Масові відкриті онлайн-курси
Масові відкриті онлайн-курси, (МООС /muːk/) (англ. Massive open online course — масивні, масові, широкодоступні, публічні, відкриті дистанційні онлайн курси) — це інтернет-курс з великомасштабною інтерактивною участю та відкритим доступом через інтернет.[1] На додаток до традиційних матеріалів навчального курсу, такі як відео, читання, і домашніх завдань, MOOC надає можливість використання інтерактивного форуму користувачів, які допомагають створити спільноту студентів, викладачів та асистентів (TAS).
Відеозаписи лекцій різних навчальних закладів почали з'являтися у мережі Інтернет ще наприкінці 1990-х років, однак лише масові відкриті онлайн-курси надали змогу інтерактивного спілкування студентів та викладачів, а також приймання іспитів в режимі онлайн[2].
Це одна із найновіших форм дистанційного навчання, яка активно розвивається у світовій освіті. Подібні сайти розраховані на студентів різних попередніх рівнів підготовки — як новачків, так і досвідчених фахівців.
Найпопулярніші MOOC збирають сотні тисяч студентів[3]
Прикладами MOOC можуть слугувати Coursera, EdX, Udacity.
В Україні працює безплатна платформа масових онлайн курсів Prometheus.
Масові відкриті онлайн-курси в Україні[ред. | ред. код]
В Україні у 2013 році пройшли перші MOOC на базі Київського національного університету імені Тараса Шевченка — «Університет онлайн». Перший масовий онлайн-курс, ініційований Іваном Примаченком, стосувався бренд-менеджменту та зібрав понад 9 тисяч учасників[джерело?].
Весною 2014 року стартував проєкт інтерактивної онлайн-освіти EdEra, — який створює онлайн-курси та освітній контент широкого спектра з використанням IT.[4] Мета проєкту зробити освіту в країні доступною та якісною на зразок західних найкращих освітніх ініціатив.[5] Засновниками платформи є Ілля Філіпов, Артем Ільчук, а також технічний директор — Ольга Філіпова.[6]
У жовтні 2014 року почала роботу платформа українських масових онлайн-курсів Prometheus[7], заснована Іваном Примаченком та Олексієм Молчановським[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Kaplan Andreas M., Haenlein Michael (2016) Higher education and the digital revolution: About MOOCs, SPOCs, social media, and the Cookie Monster, Business Horizons, Volume 59.
- ↑ Глобальный Гарвард. Как учиться в самых престижных университетах мира без денег и личного присутствия // Корреспондент. — № 23. — 24 августа 2012. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Sept 2013 Top 9 Courses by Enrollment. (англ.)
- ↑ EdEra – інтерактивна онлайн-освіта. EdEra. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.
- ↑ EdEra – інтерактивна онлайн-освіта. EdEra. Архів оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.
- ↑ EdEra – інтерактивна онлайн-освіта. EdEra. Архів оригіналу за 25 квітня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.
- ↑ Старт проєкту «Prometheus». Архів оригіналу за 28 квітня 2015. Процитовано 15 серпня 2015.
- ↑ Prometheus.Про проект. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 15 серпня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- MOOC pedagogy: the challenges of developing for Coursera [Архівовано 17 грудня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Babson Survey Research Group: National reports on growth of online learning in US Higher Education(англ.)
- A. McAuley, B. Stewart, G, Siemens and D. Cormier, The MOOC Model for Digital Practice (2010) [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.](англ.)
- Daniel, John (2012). Making sense of MOOCs: musings in a maze of myth, paradox and possibility. Архів оригіналу за 10 серпня 2016 р., Research paper presented as a fellow of the Korea National Open University(англ.)
- Дистанционное обучение: как бесплатно получить диплом Стэнфорда, Оксфорда или Гарварда (инфографика) [Архівовано 9 листопада 2014 у Wayback Machine.]
| ||||||||||||||||||||||