Відкриті дані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Відкриті дані — це концепція, за якою певні дані мають бути вільними для використання та розповсюдження будь-якою особою, за умов дотримання правил атрибуції та/або share-alike ліцензії.

При цьому, під вільністю розуміють умови прийнятні для широкого загалу. Так, наприклад, дані можуть бути доступні за невелику плату, що покриває витрати на їх створення та розповсюдження.

Концепція відкритості даних загалом не нова, але її активне поширення почалось з розвитком інформаційних технологій та Інтернету, зокрема.

Треба зазначити, що серед множини відкритих даних окрема увага приділяється відкритим державним даним, як інструменту оцінки та контролю роботи влади та держави, що входить до моделі електронного уряду.

Відкриті державні дані в Україні та світі[ред.ред. код]

В багатьох країнах світу розвиток відкритих державних даних підтримується на державному рівні вже досить давно. І цей процес включає створення відповідної законодавчої бази, виконавчих органів та інформаційних ресурсів.

Так у США цілеспрямований розвиток області відкритих державних даних почався у 2009 році зі створення ресурсу Data.gov та оприлюднення Директиви Відкритого Уряду США. В свою чергу, ці ініціативи були продовженням політики розбудови електронного уряду США, що впроваджується з 2002 року.

В Європі, разом із національними, існує багато загальноєвропейських програм підтримки та розвитку відкритих даних і відповідних ресурсів, що фінансуються за рахунок коштів ЄС. Тут можна згадати проекти DOPA, що розвивається в рамках програми Seventh Framework Programme (FP7) Європейської комісії.

Щодо країн СНД та України, зокрема, то найбільшу активність в даному напрямі демонструє Росія.

Так влітку 2013 року був прийнятий федеральний закон №112-ФЗ, що вводить поняття відкритих даних та визначає порядок їх оприлюднення на державних ресурсах.

Станом на 2013 рік в Україні, при відсутності державної програми розвитку сфери відкритих даних, діє Закон "Про доступ до публічної інформації", який потребує подальшого вдосконалення, оскільки містить суперечливі положення, а також не визначає єдиного формату і порядку оприлюднення інформації та обмежує її перелік.

Зокрема, частина 2 статті 2 Закону дозволяє його обійти, наприклад, законам про державні реєстри. Крім того, діє постанова КМУ від 26 жовтня 2011р. №1102, яка прямо порушує норми Закону. Тут слід відзначити і пасивність органів, на які покладено контроль за дотриманням Закону.

В результаті, при відсутності єдиного ресурсу, державні дані доступні частково, в різноманітних форматах та за тривалою процедурою отримання, що ускладнює їх обробку. Але у цих умовах слід відзначити розвиток недержавних ресурсів відкритих даних.

Посилання[ред.ред. код]