Лівицька-Холодна Наталя Андріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Наталя Лівицька-Холодна)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лівицька-Холодна Наталя Андріївна
Livicka holodna.jpg
Народилася 15 червня 1902(1902-06-15)
містечко Гельмязів Золотоніського повіту Полтавської губернії, нині село Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, Україна
Померла 28 квітня 2005(2005-04-28) (102 роки)
Торонто, Канада
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНРКанада Канада
Національність українка
Діяльність письменниця, поетеса, перекладачка
Мова творів українська
Батько Лівицький Андрій Миколайович
Мати Лівицька Марія Варфоломіївна
Брати, сестри  • Лівицький Микола Андрійович
У шлюбі з Холодний Петро Петрович

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Ліви́цька-Холо́дна Ната́ля Андрі́ївна (15 червня 1902, Гельмязів — 28 квітня 2005, Торонто, Канада) — українська письменниця, поетеса, перекладач.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 15 червня 1902 р. на хуторі Гельмязів Золотоніського району на Черкащині. Навчалася у Золотоніській та інших гімназіях України. Після національно-визвольних змагань 1917—1922 рр. опиняється в еміграції, зокрема, в Чехословаччині. Середню освіту здобула в Подєбрадах — закінчила матуральні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Карловий університет.

Досить швидко зближується з іншими поетами празької школи, зокрема з Дараганом, Маланюком. У 1927 р. переїздить до Варшави, студіює філологію при Варшавському університеті. Була однією з організаторів літературної групи «Танк». Друкувалась в альманасі «Сонцецвіт».

Після Другої світової війни мешкала в західнонімецьких містах Оффербах, Майнцкастель та Етлінген. 1950 р. переїздить до США і проживає в Йонкерсі поблизу Нью-Йорка. Була членом управи Союзу українок Америки. Померла в 2005 р. у Канаді.

Її перу належать поетичні збірки «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937) та біографічна проза про Шевченка «Шлях велетня» (1955).

У Лівицьку-Холодну був закоханий Євген Маланюк, який присвятив їй декілька поезій.

Особливості поезії[ред. | ред. код]

У антології сучасної української поезії «Координати» (упорядкування Б. Бойчука, Б. Рубчака, 1969) підкреслено, що особиста лірика Лівицької-Холодної позначається сильними тематичними впливами французького символізму, з домішками пізнішого декадансу.

Крім того, помітні відсвіти поезії Анни Ахматової. Пристрасть у її інтимній ліриці таємнича, приваблива аж до самозгуби. Кохання майже завжди заборонене, приховане; дуже часто жорстоке й буремне. Лірична героїня зваблює сильних чоловіків гіпнотичною силою «фам фаталь». Разом з тим, поетеса часом говорить про спокій, серйозність і тривалість у коханні. У техніці Лівицької-Холодної панує вишукана гармонія, стрункість і легкість.

Наталія Лівицька-Холодна — поетеса камерного амплуа в найкращому розумінні цього слова. Музика її поезії заслуговує на увагу.

Видання[ред. | ред. код]

Разом з мамою Марією Лівицькою

Наталя Андріївна Лівицька-Холодна автор збірок «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937), «Поезії, старі і нові» (1985), біографічної повісті «Шлях велетня» (1955); оповідань для молоді «Синя квітка», «Я бачив Симона Петлюру», «Розповідь про Крути» (1956). Перекладала твори Ш. Бодлера, П. Валері, Піранделло.

  • Лівицька-Холодна Н. Поезії старі і нові. — Нью-Йорк: Видання Союзу українок Америки, 1986. — 238 с.
  • Лівицька-Холодна Н. Вогонь і попіл. — Варшава: Варяг, 1934. — 67 с.
  • Лівицька-Холодна Н. Сім літер. — Варшава: Варяг, 1937. — 66 с.
  • Лівицька-Холодна Н. Шлях велетня: Ілюстрована біографічна розповідь про Тараса Шевченка. — Нью-Йорк: Вид-во М. Борецького, 1955. — 144 с.
  • Празька поетична школа. Антологія / Упоряд. текстів та передм. О. Г. Астаф'єва, А. О. Дністрового. — Харків: Веста, Ранок, 2004. — 256 с.

Сім'я[ред. | ред. код]

Наталя Ліви́цька з родиною. Варшава. 1920

Література[ред. | ред. код]

  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
  • Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
  • Празька поетична школа. Антологія / Упоряд. текстів та передм. О. Г. Астаф'єва, А. О. Дністрового. — Харків: Веста, Ранок, 2004. — 256 с.
  • Бойчук Б. Розмова з Наталією Лівицькою-Холодною // Сучасність. — 1985.- № 3. — С. 8-17.
  • Коровицький І. Поезія Наталі Лівицької-Холодної // Слово: Збірник 10. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи. — Едмонтон, 1983. — С.337-341.
  • Коровицький І. Червоне і чорне: Творчість Наталі Лівицької-Холодної //Сучасність. — 1980. — Ч. 5 (233). — С. 35-45.
  • Куценко Л. Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості. — К.: Спадщина, 2004.
  • Легка О. Проблема самотності у творчості Н. Лівицької-Холодної. — Львів, 1999. — 42 с.
  • Легка О. Сад любові моєї (проблема філософії кохання в поезії Н. Лівицької-Холодної). — Львів: Львівський державний університет, 1998. — 48 с.
  • Легка О. Червоне і чорне: Новаторство поетики еротичного Н. Лівицької-Холодної. — Львів, 1999. — 42 с.
  • Пахаренко В. «Долетить на Дніпро луна…» (Поезія Н. Лівицької-Холодної)// Слово і час. — 1992. — № 6. — С. 20-25.
  • Слабошпицький М. Остання з великого покоління Наталя Лівицька-Холодна // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 221—239.
  • Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — 384 с.
  • Андрусів С. Вік прожитий, як належить: Пам'яті української письменниці Наталі Лівицької-Холодної // Жіночий світ. — 2005. — № 3-4. — С. 14-16.
  • Бійчук Г. «Серце надвоє роздерте»: Вивчення лірики Н. Лівицької-Холодної // Українська література в загальноосвітній школі. — 2000. — № 3. — С. 18-23.
  • Бойчук Б. Розмова з Наталією Лівицькою-Холодною // Сучасність. — 1985. — № 3. — С. 8-17.
  • Єременко О. Магія кольорів у ліриці Н. Лівицької-Холодної //Слово і час. — 2000. — № 4. -С. 68-72.
  • Коваль Р. М. Лівицька-Холодна Наталя Андріївна // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Коровицький І. Поезія Наталі Лівицької-Холодної // Слово: Збірник 10. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи.- Едмонтон, 1983. — С. 337—341.
  • Коровицький І. Червоне і чорне: Творчість Наталі Лівицької-Холодної // Сучасність. — 1980. — Ч.5 (233). — С. 35-45.
  • Куценко Л. Наталя Лівицька-Холодна. Нарис життя і творчості.- К.: Спадщина, 2004. — 104 с.
  • Легка О. Проблема самотності у творчості Н. Лівицької-Холодної. — Львів, 1999. — 42 с.
  • Легка О. Сад любові моєї (проблема філософії кохання в поезії Н. Лівицької-Холодної). — Львів: Львівський державний університет, 1998. — 48 с.
  • Легка О. Червоне і чорне: Новаторство поетики еротичного Н. Лівицької-Холодної. — Львів, 1999. — 42 с.
  • Лівицька-Холодна Наталя //Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника / Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. Погребенник. — К., 2007. — Част. 2. — С. 15-16.
  • Міщенко Л. Один мотив — любов до України: До 100-річчя від дня народження Н. Лівицької-Холодної // Дзвін. — 2002. — № 8. — С. 146—150.
  • Пахаренко В. «Долетить на Дніпро луна…» (Поезія Н. Лівицької-Холодної) // Слово і час. −1992. — № 6. — С. 20-25.
  • Погребенник Ф. П. Лівицька-Холодна Наталя // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.:Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 185.
  • Рубчак Б. Серце надвоє роздерте // Лівицька-Холодна Н.Поезії старі і нові. — Нью-Йорк: видання Союзу українок Америки,1986. — С. 5-26.
  • Слабошпицький М. Остання з великого покоління Наталя Лівицька-Холодна // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 221—239.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]