Марія Леттберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія Леттберг
Основна інформація
Дата народження 28 жовтня 1970(1970-10-28) (53 роки)
Місце народження Рига, Латвійська РСР, СРСР[1]
Громадянство Швеція
Професії піаністка
Інструменти фортепіано
lettberg.com
CMNS: Файли у Вікісховищі
Піаністка Марія Леттберг

Марія Леттберг (швед. Maria Lettberg; нар. 28 жовтня 1970, Рига) — піаністка, яка проживає в Берліні.

Біографія і творчість[ред. | ред. код]

Марія Леттберг народилася в сім'ї професора російської літератури. У сім років Марія почала грати на фортепіано, її музичний талант був рано помічений і підтриманий. Після закінчення Санкт-Петербурзької консерваторії вона продовжила навчання в Королівській вищій музичній школі Стокгольму, потім в Блумінгтоні (Індіанський університет) і в Гельсінкі (Академія імені Сібеліуса). Її вчителями були Тетяна Загоровська, Андрій Гаврилов, Пауль Бадура-Скода, Менахем Пресслер, Емануель Красовський, Роланд Понтінья і Матті Раекалліо[2].

Концертний репертуар Марії Леттберг базується на музиці Брамса, Шумана, Ліста, Шопена і Скрябіна, а також Дебюссі, Прокоф'єва, Шнітке і Баха. Крім цих композиторів, вона регулярно виконує твори менш відомих авторів, зокрема, скандинавського[3] і російського походження[4]. Експерти високо оцінили запис фортепіанних концертів Зари Левіної, за яку Марія Леттберг номінована на премію Grammy Awards 2018 в категорії «Краще класичне інструментальне сольне виконання»[en][5].

Робота над музикою Олександра Миколайовича Скрябіна[ред. | ред. код]

Марія Леттберг - визнаний інтерпретатор музики Олександра Скрябіна[6]. У 2007 році вона записала всі його фортепіанні твори на восьми компакт-дисках[7]. Після цього, у 2012 році вийшов запис ранніх, ще не пронумерованих опусів фортепіанних творів Олександра Скрябіна «Opus Posthum», які були видані після смерті композитора. На цьому ж диску записані композиції сина Скрябіна Юліана[8]. Естетичні ідеї Олександра Миколайовича Скрябіна надихнули Марію Леттберг на створення двох проєктів під умовною назвою «Містерія» (в співдружності з Кайса Салми, Фінляндія та Андреєю Шмідт, Німеччина)[9]. В обох концертах концепція була досягнута шляхом з'єднання музичних і візуальних аспектів, заснованих на аналізі нотного тексту та естетики фортепіанних сонат Скрябіна. У 2008 році Марія Леттберг отримала ступінь доктора музики в Академії імені Сібеліуса. Тема її докторської дисертації - «Історичний огляд тенденцій в інтерпретації фортепіанної сонати № 10 Олександра Скрябіна - порівняльний піаністичний аналіз»[10].

Записи[ред. | ред. код]

  • 2007: Олександр Скрябін : Сольні фортепіанні твори, повний запис 8 CD-Box + DVD «Містерія» - мультимедійний проєкт (Deutschlandradio Kultur / Capriccio)
  • 2008: Альфред Шнітке : Концерти для фортепіано № 1-3. Єва Купець і Марія Леттберг, Симфонічний оркестр Берлінського радіо / Франк Штробель (Deutschlandradio Kultur / Phoenix Edition)
  • 2011: Ерккі Мелартін : Сольні фортепіанні твори, 2 CD-Set (Deutschlandradio Kultur / Crystal Classics)
  • 2011: Альфред Шнітке : Камерний концерт (фортепіанний концерт №2); тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі; квартет для фортепіано, скрипки, альта і віолончелі; Симфонічний оркестр Берлінського радіо / Франк Штробель, Петерсен-квартет (Deutschlandradio Kultur / Crystal Classics)
  • 2012: «Opus Posthum»: Олександр і Юліан Скрябін, ранні фортепіанні твори (Deutschlandradio Kultur / Es-Dur Hamburg)
  • 2013: «Зачарований сад» : фортепіанні транскрипції творів Михайла Глінки, Миколи Римського-Корсакова та Ігоря Стравінського (Deutschlandradio Kultur / Es-Dur Hamburg)
  • 2015 рік: «Поема екстазу»: твори Олександра Скрябіна, Олів'є Мессіана, Франца Ліста, Манфреда Келкеля і Харальда Бантера (Deutschlandradio Kultur / Es-Dur Hamburg)
  • 2017: Зара Левіна : Концерти для фортепіано № 1-2. Марія Леттберг, Симфонічний оркестр Берлінського радіо / Аріан Матіяк (Deutschlandradio Kultur / Capriccio)

Публікації[ред. | ред. код]

  • Леттберг, Марія: Фортепіанне тріо Альфреда Шнітке: Вивчення і виконання. The Practice of Practising (Orpheus Research Centre in Music Series), Leuven University Press, 2011[11]
  • Леттберг, Марія: Олександр Скрябін-піаніст. Технічні аспекти та естетичні принципи. Finaali, Journal of Musical Performance and Research, Sibelius Akademie, 2004
  • Леттберг, Марія: Історичний огляд тенденцій в інтерпретації фортепіанної сонати № 10 Олександра Скрябіна - порівняльний піаністичний аналіз. Sibelius Akatemia, DokMus-tohtorikoulu, EST numero 20, 2012

Джерела[ред. | ред. код]

  • Maria Lettberg: formidable. Gramophone, BRYCE MORRISON (5/2008, Editor Choice, с. 92)
  • Gruß vom Chamäleon, ganz ohne Starrummel ist die Pianistin Maria Lettberg erfolgreich. Der Spiegel, Beilage «Der Kultur Spiegel», JOHANNES SALTZWEDEL (4/2011, с. 36)
  • Porträt: Anwältin des Besonderen - MARIA LETTBERG. Piano News, HELMUT PETERS (6/2012 с. 40-42)
  • Klangmagische Stimmungen, Maria Lettbergs Skrjabin-Abend in der Oetkerhalle. Neue Westfälische (17.09.2008)
  • Große Taten. Maria Lettberg widmet sich Skrjabins Klavierwerk, Süddeutsche Zeitung, WOLFGANG SCHREIBER (22.12.2008)
  • «Stämningbilder». Fono Forum, GREGOR WILLMES (6/2011, с. 79)
  • Porträt: Anwältin des Besonderen - MARIA LETTBERG. Piano News, HELMUT PETERS (6/2012 с. 40-42)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #136593585 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. biography.html Мария Леттберг — Биография
  3. Эркки Мелартин. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 31 травня 2020.
  4. Концерт Марии Леттберг в Гамбурге. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 31 травня 2020.
  5. Grammy Awards 2018 FINAL NOMINATIONS LIST
  6. The Penguin Guide to the 1000 Finest Classical Recordings. Архів оригіналу за 6 листопада 2016. Процитовано 31 травня 2020.
  7. Фортепианные произведения Скрябина на MusicWeb-International.com. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 31 травня 2020.
  8. Opus Posthum
  9. «Mysterium» — The Multimedia Project . Архів оригіналу за 18 січня 2020. Процитовано 31 травня 2020.
  10. Мария Леттберг — Докторская диссертация
  11. «Фортепианное трио Альфреда Шнитке: Изучение и исполнение»[недоступне посилання]

Посилання[ред. | ред. код]