Марселіна Деборд-Вальмор
| Марселіна Деборд-Вальмор | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Marceline Desbordes-Valmore | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Marceline-Félicité-Joséphine Desbordes | |||
| Народилася |
20 червня 1786 Дуе, Франція | |||
| Померла |
23 липня 1859 (73 роки) Париж, Франція | |||
| Поховання | Цвинтар Монмартр | |||
| Громадянство | француженка | |||
| Діяльність | література | |||
| Сфера роботи | поезія, проза[1] і театр[1] | |||
| Мова творів | французька[2] | |||
| Роки активності | 1820-1830 | |||
| Жанр | вірші, казки, повісті | |||
| Членство | Ліонська академія наук, красного письменства і мистецтвd | |||
| Батько | Antoine-Félix Desbordesd[3] | |||
| Мати | Catherine Desbordesd[3] | |||
| У шлюбі з | Prosper Valmored[3][2] | |||
| Діти | Ondine Valmored[2], Hippolyte Desbordes-Valmored[3], Louisa Desbordesd[4], Q122053629?[3], Junie Valmored[3] і Q122053717?[3] | |||
| Автограф |
 | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Марселіна Деборд-Вальмор у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Марселіна Деборд-Вальмор (фр. Marceline Desbordes-Valmore, власне, Марселіна Фелісіте Жозефіна Деборд, 20 червня 1786, Дуе — 23 липня 1859, Париж) — поетеса французького романтизму.
Біографія[ред. | ред. код]
Батько — художник-іконописець і гербівник, який розорився в період Революції. 1801 року під час мандрівки з матрі'ю до Гваделупи через Бордо, уперше виступила як актриса. Мати померла 1802 року. Після повернення до Франції, Марселіна грала в театрах Дуе, Лілля, Брюселля. Грала роль Розіни в Севільському цирюльнику Бомарше. Згодом втратила п'ятилітнього сина, якого народила від актора, що його у віршах називала Олів'є. 1817 року вийшла заміж за актора Проспера Ланшантена (сценічне ім'я — Вальмор), від якого народила трьох дітей. 1823 року залишила сцену і зайнялася творчою діяльністю. Померла 23 липня 1959. Похована на цвинтарі Монмартр.
Творча діяльність[ред. | ред. код]
Як поетка дебютувала 1819 року збіркою віршів Елегія і романси, отримавши позитивні відгуки критиків у журналах Франції. За правління Луї-Філіппе отримала королівську стипендію і була відзначена декількома преміями.
Вплив[ред. | ред. код]
Письменниця привернула увагу Бальзака, Сент-Бева, Бодлера, вплинула на поезії Верлена та Рембо, та інших французьких поетів кінця ХІХ — початку ХХ ст. Верлен приєднав Дебор-Вельмор до так званих проклятих поетів і написав про неї есе, у якому назвав її талановитою жінкою епохи. Її книги були в бібліотеці Ніцше. Нарис про письменницю написав Стефан Цвейг. Статтю про її прозу написав Арагон. Багато віршів поетеси покладено на музику композиторами ХІХ — поч. ХХ ст. (Малібран, Бізе, С.Франк, Р.Ан). Пісні на її вірші виконують сучасні французькі співаки Жулен Клер, Бьоле та ін. 1993 року в Дуе була створена Асоціація Деборд-Вальмор[6]. Рукописи поетеси зберігаються в бібліотеці її рідного міста. Її ім'ям названо вулицю в XVI окрузі Парижа.
Твори[ред. | ред. код]
Окрім лірики, писала повісті, романи та казки для дітей.
- Chansonnier des grâces (1816)
- Élégies et romances (1819)
- Elégies et Poésies nouvelles (1825)
- Album du jeune âge (1829)
- Poésies (1830)
- Les Pleurs (1833)
- Pauvres Fleurs (1839)
- Bouquets et prières (1843)
- Poésies posthumes (1860)
Українські переклади[ред. | ред. код]
Поезії Марселіни Деборд-Вальмор українською мовою перекладали Михайло Орест, Наталя Лівицька-Холодна, Микола Терещенко.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж https://www.societedesetudesmarcelinedesbordesvalmore.fr/?p=212
- ↑ Ambrière F. Le Siècle des Valmore — Éditions du Seuil, 1987. — Vol. 2. — P. 435.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Сайт Асоціації Марселіни Деборд-Вальмор. Архів оригіналу за 4 лютого 2009. Процитовано 17 березня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Цікаве про поетесу [Архівовано 24 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Ambrière F. Le siècle des Valmore: Marceline Desbordes-Valmore et les siens. Paris: Seuil, 1987
- Стаття «Про́кляті поети» в Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. — Т. 2. — К.: Академія, 2007. с. 279.
