Волошин Максиміліан Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Максиміліан Олександрович Волошин
250
Народився 16 (28) травня 1877[1]
Київ, Київська губернія,Російська імперія
Помер 11 серпня 1932(1932-08-11)[1][2] (55 років)
Коктебель, Крим, РРФСР
запалення легень
Громадянство/підданство Російська імперія і СРСР
Діяльність художник, поет, письменник, літературний критик і перекладач
Відомий поет і маляр
Alma mater Московський державний університет імені Ломоносова[1]

s: Роботи у Вікіджерелах

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Voloshi3.jpg

Максиміліан Олександрович Волошин (справжнє прізвище — Кирієнко-Волошин; * 16 (28) травня 1877(18770528), Київ, Київська губернія,Російська імперія — † 11 серпня 1932, Коктебель, Крим, РРФСР) — поет і маляр українського походження, перекладач; жив у Криму, представник символізму й акмеїзму; в поезії та малярстві відобразив історію та природу Криму.

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки[ред.ред. код]

Народився 16 (28 — за новим стилем) травня 1877 в Києві в родині юриста, колезького радника Олександра Максимовича Кирієнка-Волошина (1838—1881) і Олени Оттобальдівни (1850—1923), у дівоцтві Глазер. Київський будинок зберігся до наших часів (нині бульвар Шевченка / вул. Пирогова, 24/9).

У своїй автобіографії Волошин вказував, що Кирієнки-Волошини за походженням козаки із Запоріжжя, а мати походила з обрусілих у 18 столітті німців.

Невдовзі сім'я переїхала до Таганрога, а після смерті чоловіка Олена Оттобальдівна вирішила переселитися з чотирирічним сином у Москву, де вони прожили понад десять років. У 1893 переїхали до Коктебеля.

Студентські часи[ред.ред. код]

Фото Волошина в 1900

1897 вступив на юридичний факультет Московського університету, а в 1899 за дієву участь у Всеросійському студентському страйку виключений із нього на рік і висланий у Феодосію під таємний нагляд поліції. Звідси разом із матір'ю майже на півроку виїхав у свою першу закордонну подорож до Європи.

Повернувшись до Москви, екстерном склав екзамени в університеті, а в травні 1900 знову вирушив з друзями у двомісячну подорож Європою за розробленим ним маршрутом. При поверненні в Росію його несподівано для всіх заарештували й етапували до Москви, після двох тижнів перебування в «одиночці» вислали без права в'їзду в Москву і Санкт-Петербург. Волошин приймає пропозицію інженера О. В. Вяземського і їде до Середньої Азії, на той час — добровільне заслання.

У Парижі[ред.ред. код]

У Ташкенті Волошин приймає рішення не повертатися до університету, а їхати до Європи, займатись самоосвітою. У 1901 він приїзджає до Парижа, де малює в ательє художниці Є. С. Круглікової, навчається живопису в академії Колароссі, вивчає французьку літературу й культуру. Його рецензії на французькі події і критичні статті друкуються в періодичних виданнях Росії.  

У Парижі Волошин спілкується з французькими:

У 1925 48-річний майстер згадував цей період свого життя:

« ...В ці роки — я тільки всмоктуюча губка, я весь — очі, я весь — вуха. Мандрую країнами, музеями, бібліотеками… Крім техніки слова опановую техніку мазка і олівця… Етапи блукання духа: буддизм, католицизм, магія, масонство, окультизм, теософія, Р. Штейнер. Період великих особистих переживань романтичного і містичного характеру…  »

Там він зустрів свою майбутню дружину Маргариту Сабашникову, яка була дочкою багатого торговця чаєм. Маргарита вчилася живопису. Паризький роман продовжився в Росії, і в квітні 1906 р. вони одружилися. У першому шлюбі Максиміліан прожив два роки.[3]

Останні роки життя[ред.ред. код]

Могила Волошина на пагорбі Кучук-Янишар
Схили Карадагу утворюють славетний «Профіль М. Волошина»

Останні 10 років життя Волошин майже безвиїзно жив у своєму будинку в Коктебелі. Це місце було популярним серед радянських літераторів, що любили відпочивати в Криму; до Волошина навідувалися друзі-письменники. Волошин нарешті мав спокійне сімейне життя: одружився з доброю, працелюбною медсестрою Марусею, яка доглядала матір. Дружина всіляко допомагала йому, опікувалася гостями.

У 1924 зі схвалення Наркомпроса Волошин перетворює свій будинок у Коктебелі в безкоштовний будинок творчості (згодом — Будинок творчості Літфонду СРСР).

З 1929 здоров'я Максиміліана Волошина різко погіршилося, душевний стан пригнічувало загострене почуття подій у країні — дедалі частіше приходили звістки про загибель чи арешти знайомих.

Помер Волошин від запалення легень 11 серпня 1932 у Коктебелі. Похований, як він заповідав, на вершині приморського пагорба Кучук-Янишар.

Твори[ред.ред. код]

Поезія[ред.ред. код]

  • Іверії (збірка, 1918)
  • Демони глухонімі (збірка, 1919)
  • Неопалима Купина (книга віршів)
  • Поема «Росія» (1924)

Живописні праці[ред.ред. код]

«З Меганома» (1926)
«Вид на Коктебель» (1931)
  • «Іспанія. Біля моря» (1914)
  • «Париж. Площа Згоди вночі» (1914)
  • «Дерево і круча» (1920)
  • «Два дерева в долині. Коктебель» (1921)
  • «Пейзаж з озером і горами» (1921)
  • «Рожеві сутінки» (1925)
  • «Пагорби, висушені спекою» (1925)
  • «Бухта під Карадагом» (1925)
  • «Місячний вихор» (1926)
  • «Свинцеве світло» (1926)
  • «З Меганома» (1926)
  • «Топрак-Кая» (1926)
  • «Мій будинок під місяцем» (1927)
  • «Зубчаті береги» (1927)
  • «Вид на Коктебель» (1931)

Ушанування пам'яті[ред.ред. код]

Будинок-музей Максиміліана Волошина
Меморіальна дошка в Києві
Пам'ятник М.Волошину у Коктебелі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Краткая литературная энциклопедия Москва: Велика російська енциклопедія. — Т. 1.
  2. data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  3. Сім пудів краси - UAHistory (uk-UA). 2016-08-12. Процитовано 2016-08-13. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]