Марися Нікітюк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марися Нікітюк
Дата народження 1986
Місце народження Київ, СРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Професія режисер, сценаристка
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
IMDb ID 6071898

Марися Нікітюк (нар. 1986(1986), Київ[1]) — український сценарист та режисер короткометражних та повнометражних фільмів.

Закінчила 2007 року Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут журналістики. В 2012 отримала диплом магістра театрознавства Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого з дипломною роботою про традиційний та сучасний японський театр.

Працювала журналістом, публіцистом, театральним критиком, є автором серії новел, що виходили в літературному альманасі «Святий Володимир», а також п'єс «Дачі», «Ведмеді для Маші» та «Дівчачі радості», що були представлені у форматі читок на драматургічних проектах ЛСД (Лабораторія Сучасної Драми в Києві при ГогольФесті) та на київському драматургічному фестивалі «Тиждень актуальної пєси». «Ведмеді для Маші» отримали перше місце львівського драматургічного конкурсу Драма.ua (від театрального фестивалю «Драбина») 2010 року. Автор оповідань «Здохни. Історія кохання», «Кавасакі Ніндзя», «Бібліотеки ненаписаних книжок», «Міф», «Суки»[2].

Засновник театрального порталу Teatre.com.ua, де з 2007 по 2012 писала про український та міжнародний театр. З 2007 працювала театральним критиком та публіцистом для журналів «ШО», «Timeout», «Личности Украины», газети «24», «ТОП-10», «Український тиждень», Polit.ua та «Українська Правда. Життя». У 2011 виступила спіорганізатором та співзасновником разом з Наталією Ворожбит та Андрієм Маєм драматургічного міжанродного фестивалю «Тиждень актуальної пєси».

2014 — Лекції про кінорежисерів в проекті «Свет» нічний клуб Closer: про Бела Тарра, про Алекса ван Вармердама.

2014 Компанія UDP на Одеському міжнародному кінофестивалі нагородила проект повнометражного фільму «Коли падають дерева» за найкращий пітчинг. Режисер, сценарист

Брала участь у кінопроекті «Україно, goodbye!», є автором сценаріїв до короткометражних фільмів: «Ґауді», «Алкоголічка», «Янгол смерті», «Листопад». Автор сценаріїв: «Сашинька», «Мама-попінз», «Ахулі», «Коли падають дерева», «Чума», «Посилка», «Яблука», «В деревах», «Мандрагора». Пише[3] кіносценарії, новели, повісті, п'єси.

Повнометражні проекти: «Коли падають дерева», «Сансара. Сон метелика», «Брат Олень»

Фільми за сценаріями Марисі брали участь у престижних міжнародних фестивалях у Локардо, Клермон-Феррані, у «Золотому абрикосі», Одеському МКФ та інших. Вигравали нагороди.

У квітні 2016 року світ побачила книга «Безодня (історії судного дня)» — перша книга прози у «Видавництві Анетти Антоненко». «Безодня[4]» — це 10 оповідань-катастроф, що описують як гибель внутрішніх світів, розлади психології людей, їх моральне падіння, так і колапси цілих систем і всевітів, в яких ми живемо. Скріплені одночасно нетривіальною жорстокістю, кривавістю та безмежною любов'ю, оповідання звучать в унікальній тональності «поетичного трешу». Основним центром всіх історій є погляд на природу людини в нових обставинах, в обставинах українського суспільства та сучасного світу загалом. А основним питанням є — чи заслуговує такий світ на життя? Кожна з новел — це історія судного дня, де крізь абсурдуючу реальність, зрешечену метафорами, чітко постає оточуючий нас світ, що кожної митті дедалі більше зривається з ціпка.

До друку готується: «Книга баванок, або Історії чарівного Тойто» — книга для дітей у видавництві «Glowberry»

У травні 2016 року стала переможцем 10 сесії ScripTeast Award, яку проводили під час Каннського кінофестивалю, став сценарій Марисі Нікітюк до фільму «Коли падають дерева».

За синопсисом, «Коли падають дерева» — драма в стилістиці магічного реалізму. Історія 5-річної бунтівної Вітки, яка, проводячи літні канікули у бабусі в селі, стає свідком трагічного кохання між її двоюрідною сестрою-підлітком Ларисою і молодим бандитом Шрамом. Навколишнє середовище є відлунням диких та занепадницьких 90-х, все те саме: безробіття по містечках і селах, занепад, розквіт криміналу та розквіт народного містицизму". 

Лауреатка Міжнародної літературної премії імені Олеся Ульяненка 2016 року за роман «Безодня».[5]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Повнометражні фільми
Короткометражні фільми

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У червні 2018 записала відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[15]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Арґумент-Кіно»: Марися Нікітюк: «Коли падають дерева». 25.11.2016
  2. Програма: Культ особи. Марися Нікітюк «Я завжди хотіла бути письменником. Журналістом я не була ніколи, я завжди хотіла і мені подобалося писати. А зараз моя діяльність пов'язана з написанням сценаріїв. Театр, кіно і проза існують за абсолютно різними принципами. Там у тебе є камера і ти маєш на неї орієнтуватися. В театрі більше простору для метафор, театральна мова більш наповнена. Театр є абсолютно живим мистецтвом — його не законсервувати, одна і та ж сама вистава ніколи не буває однаковою. Це найбільш актуальне мистецтво, він починається коли дзонить дзвінок і закінчується коли дзвенить дзвінок. Театр існує тут і зараз, і створюється в конкретний момент для тих людей і з тих людей, які зараз присутні. Театр завжди говорить про сьогодення, навіть через призму класики…»
  3. Я писала в своє задоволення, для мене це була чиста творчість, ніяких редакторів, ніяких рамок і раптом мої тексти стали цікавими для професійної аудиторії — та річна лабораторна робота наблизила мене до сценарної майстерності. А потім почали знімати. У мене якраз назріла світоглядна криза, мені стало важко в театрі, я потребувала різких змін, а попри всі мої спроби та спроби моїх колег — український театр так швидко не мінявся.
  4. «Видавництво Анетти Антоненко». anetta-publishers.com. Процитовано 2016-05-15. 
  5. Марися Нікітюк отримала літературну премію імені Олеся Ульяненка за роман «Безодня» // Портал Detector Media. 17.09.2016
  6. Пітчинг Одеського кінофестивалю
  7. Серафима - Kristi Films, 2018
  8. Коли падають дерева - Directory Films, 2018
  9. Шнурки - Directory Films, 2016
  10. Сказ - Kristi Films, 2016
  11. Мандрагора - Directory Films, 2015
  12. Мандрагора (2015) // Kinovyr, 28 лютого 2018
  13. В деревах - Directory Films, 2014
  14. Листопад - Directory Films, 2014
  15. https://www.youtube.com/watch?v=FG7kTneaHyc

Посилання[ред. | ред. код]