацій українського суспільства та глобального світу[2].
У травні 2016 року сценарій до фільму «Коли падають дерева», написаний Нікітюк, став переможцем 10 сесії ScripTeast Award, який проводили під час Каннського кінофестивалю[3][4][5]. В український обмежений кінопрокат фільм вийшов 13 вересня 2018 року. Того ж року Марися Нікітюк стала лауреаткою Міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка за роман «Безодня»[6].
30 січня 2021 року розпочалося фільмування повнометражного драматичного фільму «Я, Ніна», сценаристкою та режисеркою якого стала Нікітюк[7]. Фільм вийшов у прокат у 2023 році.
Третій повнометражний фільм Марисі Нікітюк, воєнна драма «Ной», знаходиться на стадії завершення роботи над сценарієм[8].
У червні 2018 року записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[9].
- 2018: «Коли падають дерева», режисерка, сценаристка
- 2019: сценарій фільму режисера Нарімана Алієва «Додому» (спільно з Наріманом Алієвим як сценаристом).
- 2020: «Серафима», режисерка, сценаристка
- 2023: «Я, Ніна», режисерка, сценаристка
- 2013: «Алкоголічка», сценаристка (режисерка Юлія Гонтарук)
- 2014: «Листопад», сценаристка (режисерка Марія Кондакова)
- 2014: «В деревах», режисерка, сценаристка
- 2015: «Мандрагора», режисерка, сценаристка
- 2016: «Сказ», режисерка, сценаристка
- 2016: «Шнурки», сценаристка (режисер Олег Федченко)
- 2016: «Свині», сценаристка (режисер Роман Любий)
- 2012: «Україно, goodbye!»: «Янгол смерті», сценаристка (режисер Володимир Тихий)
- 2012: «Україно, goodbye!»: «Ґауді», сценаристка (режисери: Аксиня Куріна, Євгенія Шевчук, Мирослава Нікітюк)
- 2012: «Україно, goodbye!»: «Швейцарський годинник», сценаристка (режисер Володимир Цивінський)
- ↑ «Арґумент-Кіно»: Марися Нікітюк: «Коли падають дерева». 25.11.2016. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Архів оригіналу за 15 червня 2016. Процитовано 15 травня 2016.
- ↑ Українська режисерка Марися Нікітюк одержала нагороду за сценарій у Каннах. Архів оригіналу за 21 травня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
- ↑ Марися Нікітюк про ScripTeast Award: «Це бажана, але неочікувана нагорода». Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 25 травня 2016.
- ↑ Запуск у виробництво ігрового повнометражного фільму Марисі Нікітюк «Коли падають дерева». Архів оригіналу за 3 червня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
- ↑ Марися Нікітюк отримала літературну премію імені Олеся Ульяненка за роман «Безодня» // Портал Detector Media. 17.09.2016. Архів оригіналу за 11 травня 2017. Процитовано 14 травня 2017.
- ↑ «Я, Ніна»: стартували зйомки драматичного фільму. cinema.in.ua. 2020-02-02. Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
- ↑ «Цей фільм — мій внесок у боротьбу проти росіян»: Марися Нікітюк розповіла про свою нову стрічку «Ной»
- ↑ Sentsov 85. YouTube. Free Sentsov. 15 червня 2018. Процитовано 3 червня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
- Нікітюк Марися Юріївна на сайті IMDb (англ.)
Нікітюк Марися Юріївна у соцмережі «Facebook»- В. М. Войтенко. Нікітюк Марися Юріївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
- http://goodbye.com.ua/creators/nikityuk/ [Архівовано 17 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Марися Нікітюк: «Якби ми проводили на сході потужну мистецько-соціальну роботу, могли б і не мати там такої ситуації» [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Марися Нікітюк Сценарії та синопсиси [Архівовано 31 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- Марися Нікітюк «Дачі» [Архівовано 5 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Марися Нікітюк: «Правда про виставу — на перетині 5-6 рецензій [Архівовано 4 грудня 2014 у Wayback Machine.]»
- Магічний реалізм з елементами трешу. Фрагмент зі збірки Марисі Нікітюк «Безодня» [Архівовано 24 травня 2016 у Wayback Machine.]
- МОЛОДА АВТОРКА НАПИСАЛА АНТИУТОПІЮ ПРО МЕНТІВСЬКУ ДЕРЖАВУ
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
- Народились 26 жовтня
- Народились 1986
- Уродженці Києва
- Випускники Навчально-наукового інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
- Члени Національної спілки кінематографістів України
- Українські сценаристки
- Українські кінорежисерки
- Члени Української кіноакадемії
- Випускники Київського університету
- Випускники Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
- Лауреати премії імені Олеся Ульяненка