Маркетто Падуанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маркетто Падуанський
Основна інформація
Дата народження 1274
Дата смерті 14 століття
Громадянство Італія
Професії композитор, музикознавець, теоретик музики, письменник

Марке́тто Падуа́нський (італ. Marchetto da Padova, лат. Marchetus de Padua, Marchetus Patavinus), італійський теоретик музики і композитор 1-ї чверті XIV століття. У 1305-06 викладав музику в Падуанському кафедральному соборі.

Наука і творчість[ред. | ред. код]

Автор трьох трактатів:

  • Пояснення в мистецтві плавної музики («Lucidarium in arte musicae planae», 1317 або 1318);
  • Фруктовий сад в мистецтві мензуральної музики («Pomerium in arte musicae mensuratae», близько 1319);
  • Стислий виклад <мензуральної музики> («Brevis compilatio», після 1319).

Незважаючи на заголовок, який обіцяє розгляд григоріанського хоралу (у тодішніх термінах - Cantus червоний плоский лишай, Musica Плану), трактат «Роз'яснення» прославився насамперед вченням про гармонії, що містяться в ньому. Вперше в історії західноєвропейської музики Маркетто позначив пару вертикальних інтервалів як «тяжіння» (оригінальний термін - «tendendum») дисонанса до консонансу. Для прикрашення консонансу («заради краси» [Causa pulchritudinis]) і тіснішого споріднення сполучуваних інтервалів («задля необхідності» [Causa necessitatis]), на його думку, цілий тон зобов'язаний ділитися не на традиційні піфагорійські великий і малий півтони (апотому і ліму), а на «хроматичний» півтон і мікроінтервал «Дієсу». Саме ця «музична» мотивація послужила причиною для створення незвичайної (не витримує критики музичної акустики) його теорії поділу цілого тону на 5 частин.

Нотні приклади альтераційної хроматики (що містять спеціально введений для неї знак нотації — falsa musica) в трактаті показують, що Маркетто був не стільки послідовником піфагорейської теорії музики, скільки практикуючим музикантом. У своєму «ненауковому» вченні про мікрохроматики він скоріше належить традиції Аристоксена.

Значним є внесок Маркетто Падуанського і в теорію модальних ладів, зокрема, він запропонував власний метод ладового визначення мелодії за використаними у ній видами кварти і квінти, амбітуса і фіналіса; ввів розгалужену класифікацію типів ладу, яка вперше повністю охопила і складні, нерегулярні розспіви. За обсягом мелодії у поєднанні з головними категоріями модального ладу він виділив «досконаліші», «недосконалі», «наддосконалі», «змішані» і «перемішані» лади; за комбінацією видів - «правильний», «неправильний» і «доповнений».

В трактаті «Фруктовий сад» Маркетто вперше розгорнув цілісну теорію мензуральної нотації, що передбачає подвійний і потрійний поділ бревіса на всіх ритмічних підрівнях (prima, secunda, tertia divisio). Суцільний «бінарний» тип ритмічного поділу Маркетто величав «італійським» (modus Italicus); можливо, його введення було наслідком теоретичного аналізу бінарної метрики, що спостерігається у формах світської музики раннього італійського Відродження. Вперше описав синкопу не тільки всередині мензури, але і поза нею (аналог пізнішої синкопи, що переходить через тактову рису). Розгляд Маркетто Падуанським відмінностей французької та італійської систем нотації дає сучасним дослідникам ключ для ритмічних транскрипцій в т.ч. і французьких нотних пам'яток XIV століття. Трактат Маркетто «Brevis compilatio», присвячений мензуральній ритміці, - короткий конспект трактату «Pomerium».

Маркетто також приписують декілька мотетів, у т.ч. триголосний «Ave regina celorum» («Радуйся, Царице небес»); містить в акростиху ім'я автора - Marcus Paduanus).

Твори[ред. | ред. код]

  • The Lucidarium of Marchetto of Padua. A critical edition, translation, and commentary by J.W.Herlinger. Chicago, 1985;
  • Pomerium in arte musice mensurate, ed. G.Vecchi // Corpus Scriptorum de Musica. Vol.6. Roma, 1961 (только латинский оригинал);
  • Polyphonic Music of the Fourteenth Century. ed. by K. von Fischer and F.A.Gallo. Vol.12. Monaco, 1976.

Література[ред. | ред. код]

  • Pirrotta N. Marchettus de Padua and the Italian Ars Nova // Musica Disciplina IX (1955);
  • Herlinger J. Marchetto's Division of the Whole Tone // Journal of the American Musicological Society, XXXIV (1981);
  • Лебедев С.Н. Учение о хроматике Маркетто из Падуи // Проблемы теории западноевропейской музыки (XII-XVII вв.). Москва, 1983;
  • Berger K. Musica ficta. Theories of accidental inflections in vocal polyphony from Marchetto da Padova to Gioseffo Zarlino. Cambridge, 1987.

Посилання[ред. | ред. код]