Очікує на перевірку

Маркс Никандр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Маркс Нікандр Олександрович)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маркс Никандр Олександрович
Народився24 вересня 1861(1861-09-24)
Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія
Помер29 березня 1921(1921-03-29) (59 років)
Краснодар, Російська СФРР
·пневмонія
ПохованняКраснодар
Країна Російська імперія
Alma materМосковський археологічний інститутd
Знання мовросійська

Ника́ндр Олекса́ндрович Маркс (рос. Никандр Александрович Маркс; *24 вересня 1861(18610924), Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія — 29 березня 1921, Краснодар, РСФСР) — російський військовик, палеограф, історик, археолог, фольклорист. Дійсний член Московського археологічного товариства. Засновник і перший ректор Кубанського державного університету. Генерал-лейтенант російської армії, командувач військами Одеського військового округу. Активний учасник революції 1905 року і громадянської війни[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Н. А. Маркс народився в 1861 році в Феодосії[2]. Дитинство провів в Отузах (зараз смт Курортне Феодосійської міської ради). Він належав до родини потомствених військових. Максиміліан Волошин, який добре знав Маркса, стверджував, що той «по крові є старим кримським мешканцем, і виноградники, якими він володів в Отузах, належали його роду ще до єкатерининського завоювання».

25 років присвятив військовій кар'єрі в царській Росії.

У 1905 році взяв активну участь в Одеській Раді робітничих депутатів. Відома його промова на пристані, присвячена повстанню лейтенанта Шмідта. Був обраний членом революційного комітету.

У 1910 р. він закінчив Московський археологічний інститут.

У червні 1914 року виходить у відставку, отримавши чин генерал-лейтенанта. Поселився в Криму, в своєму маєтку Отузи. На початку Першої світової війни був призваний до армії.

11 жовтня 1917 р. головнокомандувач Одеського військового округу генерал-лейтенант Никандр Маркс прибув до Феодосії, де провів огляд 35-го пішого запасного полку, в якому були організовані українські сотні. Увечері він скликав нараду за участі офіцерів, представників українських комітетів та комендантів полку 638-ї запасної пішої бригади, під час якої було затверджено створення українського батальйону з власним штатом. Наступного дня всі українські сотні полку склали пожертви на прапор батальйону та вирішили визнати минулий день датою створення військової одиниці.[3]

У 1918 році перейшов на бік більшовиків. У 1919 році комісар народної освіти в м Феодосія. У цьому ж році, коли в місто увійшла армія генерала Якова Слащова, був заарештований, доставлений в Катеринодар; йому загрожував самосуд з боку офіцерів.

Суд над Н. А. Марксом відбувся 15 липня 1919 року. Копія наказу Денікіна збереглася в архіві Н. А. Маркса. Ось цей текст:

Вироком військово-польового суду від 15-го цього липня <…> генерал-лейтенант Маркс за злочин, передбачений 109 ст[атьей] Кут. Улож[ення] <…> присуджений, по позбавлення всіх прав стану, до каторжних робіт терміном 4 роки. При конфірмації вирок мною затверджений, із звільненням засудженого від фактичного відбуття покарання за старістю років.

Велику в роль в захисті Маркса від самосуду і пом'якшення вироку зіграв М. А. Волошин, який залишив спогади «Справа Н. А. Маркса». 14 вересня 1919 року висланий розпорядженням генерал-лейтенанта Н. Н. Шилінга з Таврійської губернії на Тамань.

Восени 1919 року відхилив пропозицію очолити частини Червоної армії на Кубані.

19 грудня 1920 був обраний першим ректором Кубанського університету.

Помер у Краснодарі від запалення легенів, де і був похований.

Бібліогафія

[ред. | ред. код]
Никандр Маркс з дочкою

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 27 червня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. В. Єфименко. Лист до редакції широцької «Зорі». / Свобода. — Ч. 35. — 23.03.1918 р. — С. 3.

Джерела, посилання та література

[ред. | ред. код]