Чемпіонат світу зі снукеру

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чемпіонат світу зі снукеру
Дата створення / заснування 1927[1]
Зображення
Спонсор Betfredd[2], Betfredd[2], Betfair і Dafabetd
Вид спорту снукер
Країна  Велика Британія
Місце розташування Театр Крусібл[1]
Період події 1 рік
Організатор World Professional Billiards and Snooker Associationd
Кількість учасників 32
Офіційний сайт​(англ.)
CMNS: Чемпіонат світу зі снукеру у Вікісховищі

Чемпіона́т сві́ту зі сну́керу (англ. World Snooker Championship) — головний професійний рейтинговий турнір зі снукеру.

Починаючи з сезону 1973/74 він включений в список рейтингових змагань. З 1977 року чемпіонат постійно проводиться у Театрі Крусібл (англ. Crucible Theatre) в Шеффілді, Англія. Цей турнір є найважливішим за престижністю, рейтинговими очками і призовими грошима, і проходить щорічно в кінці сезону[3][4].

Історія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Хоча в снукер почали грати приблизно в 1870-х роках, офіційно його правила були затверджені організацією більярду Billiard Association & Control Club (пізніше — Billiard Association & Control Council (BA & CC)) в 1919 році. Англійський більярд у той час був домінуючом різновидом більярдних ігор, і тому ідеї про організацію регіональних снукерних турнірів з'явилися тільки на початку 1920-х років. Багато професійних гравців розуміли потенціал гри і наполягали на проведенні чемпіонату світу. Зрештою, цим безпосередньо зайнявся Білл Камкін, власник мережі більярдних клубів в Бірмінгемі. Разом Білл і його друг Джо Девіс розробили і запропонували план проведення першості BA & CC. Їх пропозиція була прийнята.

Перший чемпіонат світу було проведено з листопада 1926 по травень 1927 році в Бірмінгемі, Англія. У ньому взяли участь 10 гравців. Перший матч був зіграний між Мельбурном Інменом і Томом Ньюменом [5], а переможцем всієї першості став англієць Джо Девіс. Він же був одним з організаторів турніру. За перемогу Девіс отримав £ 6.10 (близько трьохсот фунтів стерлінгів за сьогоднішніми розцінками) [6], а кубок чемпіона він купив за свої гроші. Вищий брейк турніру зробив Альберт Коуп, 60 очок.

Перший чемпіон світу з снукеру — Джо Девіс

У наступні кілька років чемпіонат переносився в різні міста, проте країна проведення залишалася однією і тією ж. Всі розіграші, аж до 1940 року вигравав Девіс, крім того, в 1936 році він зробив перший офіційно зареєстрований сенчурі-брейк (безперервна серія в 100 і більше очок). Єдиним серйозним суперником був його ж молодший брат Фред, у якого Джо виграв в 1940 році у вирішальному фреймі.

У більшості випадків формат турніру в той час був однаковим: він проводився за системою «Челлендж», тобто чемпіон одного року автоматично виходив у фінал наступного, а противник визначався в серії матчів на вибування.

З 1941 по 1945 чемпіонат не проводився через Другу світову війну. Відновився він лише в 1946 році, і знову переможцем став Джо Девіс. Йому ж належав і вищий брейк чемпіонату в 136 очок, який він зробив у фінальному матчі проти Гораса Ліндрума. За цю перемогу англієць отримав 1000 фунтів стерлінгів. До того моменту Девіс став вже 15-кратним чемпіоном світу (всі титули були виграні поспіль), але після чемпіонату 1946 року він припинив участь у турнірі. Після відходу старшого брата Фред Девіс був готовий продовжити сімейну традицію, однак, його перша спроба завоювати титул виявилася невдалою. У фінальному матчі його зупинив шотландець Волтер Дональдсон. Тим не менш, наступні 10 років на чемпіонаті домінував саме Девіс-молодший: з 1948 по 1957 роки він виграв вісім титулів, в той час як його головний суперник Дональдсон — всього один.

Занепад[ред. | ред. код]

У 1952 році в проведенні всесвітніх чемпіонатів з снукеру почалася криза. Початок їй поклали великі розбіжності між гравцями та управлінської організацією, BA & CC. У результаті було проведено два чемпіонати: організований ВА & CC і організований самими гравцями-професіоналами. У першому взяло участь всього два снукеристи, і переможцем став австралієць Горас Ліндрум, а в другому (офіційно турнір називався World Matchplay) грали всі інші професіонали, і там чемпіоном став Фред. World Matchplay і стали вважати «справжньою» першістю світу. Однак, довго він не протримався і в 1958 році перестав проводитися через непопулярність і катастрофічну нестачу грошей. Останнім чемпіоном World Matchplay став англієць Джон Палм, який виграв свій титул 1957 року.

1960-і і 1970-і роки[ред. | ред. код]

У 1964 році турнір все ж відродився у форматі Челлендж, багато в чому завдяки старанням Рекса Вільямса, який досяг угоди з BA & СС роком раніше. Але чемпіонати проводилися нерегулярно, іноді — кілька разів на рік, завдяки чому Палм виграв за чотири року сім челленджів.

У 1969 році формат чемпіонату світу змінився, і була прийнята система гри на вибування [7]. Першим переможцем став Джон Спенсер, однак наступне десятиріччя на чемпіонаті перемагав інший гравець, валлієць Рей Ріардон, який виграв з 1970 по 1978 шість титулів.

У 1973 році чемпіонат був включений до списку рейтингових змагань, через що зріс його престиж. А в 1976 році на першість прийшов відомий спонсор, сигаретний бренд Embassy, що залишився з турніром майже на тридцять років. Через рік чемпіонат знайшов і новий будинок, Театр Крусібл в Шеффілді, а канал Бі-бі-сі почав трансляції ігор [8]. Саме 1977 і можна вважати роком народження сучасної ери снукеру.

Театр Крусібл — місце проведення чемпіонату світу.

Сучасна снукерна ера[ред. | ред. код]

З початку 1980-х років було вирішено допускати до участі в турнірі 32 гравці. Приблизно тоді ж, у 1980 було затверджено і остаточну кількість фреймів фіналу: 35, гра до 18 перемог.

У 1980 році першість світу вперше виграв неєвропеець (канадець Кліфф Торбурн). А через рік титул отримав новий гравець — Стів Девіс (не родич Джо і Фреда Девіса). Він став абсолютним лідером, вигравши в 1980-х шість вищих титулів з ​​восьми зіграних ним фіналів. Не без участі Стіва пройшов і фінал ЧС-1985, найзнаменитіший з усіх, коли-небудь зіграних в історії Крусіблу[9]. Тоді Денніс Тейлор виграв у англійця 18:17, вирвавши перемогу на останній кулі. Цей 35-фреймовий поєдинок, що закінчився в 00-19 в понеділок, довгий час тримав рекорд тривалості снукерного матчу (890 хвилин чистого часу).

Денніс Тейлор, 2004 рік

Девіс міг домінувати у чемпіонатах і далі, однак, наприкінці 1980-х у мейн-турі (своєрідній вищій лізі снукеру) з'явився ще більш обдарований гравець — Стівен Хендрі. У ті часи багато експертів почали називати Хендрі наступником Девіса[10], оскільки як один, так і інший вже на початку своєї кар'єри ставали практично непереможними на всіх змаганнях. Але в підсумку шотландець залишив позаду Стіва за всіма показниками, і перш за все по головному — кількості виграних чемпіонатів світу. 90-ті роки належали саме Стівену Хендрі. Свій перший титул він взяв у рекордні 21 рік і 106 днів, а останній, сьомий за рахунком, завоював у 1999 році. Стівен Хендрі по праву вважається найуспішнішим гравцем в історії чемпіонату світу: ніхто так не домінував на першості за весь час проведення турніру в Крусіблі.

Але на початку 2000-х років повністю розкрився потенціал нового покоління снукеристів, до якого належали насамперед Ронні О'Салліван (Англія), Джон Хіггінс (Шотландія) і Марк Вільямс (Уельс). Саме ці три снукеристи завойовували головний трофей чемпіонату вісім разів на трьох: у 1998, 2000—2001, 2003—2004, 2007—2009 роках.

У зв'язку зі змінами в законодавстві Великої Британії, пов'язаними з обмеженнями реклами тютюнових виробів, компаніям-виробникам було заборонено спонсорувати спортивні змагання на території Сполученого Королівства. Але Embassy отримали спеціальний дозвіл на продовження спонсорства чемпіонату світу до 2005 року. Останнім чемпіоном «EmbassySnooker World Championship» став англієць Шон Мерфі, що виграв у Меттью Стівенса, 18:16. Перемога Мерфі запам'яталася не стільки, як остання під спонсорством Embassy, ​​скільки тим, що сам переможець завоював титул, вийшовши з кваліфікаційних раундів. Це був всього другий випадок за історію чемпіонату після перемоги Террі Гріффітса у 1979 році.

Під час проведення турніру 2005 року головою WPBSA було оголошено, що чемпіонат буде проводитися в Театрі Крусібл як мінімум ще п'ять років, а його новим спонсором незабаром стала найбільша мережа онлайнових казино — 888.com — з нею в січні 2006 був підписаний 5-річний контракт[11]. Саме з приходом 888.com пов'язано багато змін в стилі оформлення першості, наприклад, традиційно червоний колір арени Крусібл був змінений на зелений, а гравцям, як вже було написано вище, було заборонено палити і пити алкоголь у залі.

Кубок чемпіонату світу

Першим переможцем турніру при новому спонсорі став 28-річний шотландець Грем Дотт, що обіграв у драматичному фіналі англійця Пітера Ебдона, 18:14. Цікаво, що сам Дотт, хоча і входив до числа 16 найсильніших снукеристів, на думку букмекерів був найменш вірогідним чемпіоном. Але його перемозі явно посприяло як емоційне виснаження суперника в півфіналі, так і його власний, «захисний» стиль гри[12]. У результаті Грем Дотт отримав £ 200 000 і трофей чемпіонату в оновленому дизайні.

На чемпіонаті світу 2007 року був здійснений ювілейний, 1000-й сенчурі-брейк в історії Крусібл. Автором цього досягнення став Джон Хіггінс, він же став згодом чемпіоном. А попередній переможець, Дотт, програв уже в першому колі не дуже сильному суперникові — Яну Маккалоху — 7:10. Але захистити титул на наступний рік не вдалося і Хіггінсу: на першості 2008 року він програв у другому раунді. Цього разу чемпіоном став Ронні О'Салліван, який переміг у фіналі Алістера Картера, 18:8[13].

Після цього чемпіонату головний спонсор, 888.com, так і не виконавши свої зобов'язання за контрактом, припинив його спонсорувати[14]. У 2009 букмекерська компанія Betfred.com стала головним спонсором чемпіонату світу на наступні чотири роки. Таким чином, головний з снукерних турнірів змінив офіційну назву на «Betfred.com World Snooker Championship». А місце проведення чемпіонату, за заявою колишнього голови WPBSA сера Родні Вокера, швидше за все, залишиться тим самим до 2015 року — Театр Крусібл в Шеффілді[15].

За останній час помітно зросла якість гри (як у снукері в цілому, так і на чемпіонаті світу зокрема) — для порівняння, на турнірі 1983 набралося всього 18 серій понад сто очок, а на чемпіонаті 2009 року — 83 сенчурі-брейка. Показник ЧС-2009 є наразі рекордним.

Географія чемпіонату і його учасників[ред. | ред. код]

За 83 роки своєї історії чемпіонат світу побував у 13 містах і в 3 країнах світу (Велика Британія (Англія), Південно-Африканська Республіка, Австралія). Серед найуспішніших гравців як раніше, так і зараз домінують британці, проте останнім часом стали з'являтися учасники з традиційно «неснукерних» країн. З початку 90-х в основній сітці турніру грали представники Англії, Шотландії, Уельсу, Північної Ірландії, Ірландії, Китаю, Австралії, Нової Зеландії, ПАР, Канади, Нідерландів, Ісландії, Норвегії, Фінляндії, Таїланду, Пакистану, Бельгії і Мальти.

Серед найуспішніших небританського снукеристів, які ще не закінчили свою кар'єру, можна назвати Ніла Робертсона з Австралії (переможця ЧС-2010), голландця Стефана Мазроціса, який на ЧС-1997 потрапив в 1 / 8 фіналу, Дін Цзюньхуея і Лян Веньбо з Китаю і Тоні Драго з Мальти.

Останнім часом періодично з'являлася інформація про те, що чемпіонат світу може бути перенесений до Китаю, але не раніше, ніж закінчиться чинний контракт з Шеффілдським Крусібл. Бажання перенести турнір пов'язано в тому числі з високою популярністю снукеру в цій країні [16].

Рекорди[ред. | ред. код]

  • Найбільш титулованим гравцем за всю історію чемпіонату світу досі залишається Джо Девіс: з 1927 по 1946 рік він вигравав першість 15 разів поспіль. А найуспішнішим снукеристом сучасної епохи є Стівен Хендрі, який перемагав в Крусібл 7 разів.
  • Перший максимальний брейк на чемпіонаті був зареєстрований в 1983 році. Автором цього досягнення став канадський гравець Кліфф Торбурн, який згодом дійшов до фіналу. Брейк був зроблений на стадії 1 / 8 фіналу.
  • Єдиним снукеристом, якому вдалося зробити сенчурі-брейк у своєму дебютному матчі на чемпіонатах світу, є ірландець Фергал О'Браєн. Він зробив це в 1994 році.
  • Чемпіонат світу зі снукеру 2008 — перший і поки єдиний офіційний турнір, на якому було зроблено два максимуми: один у Ронні О'Саллівана, інший у Алістера Картера[17]. У підсумку призові за це досягнення були розділені між ними порівну.
  • Першість 2007 відома найдовшим фреймом за всю історію турніру. Він тривав 1 годину і 17 хвилин і був зіграний у фіналі між Джоном Хіггінсом і Марком Селбі.
  • Наймолодшим переможцем чемпіонату став Стівен Хендрі, що виграв його в 1990 у віці 21 року. Другим за цим показником є ​​Шон Мерфі, третім — Алекс Хіггінс. Обидва вони перемагали на чемпіонаті в 22 роки, але з різницею в кілька місяців[18][19]. А найстарішим переможцем першості став Рей Ріардон, який виграв турнір в 45 років і 203 дні (чемпіонат світу 1978 року). Але ще більш вражаючим виглядає вік фіналіста турніру 1966 Фреда Девіса — 53 роки.
  • Найнесподіванішим чемпіоном є Террі Гріффітс (1979), який виграв турнір, будучи гравцем з кваліфікації; крім того, чемпіонат був усього другим професійним турніром, в якому він грав. Джо Джонсон став чемпіоном в 1986, хоча ставки на нього перед початком турніру приймалися як 150-1; Шон Мерфі у 2005 повторив досягнення Гріффітса і виграв титул, вийшовши з кваліфікаційних раундів.
  • Джиммі Вайт шість разів досягав фіналів світової першості (в 1984 і 1990—1994 рр.), Однак, жодного разу не вигравав його. Останній фінал він зіграв із Хендрі і програв йому, 17:18.
  • Так зване «Прокляття Крусіблу» полягає в тому, що ні один чемпіон, який виграв вперше на цій арені, не може захистити свій титул на наступний рік. Джон Спенсер, Террі Гріффітс, Стів Девіс, Денніс Тейлор та Грем Дотт програли в першому раунді, інші пройшли далі. Ближче всіх підійшов Джо Джонсон, який виграв чемпіонат в 1986 році і на наступний рік дістався до фіналу. Але і він поступився своєму супротивникові, 14:18.
  • Кен Догерті — єдиний, кому підкорилися три різні версії чемпіонату світу. У різний час він перемагав на юніорському, любительському та професійному чемпіонатах[20].
  • Ронні О'Салліван та Стівен Хендрі є абсолютними рекордсменами за кількістю максимальних серій на турнірі. Салліван перший 147 зробив у 1997 році за 5 хвилин і 20 секунд. У 2003 він повторив це досягнення в матчі першого кола проти Марко Фу, але в підсумку програв, 6:10 (В середньому за секунду серії О'Салліван заробляв по 433 фунта)[21]. Втретє О'Салліван зробив максимум на чемпіонаті світу 2008 в 1 / 8 фіналу проти Марка Вільямса, причому в останньому фреймі. Максимальні брейки на чемпіонатах світу на рахунку Стівена Хендрі (1995, 2009, 2012), Джиммі Вайта (1992), Марка Вільямса (2005), Кліффа Торбурна (1983) та Аллістера Картера (2008)[22].
  • Джон Перрот — єдиний, кому вдавалося виграти у свого суперника всуху: це сталося в матчі першого кола чемпіонату світу 1991 року проти Едді Чарльтона.
  • Горас Ліндрум та Ніл Робертсон (Австралія), Кліфф Торбурн (Канада) та Кен Догерті (Ірландія) є єдиними чемпіонами світу, що мешкають (не є громадянами) не у Великій Британії.
  • Чемпіонати світу 1931 і 1952 років цікаві тим, що в кожному з них брало участь всього 2 гравця.
  • За всю історію на чемпіонатах світу було зроблено дванадцять максимальних брейків, при цьому два з них — у кваліфікаційних раундах та обидва зробив (Роберт Мілкінс, 14 березня 2006 року та 11 квітня 2012 року).
  • Найтриваліший нефінальний матч чемпіонату світу був зафіксований в 1983 році в 1 / 8 фіналу між Кліффом Торбурном і Террі Гріффітсом[23] . Він закінчився в 03-51 ранку, і перемогу здобув Торбурн з рахунком 13:12. Він же, як уже згадувалося вище, зробив у цьому матчі 147.
  • Найбільше сенчурі-брейків на одному чемпіонаті світу зробив Стівен Хендрі (2002 рік, 16 сотенних серій).
  • Найшвидший матч до 13 перемог на чемпіонаті світу був зафіксований в 1997 році. Ронні О'Салліван тоді виграв у Тоні Драго, 13:4. Варто зауважити, що ці гравці мають прізвиська «Ракета» і «Торнадо» відповідно, тому що відомі як найшвидкісніші за всю історію гри.
  • З найвідоміших камбеків (матч, де один гравець, програючи іншому дуже багато фреймів, виграє зрештою матч) можна виділити чотири матчі:
ЧС-1995, Найджел Бонд — Кліфф Торбурн. З рахунку 2:9 Бонд виграв матч, 10:9[24];
ЧС-2003, Кен Доерті — Пол Хантер. З рахунку 9:15 Доерті виграв матч, 17:16, і пройшов у фінал[25];
ЧС-2007, Шон Мерфі — Меттью Стівенс. З рахунку 5:11, а потім і 7:12 Мерфі виграв матч, 13:12[26];
ЧС-2010, Ніл Робертсон — Мартін Гоулд. З рахунку 5:11 Робертсон врятував матч, вигравши його з рахунком 13:12, а потім став чемпіоном світу[27].
  • Стівен Хендрі є снукеристом, який заробив більше всіх призових грошей на окремому чемпіонаті світу ( £ 190 000 за перемогу та £ 163 000 за найвищий брейк у 147 очок, 1995 рік)[28].

Статистика та визначні події фінальних матчів[ред. | ред. код]

  • Найрозгромніший рахунок на чемпіонатах світу був зафіксований в 1989 році, коли Стів Девіс переміг Джона Перрота, 18:3. Інші великі перемоги були на ЧС-1993 (18:5, Стівен Хендрі — Джиммі Вайт), ЧС-1983 (18:6, Стів Девіс — Кліфф Торбурн) і ЧС-1965 (39:12, Джон Пульман — Фред ван Ренсбург).
  • Найтривалішими фіналами до 18 перемог є фінали ЧС-1985, ЧС-2006 і ЧС-2007. Усі три матчі завершилися після опівночі.
  • Найбільший рахунок був зафіксований на ЧС-1952, коли Горас Ліндрум переміг Кларка Макконекі, 94:49.
  • Місцем, де найбільш часто проводився чемпіонат світу (і його фінал), є Театр Крусібл у Шеффілді. За цим показником йому немає і, можливо, не буде рівних: чемпіонат постійно проходить з 1977 року.
  • Перемоги у вирішальній партії на чемпіонатах світу фіксувалися 6 разів. Вперше фінал, де були зіграні всі можливі партії, відбувся в 1940 році. Востаннє це сталося в 2002 році. Той фінальний фрейм був дуже напруженим і запам'ятався численними помилками обох суперників[29].
  • В останній раз фінал, де обидва гравці представляли одну країну (не Англію), відбувся в 2000 році між валлійцями Марком Вільямсом і Метью Стівенсом.
  • Найнапруженішим визнаний фінал 1985 року між Стівом Девісом і Деннісом Тейлором. Той матч розпочався під диктовку Девіса, і він повів 8:0. Потім Тейлор зробив рахунок 11:11, а за рахунку 17:17 зробив кілька дійсно видатних ударів, завдяки чому і виграв першість. Рахунок в останньому фреймі був 66-62 на користь Тейлора[30].

Терміни[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу за всю історію проведення тільки кілька разів грався протягом більше одного року. Взагалі ж терміни проведення цього турніру встановлені вже досить давно — це приблизно середина квітня — початок травня. Приміром, ЧС-2008 проводився щодня з 19 квітня по 5 травня.

Кваліфікаційні матчі[ред. | ред. код]

Раунд кваліфікації гравців в основну частину турніру зазвичай проводиться в два етапи. Перший грають снукеристи, що займають найнижчі позиції у офіційному рейтингу. Проводиться перший етап зазвичай взимку, на початку-середині січня. Другий етап кваліфікації проводиться навесні, за два-три місяці до початку чемпіонату [31].

Рейтингові очки[ред. | ред. код]

Рейтингові очки на чемпіонаті світу завжди були і залишаються найціннішими серед усіх снукерних турнірів. Хоча до 2005 року переможці першості отримували 8000 балів [32], цього їм вистачало, щоб різко виправити або зміцнити становище у світовому рейтингу, так як очки на інших змаганнях були вдвічі менше. Нерідко саме перемога на чемпіонаті приносила снукеристам з недостатньо високим рейтингом перше місце за підсумками сезону. Наприклад, в 1990 році Стівен Хендрі став першим саме завдяки перемозі на першості, хоча до цього він сильно відставав від Стіва Девіса.

Очки розподіляються між гравцями в різній мірі залежно від їх положення в офіційному рейтингу і турнірним результатом. Гравці з нижчим рейтингом за вихід в основну сітку (раунд 32 найсильніших, або 1 / 16 фіналу) отримують більше очок, ніж ті, хто має більш високий рейтинг, але не зуміли пробитися через кваліфікацію.

Рейтингові очки на 2016 рік[ред. | ред. код]

  • Переможець: 330000
  • Фіналіст: 137500
  • Півфіналісти: 66000
  • Чвертьфіналісти: 33000
  • 1 / 8 фіналу: 22000
  • 1 / 16 фіналу: 13250; 0 для тих, хто програв перший матч
  • Другий кваліфікаційний раунд: 9900
  • Перший кваліфікаційний раунд: 6600

Призові гроші[ред. | ред. код]

Призові на чемпіонаті світу зі снукеру з'явилися з першого ж року його проведення і склали 6 фунтів і 10 центів. До 1946 році призові збільшилися до 1000 фунтів за перемогу і фінал[33], і хоча в перекладі на нинішній курс ця сума збільшується в кілька разів, грошей весь цей час було явно недостатньо. Ситуація поліпшилася на початку 1970-х рр., коли снукерні турніри почали показувати по телебаченню, а грою зацікавились відомі спонсори (в основному ті, що рекламують сигарети і алкогольні напої).

Хоча чемпіонат світу став спонсоруватиметься ще в 1969 році, матеріальна підтримка турніру сильно не зросла, натомість самі спонсори змінювалися за наступні 10 років тричі. Доленосним для турніру став прихід в 1976 році сигаретного бренду Embassy, який і почав активно збільшувати призовий фонд. На першому чемпіонаті світу при спонсоруванні Embassy призові склали в загальному £ 15 300; чемпіон же гарантував собі 6000 фунтів стерлінгів. Але вже до 1995 року фонд був встановлений у розмірі £ 578 250, а на чемпіонаті 2003, рекордному за призовими грошима, тільки переможець отримав £ 270 000. Загальний же фонд тієї першості склав 1 378 920 фунтів. Крім того, з початку 1990-х гравців, які зробили максимальний брейк, також отримували солідну винагороду в розмірі від 157 000 до 167 000 фунтів стерлінгів (147 000 за сам максимум і ще до 20 000 як за вищий брейк турніру).

Призові на 2016 рік[ред. | ред. код]

  • Загальний призовий фонд турніру £ 1500100
  • Переможець: £ 330000
  • Фіналіст: £ 137500
  • Півфіналісти: £ 66000
  • Чвертьфіналісти: £ 33000
  • 1 / 8 фіналу: £ 22000
  • 1 / 16 фіналу: £ 13250
  • 1 / 32 фіналу: £ 9900
  • 1 / 40 фіналу: £ 6600
  • Приз за максимальний брейк: £ 20000
  • Приз за вищий брейк в основній сітці: £ 20000
  • Приз за вищий брейк у кваліфікації: £ 1000

Формат[ред. | ред. код]

Формат чемпіонату світу на ранніх стадіях його розвитку (1920—1960 рр.) був нестійким і змінювався практично кожного разу. В основному снукеристи грали довгі, іноді багатоденні матчі. Пік таких «марафонських» розіграшів припав на 1950-ті, коли фінали гралися як мінімум до 50 перемог. 1952 рік став рекордним за цим показником — тоді Горас Ліндрум і Кларк Макконекі розіграли матч з 143 фреймів. Перемогу в тому фіналі з рахунком 94:49 здобув Ліндрум (для порівняння — зараз фінали чемпіонату граються до 18 перемог).

Однак у 1970-х роках WPBSA (нова організація управління снукеру) була змушена скоротити кількість фреймів для перемоги. Це сталося з простої причини: снукерні матчі стали транслюватися по телебаченню, а час трансляції було обмежено. Так, з 1980 року максимально можливу кількість фінальних партій скоротилося до 35. До речі, приблизно тоді ж, завдяки приходу нових гравців-професіоналів, розширилася турнірна сітка: тепер матчі основної частини чемпіонату починалися з 1 / 16 фіналу. Інші ж матчі гралися по добре відпрацьованій системі, яка за без малого 30 років зазнала мінімальні зміни: 1 / 16 фіналу — матчі до 10 перемог, 1 / 8 фіналу — до 13 перемог, 1 / 4 фіналу — до 13 перемог і півфінали — до 17 перемог (до 1997 року до 16[34]).

Посів гравців[ред. | ред. код]

За традицією, перший матч кожного чемпіонату світу відкриває діючий переможець. Відповідно, при посіві на турнір він отримує перший номер незалежно від того, яке місце в рейтингу посідає. Другий номер зазвичай отримує фіналіст попереднього чемпіонату, хоча на його посів може вплинути рейтинг. Решта (14 снукеристів із топ-16) отримують номер відповідно до офіційного рейтингу.

Формат чемпіонату світу на 2016 рік[ред. | ред. код]

  • Матчі першого кола — 1 / 16 фіналу: матчі до 10 перемог
  • 1 / 8 фіналу: матчі до 13 перемог
  • 1 / 4 фіналу: матчі до 13 перемог
  • 1 / 2 фіналу: матчі до 17 перемог
  • Фінал: матч до 18 перемог

Переможці, з 1927 до наших днів[ред. | ред. код]

Чемпіонати[ред. | ред. код]

Рік Місце
проведення 		Переможець Фіналіст Фінальний
рахунок 		Сезон Спонсор
1927 Бірмінгем Англія Джо Девіс Англія Том Денніс 20:11 — —
1928 Бірмінгем Англія Джо Девіс Англія Фред Лоуренс 16:13 — —
1929 Ноттінгем Англія Джо Девіс Англія Том Денніс 19:14 — —
1930 Лондон Англія Джо Девіс Англія Том Денніс 25:12 — —
1931 Ноттінгем Англія Джо Девіс Англія Том Денніс 25:21 — —
1932 Лондон Англія Джо Девіс Нова Зеландія Кларк Макконекі 30:19 — —
1933 Честерфілд Англія Джо Девіс Англія Віллі Сміт 25:18 — —
1934 Ноттінгем Англія Джо Девіс Англія Том Ньюмен 25:23 — —
1935 Лондон Англія Джо Девіс Англія Віллі Сміт 25:20 — —
1936 Лондон Англія Джо Девіс Австралія Горас Ліндрум 34:27 — —
1937 Лондон Англія Джо Девіс Австралія Горас Ліндрум 32:29 — —
1938 Лондон Англія Джо Девіс Англія Сідней Сміт 37:24 — —
1939 Лондон Англія Джо Девіс Англія Сідней Сміт 43:30 — —
1940 Лондон Англія Джо Девіс Англія Фред Девіс 37:36 — —
1941—1945 через війну турніри не проводилися
1946 Лондон Англія Джо Девіс Австралія Горас Ліндрум 78:67 — —
1947 Лондон Шотландія Волтер Дональдсон Англія Фред Девіс 82:63 — —
1948 Лондон Англія Фред Девіс Шотландія Волтер Дональдсон 84:61 — —
1949 Лондон Англія Фред Девіс Шотландія Волтер Дональдсон 80:65 — —
1950 Блекпул Шотландія Волтер Дональдсон Англія Фред Девіс 51:46 — —
1951 Лондон Англія Фред Девіс Шотландія Волтер Дональдсон 58:39 — —
Більярдна Асоціація та Рада Клубу Контролю
1952 Манчестер Австралія Горас Ліндрум Нова Зеландія Кларк Макконекі 94:49 — —
Всесвітній турнір професіоналів
1952 Блекпул Англія Фред Девіс Шотландія Волтер Дональдсон 38:35 — —
1953 Лондон Англія Фред Девіс Шотландія Волтер Дональдсон 37:34 — —
1954 Манчестер Англія Фред Девіс Шотландія Волтер Дональдсон 39:21 — —
1955 Блекпул Англія Фред Девіс Англія Джон Пульман 37:34 — —
1956 Блекпул Англія Фред Девіс Англія Джон Пульман 38:35 — —
1957 Джерсі Англія Джон Пульман Північна Ірландія Джейкі Рі 39:34 — —
1958—1963 чемпіонати не проводились
Челлендж-матчі
1964 Лондон Англія Джон Пульман Англія Фред Девіс 19:16 — —
1964 Лондон Англія Джон Пульман Англія Рекс Вільямс 40:33 — —
1965 Лондон Англія Джон Пульман Англія Фред Девіс 37:36 — —
1965 ПАР Англія Джон Пульман Англія Рекс Вільямс 25:22 — —
1965 ПАР Англія Джон Пульман Фред ван Ренсбург 39:12 — —
1966 Ліверпуль Англія Джон Пульман Англія Фред Девіс 5:2 (рахунок по матчам) — —
1968 Болтон Англія Джон Пульман Австралія Едді Чарльтон 39:34 — —
Матчі на вибування
1969 Лондон Англія Джон Спенсер Уельс Гаррі Оуен 37:24 — Player's No. 6
1970 Лондон Уельс Рей Ріардон Англія Джон Пульман 37:33 — Player's No. 6
1971 Австралія Сідней Англія Джон Спенсер Австралія Воррен Сімпсон 37:29 — —
1972 Бірмінгем Північна Ірландія Алекс Гіггінс Англія Джон Спенсер 37:32 — Park Drive
1973 Манчестер Уельс Рей Ріардон Австралія Едді Чарльтон 38:32 — Park Drive
1974 Манчестер Уельс Рей Ріардон Англія Грем Майлс 22:12 1973/74 Park Drive
1975 Мельбурн Уельс Рей Ріардон Австралія Едді Чарльтон 31:30 1974/75 —
1976 Манчестер Уельс Рей Ріардон Північна Ірландія Алекс Гіггінс 27:16 1975/76 Embassy
Крусібл
1977 Шеффілд Англія Джон Спенсер Канада Кліфф Торбурн 25:21 1976/77 Embassy
1978 Шеффілд Уельс Рей Ріардон ПАР Перрі Менс 25:18 1977/78 Embassy
1979 Шеффілд Уельс Террі Гріффітс Північна Ірландія Денніс Тейлор 24:16 1978/79 Embassy
1980 Шеффілд Канада Кліфф Торбурн Північна Ірландія Алекс Гіггінс 18:16 1979/80 Embassy
1981 Шеффілд Англія Стів Девіс УельсДуг Маунтджой 18:12 1980/81 Embassy
1982 Шеффілд Північна Ірландія Алекс Гіггінс Уельс Рей Ріардон 18:15 1981/82 Embassy
1983 Шеффілд Англія Стів Девіс Канада Кліфф Торбурн 18:6 1982/83 Embassy
1984 Шеффілд Англія Стів Девіс Англія Джиммі Вайт 18:16 1983/84 Embassy
1985 Шеффілд Північна Ірландія Денніс Тейлор Англія Стів Девіс 18:17 1984/85 Embassy
1986 Шеффілд Англія Джо Джонсон Англія Стів Девіс 18:12 1985/86 Embassy
1987 Шеффілд Англія Стів Девіс Англія Джо Джонсон 18:14 1986/87 Embassy
1988 Шеффілд Англія Стів Девіс Уельс Террі Гріффітс 18:11 1987/88 Embassy
1989 Шеффілд Англія Стів Девіс Англія Джон Перрот 18:3 1988/89 Embassy
1990 Шеффілд Шотландія Стівен Хендрі Англія Джиммі Вайт 18:12 1989/90 Embassy
1991 Шеффілд АнгліяДжон Перрот Англія Джиммі Вайт 18:11 1990/91 Embassy
1992 Шеффілд Шотландія Стівен Хендрі Англія Джиммі Вайт 18:14 1991/92 Embassy
1993 Шеффілд Шотландія Стівен Хендрі Англія Джиммі Вайт 18:5 1992/93 Embassy
1994 Шеффілд Шотландія Стівен Хендрі Англія Джиммі Вайт 18:17 1993/94 Embassy
1995 Шеффілд Шотландія Стівен Хендрі Англія Найджел Бонд 18:9 1994/95 Embassy
1996 Шеффілд Шотландія Стівен Хендрі Англія Пітер Ебдон 18:12 1995/96 Embassy
1997 Шеффілд Ірландія Кен Догерті Шотландія Стівен Хендрі 18:12 1996/97 Embassy
1998 Шеффілд Шотландія Джон Хіггінс Ірландія Кен Догерті 18:12 1997/98 Embassy
1999 Шеффілд Шотландія Стівен Хендрі Уельс Марк Вільямс 18:11 1998/99 Embassy
2000 Шеффілд Уельс Марк Вільямс Уельс Метью Стівенс 18:16 1999/00 Embassy
2001 Шеффілд Англія Ронні О’Салліван Шотландія Джон Хіггінс 18:14 2000/01 Embassy
2002 Шеффілд Англія Пітер Ебдон Шотландія Стівен Хендрі 18:17 2001/02 Embassy
2003 Шеффілд Уельс Марк Вільямс Ірландія Кен Догерті 18:16 2002/03 Embassy
2004 Шеффілд Англія Ронні О’Салліван Шотландія Грем Дотт 18:8 2003/04 Embassy
2005 Шеффілд Англія Шон Мерфі Уельс Метью Стівенс 18:16 2004/05 Embassy
2006 Шеффілд Шотландія Грем Дотт Англія Пітер Ебдон 18:14 2005/06 888.com
2007 Шеффілд Шотландія Джон Хіггінс Англія Марк Селбі 18:13 2006/07 888.com
2008 Шеффілд Англія Ронні О’Салліван Англія Алі Картер 18:8 2007/08 888.com
2009 Шеффілд Шотландія Джон Хіггінс Англія Шон Мерфі 18:9 2008/09 Betfred.com
2010 Шеффілд Австралія Ніл Робертсон Шотландія Грем Дотт 18:13 2009/10 Betfred.com
2011 Шеффілд Шотландія Джон Хіггінс Англія Джадд Трамп 18:15 2010/11 Betfred.com
2012 Шеффілд Англія Ронні О'Салліван Англія Алі Картер 18:11 2011/12 Betfred.com
2013 Шеффілд Англія Ронні О'Салліван Англія Баррі Гокінс 18:12 2012/13 Betfred.com
2014 Шеффілд Англія Марк Селбі Англія Ронні О'Салліван 18:14 2013/14 Dafabet.com
2015 Шеффілд Англія Стюарт Бінгем Англія Шон Мерфі 18:15 2014/15 Betfred.com
2016 Шеффілд Англія Марк Селбі КНР Дін Цзюньхуей 18:14 2015/16 Betfred.com
2017 Шеффілд Англія Марк Селбі Шотландія Джон Хіггінс 18:15 2016/17 Betfred.com
2018 Шеффілд Уельс Марк Вільямс Шотландія Джон Хіггінс 18:16 2017/18 Betfred.com
2019 Шеффілд Англія Джадд Трамп Шотландія Джон Хіггінс 18:9 2018/19 Betfred.com
2020 Шеффілд Англія Ронні О'Салліван Англія Кайрен Вілсон 18:8 2019/20 Betfred.com
2021 Шеффілд Англія Марк Селбі Англія Шон Мерфі 18:15 2020/21 Betfred.com
2022 Шеффілд Англія Ронні О'Салліван Англія Джадд Трамп 18:13 2021/22 Betfred.com
2023 Шеффілд Бельгія Лука Бресель Англія Марк Селбі 18:15 2022/23 Cazoo

Чемпіони[ред. | ред. код]

Гравець Всього Рік
Англія Джо Девіс 15 1927—1940, 1946
Англія Фред Девіс 8 1948, 1949, 1951, 1952—1956
Англія Джон Пульман 1957, 1964 (двічі), 1965 (тричі), 1966, 1968
Шотландія Стівен Хендрі 7 1990, 1992—1996, 1999
Англія Ронні О'Салліван 2001, 2004, 2008, 2012—2013, 2020, 2022
Уельс Рей Ріардон 6 1970, 1973—1976, 1978
Англія Стів Девіс 1981, 1983—1984, 1987—1989
Шотландія Джон Хіггінс 4 1998, 2007, 2009, 2011
Англія Марк Селбі 2014, 2016, 2017, 2021
Англія Джон Спенсер 3 1969, 1971, 1977
Уельс Марк Вільямс 2000, 2003, 2018
Шотландія Волтер Дональдсон 2 1947, 1950
Північна Ірландія Алекс Гіггінс 1972, 1982
Австралія Горас Ліндрум 1 1952
Уельс Террі Гріффітс 1979
Канада Кліфф Торбурн 1980
Північна Ірландія Денніс Тейлор 1985
Англія Джо Джонсон 1986
Англія Джон Перрот 1991
Ірландія Кен Догерті 1997
Англія Пітер Ебдон 2002
Англія Шон Мерфі 2005
Шотландія Грем Дотт 2006
Австралія Ніл Робертсон 2010
Англія Стюарт Бінгем 2015
Англія Джадд Трамп 2019
Бельгія Лука Бресель 2023

Країни чемпіонів[ред. | ред. код]

Країна Гравці Всі чемпіонати
Англія Англія 13 55
Шотландія Шотландія 4 14
Уельс Уельс 4 9
Північна Ірландія Північна Ірландія 2 3
Австралія Австралія 2 2
Канада Канада 1 1
Ірландія Ірландія 1 1
Бельгія Бельгія 1 1

Найуспішніші снукеристи чемпіонатів світу (з 1969 року)[ред. | ред. код]

  • Гравці, чиї імена виділені сірим кольором, більше не виступають в мейн-турі.
Місце Ім'я Країна Переможець Фіналів Півфінал і краще Кількість
зроблених 147
1 Стівен Хендрі Шотландія Шотландія 7 2 12 3 (1995, 2009, 2012)
2 Ронні О'Салліван Англія Англія 7 1 11 3 (1997, 2003, 2008)
3 Стів Девіс Англія Англія 6 2 11 0
4 Рей Ріардон Уельс Уельс 6 1 10 0
5 Джон Хіггінс Шотландія Шотландія 4 1 7 0
6 Джон Спенсер Англія Англія 3 1 6 0
7 Марк Селбі Англія Англія 4 1 5 0
8 Алекс Хіггінс Північна Ірландія Північна Ірландія 2 2 7 0
9 Марк Вільямс Уельс Уельс 2 1 5 1 (2005)
10 Кліфф Торбурн Канада Канада 1 2 6 1 (1983)
11 Пітер Ебдон Англія Англія 1 2 4 0
Шон Мерфі Англія Англія 1 2 4 0
13 Кен Догерті Ірландія Ірландія 1 2 3 0
Грем Дотт Шотландія Шотландія 1 2 3 0
15 Денніс Тейлор Північна Ірландія Північна Ірландія 1 1 5 0
16 Террі Гриффітс Уельс Уельс 1 1 3 0
Джон Перрот Англія Англія 1 1 3 0
18 Джо Джонсон Англія Англія 1 1 2 0
19 Ніл Робертсон Австралія Австралія 1 0 4 0
20 Стюарт Бінгем Англія Англія 1 0 1 0
21 Джиммі Вайт Англія Англія 0 6 10 1 (1992)
22 Едді Чарльтон Австралія Австралія 0 2 8 0
23 Меттью Стівенс Уельс Уельс 0 2 6 0
24 Алістер Картер Англія Англія 0 2 3 1 (2008)
25 Баррі Хоукінс Англія Англія 0 1 3 0
Джадд Трамп Англія Англія 0 1 3 0
27 Гаррі Оуен Уельс Уельс 0 1 2 0
Джон Палмен Англія Англія 0 1 2 0
Найджел Бонд Англія Англія 0 1 2 0
Перрі Менс ПАР 0 1 2 0
Дін Цзюньхуей КНР КНР 0 1 2 0
32 Воррен Сімпсон Австралія Австралія 0 1 1 0
Грем Майлс Англія Англія 0 1 1 0
Дуг Маунтджой Уельс Уельс 0 1 1 0

Управління[ред. | ред. код]

Головною управлінської організацією як чемпіонату світу, так і всього професійного снукеру в цей час[коли?] є Всесвітня асоціація професійного більярда і снукеру (скор. WPBSA). Ця організація відповідальна за підготовку та проведення чемпіонату, крім того, її представники ведуть співпрацю зі спонсорами та укладають контракти на показ першості з різним телеканалам [35]. Штаб-квартира WPBSA знаходиться в Бристолі, Англія.

Історія[ред. | ред. код]

Спочатку розвитком снукеру (і більярду в цілому) займалася Асоціація більярду і Рада / Клуб Контролю (BA & CC). Саме ця організація затвердила правила снукеру і просувала розвиток регіональних турнірів на початку 20 століття. Під її керівництвом проходили чемпіонати світу з снукеру з 1927 до 1952 року включно, поки розбіжності між гравцями-професіоналами і представниками BA & CC не призвели до розриву співпраці майже на 10 років. Тим не менш, в 1964 році асоціація більярду та снукеру за угодою з Рексом Вільямсом відновила чемпіонат світу у форматі Челлендж. Остаточно ж BA & CC перестала керувати чемпіонатом світу (і снукером узагалі) на початку 1970-х, коли вона припинила існування. Її замінила Всесвітня асоціація професійного більярду та снукеру[en] (англ. World Professional Billiards and Snooker Association, WPBSA). Відтоді світова першість відбувається під керівництвом WPBSA.

Телебачення та преса[ред. | ред. код]

Найрозвиненіший снукер у Великій Британії, там же знаходяться і основні джерела інформації про чемпіонат світу. З 1960-х років першість стали показувати по телебаченню (канали BBC, ITV). Зараз чемпіонат світу висвітлюють в повному обсязі телеканали BBC і Євроспорт, а також газети Гардіан і Бі-бі-сі Спорт. Турнір є головною снукерною подією сезону, і, відповідно, найпопулярнішим змаганням по цій грі на телебаченні — наприклад, за фіналом чемпіонату світу 1985 року, який транслювався на каналі BBC 2, стежили більше 18 мільйонів телеглядачів.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б History of Snooker – a Timeline
  2. ↑ а б Betfred: Sponsorship
  3. ↑ Сезон 2008/2009 (англійською) . Snooker. 4 березня 2009. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  4. ↑ Сезон 2009/2010 (англійською) . Snooker. 4 травня 2010. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  5. ↑ Коротка історія професійного чемпіонату світу (англійською) . Архів Кріса Тернера. 2008. Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 13 квітня 2011.
  6. ↑ Призові Джо Девісу склали 300 фунтів за сьогоднішніми розцінками (російською) . Sports.ru. 21 листопада 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  7. ↑ Історія чемпіонату (російською) . Top-snooker. 2009. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  8. ↑ BBC sports host David Vine dies (англійською) . BBC Sport. 12 січня 2009. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 1 січня 2012.
  9. ↑ Taylor still on song as he relives past glory (англійською) . The Daily Telegraph. 13 квітня 2005. Архів оригіналу за 21 липня 2008. Процитовано 9 квітня 2022.
  10. ↑ Стівен Хендрі (російською) . Top-Snooker. 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  11. ↑ 888.com буде спонсором чемпіонату світу з снукеру (англійською) . PR Leap. 25 січня 2006. Архів оригіналу за 12 квітня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  12. ↑ Late dash of Dott pulls Ebdon's revival up short (англійською) . The Guardian. 3 травня 2006. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 1 січня 2012.
  13. ↑ Другим фіналістом чемпіонату вже традиційно став «аутсайдер» - Алістер Картер (російською) . Top-Snooker. 2008 год. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  14. ↑ «Великий фінансовий удар по снукеру» (англійською) . BBC Sport. 6 серпня 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 1 січня 2012.
  15. ↑ Чемпіонат світу залишається в Шеффілді (російською) . Евроспорт. 19 жовтня 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  16. ↑ Китай може прийняти чемпіонат світу (англійською) . BBC Sport. 8 жовтня 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  17. ↑ Carter’s 'pure adrenaline rush' takes him to a maximum (англійською) . The Guardian. 30 квітня 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  18. ↑ Shea, Julian (3 травня 2005). Злет Мерфі (англійською) . BBC Sport. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  19. ↑ Легенда снукеру Алекс Хіггінс помер (англійською) . Евроспорт. 24 липня 2010. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  20. ↑ Профіль гравця: Кен Доерті (англійською) . Global Snooker. 2009. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  21. ↑ Ронні О'Салліван зробив свій шостий максимум (російською) . Pro-Billiard. 23 квітня 2003. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  22. ↑ Світові рекорди в снукері (англійською) . Snooker. 6 грудня 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  23. ↑ Книга рекордів снукеру (частина 1) (російською) . Sport.rbc. 25 березня 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 1 січня 2012.
  24. ↑ Найджел Бонд (російською) . Top-Snooker. 2008 год. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  25. ↑ Yates, Phil (4 травня 2008). Доерті наважується мріяти (англійською) . The Guardian. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  26. ↑ Мерфі йде від смерті (англійською) . The Guardian. 2 травня 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  27. ↑ Робертсон чудесним чином врятувався у матчі з Гулд (російською) . Євроспорт. 24 квітня 2010. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  28. ↑ Чемпіонат світу 1995 року (англійською) . Snooker. 4 лютого 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  29. ↑ Ебдон виграє матч-трилер у Крусібл (англійською) . BBC Sport. 18 лютого 2003. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  30. ↑ «1985: фінал на чорному » (англійською) . BBC Sport. 18 квітня 2003. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  31. ↑ Результати кваліфікації на чемпіонат світу 2008 (англійською) . Global Snooker. 2009. Архів оригіналу за 12 липня 2013. Процитовано 1 січня 2012.
  32. ↑ Світовий рейтинг 2003/2004 (англійською) . Snooker. 2003. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  33. ↑ British News (англійською) . Youtube. травень 1946 (знято). Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 13 квітня 2011.
  34. ↑ Відмінності формату ЧС 1996 і 1997 рр (англійською) . Snooker. 25 серпня 2008. Архів оригіналу за 20 серпня 2011. Процитовано 13 квітня 2011.
  35. ↑ The WPBSA (англійською) . World Snooker. 21 грудня 2008. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 13 квітня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чемпіонат_світу_зі_снукеру&oldid=41865631