Массімо Педрацціні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Массімо Педрацціні
Массімо Педрацціні
Массімо Педрацціні
Массімо Педрацціні у складі «Фіоренцуоли»
Особисті дані
Народження 3 лютого 1958(1958-02-03) (66 років)
  Мілан, Італія
Зріст 182 см
Вага 77 кг
Громадянство  Італія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
1969-1975 Італія «Мілан»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1975–1976 Італія «Канту» 25 (1)
1976–1979 Італія «Варезе» 70 (2)
1979–1981 Італія «Тернана» 67 (5)
1981–1982 Італія «Самбенедеттезе» 25 (0)
1982–1983 Італія «Трієстина» 28 (2)
1983–1984 Італія «Мессіна» 28 (2)
1984–1985 Італія «Катандзаро» 38 (0)
1985–1987 Італія «Салернітана» 57 (3)
1987–1989 Італія «Мантова» 55 (3)
1989–1991 Італія «Фіоренцуола» 42 (15)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1977 Італія Італія U-20  ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1991–1996 Італія «Мілан» (мол.)
1996–1997 Італія «Інтернаціонале» (мол.)
1997–1998 Італія «Про Сесто» (мол.)
1998–2000 Італія «Інтернаціонале» (мол.)
2000–2001 Італія «Інтернаціонале» (помічник)
2001–2002 Італія «Верона» (дублери)
2002–2003 Італія «Ночеріна» (помічник)
2003 Італія «Монца» (дубль)
2003–2004 Італія «Монца»
2004–2005 Румунія «Стяуа» (помічник)
2005–2006 Сербія «Црвена Звезда» (помічник)
2006 Туреччина «Газіантепспор» (помічник)
2007 ОАЕ «Аль-Айн» (помічник)
2007 Румунія «Стяуа» (в.о.)
2007–2009 Румунія «Стяуа» (помічник)
2009 Румунія «Стяуа» (в.о.)
2009 Італія «Палермо» (помічник)
2010–2011 Катар «Аль-Садд» (помічник)
2011–2012 ОАЕ «Аль-Айн» (помічник)
2012–2013 ОАЕ «Ан-Наср» (Дубай) (помічник)
2015 Румунія «Стяуа» (в.о.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Массімо Педрацціні (італ. Massimo Pedrazzini, нар. 3 лютого 1958, Мілан) — італійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 3 лютого 1958 року в місті Мілан. Вихованець футбольної школи клубу «Мілан».

У дорослому футболі дебютував 1975 року виступами за аматорську команду «Канту», в якій провів один сезон, взявши участь у 25 матчах Серії D, а в 1976 році підписав угоду з клубом Серії B «Варезе», де провів три сезони.

У 1979 році він перейшов до «Тернана», що також грала у Серії В. Незважаючи на досягнення історичного півфіналу Кубка Італії, в кінці сезону умбрійці вилетіли в Серію С1. Там Педрацціні провів ще сезон, дійшовши з командою до фіналу Напівпрофесіонального Кубку Італії 1980/81, програвши у фіналі «Ареццо»[1].

У сезоні 1981/82 Педрацціні грав у Серії В за «Самбенедеттезе», після чого перейшов у «Трієстину», з якою виграв чемпіонат Серії С1 1982/83[2]. Наступний сезон розпочав з цим же клубом у другому дивізіоні, але у жовтні повернувся до Серії С1, ставши гравцем «Мессіни»[3], за яку і дограв сезон.

У сезоні 1984/85 Массімо виступав за «Катандзаро», з яким теж вийшов до Серії В[4]. Але і цього разу надовго у другому дивізіоні не затримався, оскільки восени 1985 року його купила «Салернітана» з Серії С1, на чітке прохання тренера Джан П'єро Гіо, який уже тренував його в «Тернані»[5]. Педрацціні відіграв за команду з Салерно два сезони[6] і носив пов'язку капітана[5].

1987 року уклав контракт з клубом «Мантова», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця і вийшов з Серії С2 до Серії С1 у 1988 році. Граючи у складі «Мантови», також здебільшого виходив на поле в основному складі команди й також був капітаном команди[7].

Завершив ігрову кар'єру в команді «Фіоренцуола», за яку виступав протягом 1989—1991 років, і 1990 року вийшов з Серії D до Серії С2[8]. Загалом за кар'єру провів 140 матчів та забив 3 голи у Серії В, другому дивізіоні Італії.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

1977 року викликався до лав юнацької збірної Італії (U-20), у складі якої був учасником тогорічного молодіжного чемпіонату світу в Тунісі, де італійці не змогли вийти з групи.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1991 року як тренер молодіжної команди клубу «Мілан». Після цього працював з молодіжними командами «Інтернаціонале», «Про Сесто», «Верони», «Ночеріни» та «Монци»[9]. По ходу сезону після 8 туру Серії С2 2003/04 був звільнений головний тренер першої команди «Монци» Оскар Піантоні і Педрацціні тренував головну команду до кінця сезону, посівши 8 місце[10].

2004 року увійшов до тренерського штабу Вальтер Дзенги, з яким працював у румунському «Стяуа», сербській «Црвені Звезді», турецькому «Газіантепспорі» та еміратському «Аль-Айні»[9].

У вересні 2007 року Педрацціні був призначений тимчасовим головним тренером «Стяуа» після відставки Георге Хаджі. В кінці жовтня з призначенням повноцінного головного тренера клубу Маріуса Лекетуша Педрацціні став його помічником[11]. Після того, як Лекетуш покинув «Стяуа» у травні 2009 року, Педрацціні знову був в.о. головного тренера на три останні матчі сезону 2008/09 років[12].

Влітку 2009 року Педрацціні знову повернувся до співпраці з Дзенгою, ставши його помічником у «Палермо»[13]. Втім вже 23 листопада 2009 року весь тренерський штаб було відправлено у відставку[14]. Надалі працював на близькому штабі асистентом у клубах «Аль-Садд», «Аль-Айн» та «Ан-Наср» (Дубай)[9].

2013 року Педрацціні повернувся до «Стяуа», де працював на різних функціонерських посадах[9]. 2015 року втретє у своїй кар'єрі був в.о. головного тренера бухарестців, зокрема керуючи командою у Суперкубку Румунії 2015 року, де його команда поступилась 0:1 «Тиргу-Мурешу»[15]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Statistiche su Databaserossoverde.it. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 3 серпня 2020.
  2. ↑ Stagione 1982-1983 [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] Unionetriestina.it
  3. ↑ Messina 1983-1984 [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.] Web.tiscali.it
  4. ↑ Stagione 1984-1985 [Архівовано 10 червня 2010 у Wayback Machine.] Catanzaro1929.com
  5. ↑ а б Pedrazzini da Dubai: “Maradona mi ha fatto i complimenti per quel derby al San Paolo” [Архівовано 22 febbraio 2014 у Wayback Machine.] Solosalerno.it
  6. ↑ Statistiche su Salernitanastory.it. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 3 серпня 2020.
  7. ↑ L'ex Acm Pedrazzini a Dubai sarà viceallenatore di Zenga [Архівовано 28 грудня 2021 у Wayback Machine.], La Gazzetta di Mantova, 5 gennaio 2007, pag.32
  8. ↑ La settima volta del Fiore in Interregionale [Архівовано 5 marzo 2016 у Wayback Machine.] Fiorenzuola1922.com
  9. ↑ а б в г Carriera [Архівовано 17 gennaio 2012 у Wayback Machine.] Massimopedrazzini.com
  10. ↑ Esonerato Piantoni [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.], La Gazzetta di Mantova, 14 ottobre 2003, pag.30
  11. ↑ Ritorno a casa per Lacatus Uefa.com
  12. ↑ Lăcătuş steps down again as Steaua coach. UEFA.com. 18 травня 2009. Архів оригіналу за 3 серпня 2009. Процитовано 17 червня 2009.
  13. ↑ Pedrazzini: "L'inizio è stato positivo"[недоступне посилання] Ilpalermocalcio.it
  14. ↑ Realitatea vom 23. November 2009 [Архівовано 12 березня 2018 у Wayback Machine.], abgerufen am 2. Dezember 2010
  15. ↑ Протокол матчі на soccerway.com. Архів оригіналу за 20 жовтня 2015. Процитовано 3 серпня 2020.

Посилання[ред. | ред. код]

Італія

Браун-Богдан (1948) · Вилков (1948–49) · Ронаї (1950) · Г. Попеску (1951–53) · Ронаї (1953) · Ронаї (1954) · Саву (1954–55) · Добаї (1956) · Петреску (1957–1958) · Саву (1958) · Нікулеску (1958) · Г. Попеску (1958–60) · Онісіе (1960–61) · Младін (1961) · Г. Попеску (1962) · Онісіе (1962–63) · Ола (1963–64) · Саву (1964–67) · Ковач (1967–70) · Онісіе (1970–71) · Стенеску (1971–72) · Константін (1972–73) · Тяшке (1974–75) · Єней (1975–78) · Константін (1978–81) · Йонеску (1981) · Чернеяну (1981–83) · Єней (1983–84) · Галаджян (1984) · Єней (1984–86) · Йорденеску (1986–90) · Штефенеску (1990) · Хелмеджяну (1991) · Єней (1991) · Піцурке (1992) · Йорденеску (1992–93) · Єней (1993–94) · Думітріу (1994–97) · Стойкіце (1997–98) · Єней (1998–2000) · Піцурке (2000–02) · Олерою (2002) · Піцурке (2002–04) · Дзенга (2004–05) · Думітріу (2005) · Протасов (2005) · Олерою (2006–07) · Хаджі (2007) · Педрацціні (2007) · Лекетуш (2007–08) · Мунтяну (2008) · Лекетуш (2009) · Бергоді (2009) · Стойкіце (2009–10) · Піцурке (2010) · Думітреску (2010) · Лекетуш (2010–11) · Кирцу (2011) · Леві (2011) · Стан (2011–12) · Стойкіце (2012) · Регекампф (2012–14) · Гилке (2014–15) · Педрацціні (2015) · Думітріу (2015) · Регекампф (2015–17) · Діке (2017–18) · Тежа (2018–19) · Андоне (2019) · Андронакев. о. (2019) · Вінтіле (2019–20) · Петря (2020–21) · Тодоран (2021) · Е. Йорденеску (2021) · Петря (2021–22) · Діке (2022–)

Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Массімо_Педрацціні&oldid=34858094