Црвена Звезда (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Црвена Звезда
Логотип
Повна назва Фудбалски клуб Црвена звезда
Прізвисько Червоно-білі (серб. Црвено-бели / Crveno-beli)
Герої (серб. Делиjе / Delije)
Рік заснування 4 березня 1945
Місто Сербія Белград, Сербія
Стадіон Стадіон ім. Райко Митича
Вміщує 55 538
Президент Сербія Светозар Міяїлович
Головний тренер Чорногорія Міодраґ Божович
Ліга Суперліга Сербії
2015/16 1
Домашня
Виїзна
Запасна
У Вікіпедії є статті про інші спортивні клуби з назвою Црвена Звезда (значення)
Попередня емблема клубу

«Црве́на Зве́зда» (серб. Фудбалски клуб Црвена звезда / Fudbalski klub Crvena zvezda) — сербський футбольний клуб з Белграда, який є частиною Спортивного товариства «Црвена Звезда». «Црвена Звезда» є найтитулованішим клубом Сербії, що загалом завоював 55 титулів[1], зокрема 27 національних першостей, 24 національні кубки, два Кубки Мітропи, один Кубок чемпіонів і один Міжконтинентальний кубок. Єдиний клуб в історії сербського та югославського футболу, який здобув Кубок європейських чемпіонів та Міжконтинентальний кубок, перегравши у 1991 році марсельський «Олімпік» у Барі, і, відповідно, чилійський клуб «Коло-Коло» у Токіо. У 1979 році «Звезда» також дійшла до фіналу розіграшу Кубка УЄФА, де за сумою двох матчів поступилася гладбаській «Борусії».

За даними соціологічних опитувань, «Црвена Звезда» є найпопулярнішим клубом Сербії[2][3] та Белграда[4]. Головним суперником клубу є «Партизан», з яким проводиться так зване «Вічне дербі» (серб. Вечити дерби / Večiti derbi), включене британською газетою «Дейлі мейл» до рейтингу 10 найвеличніших дербі в історії футболу[5].

Історія[ред.ред. код]

Заснування і перші звитяги (1945—1951)[ред.ред. код]

Після Другої світової війни спортивне життя на теренах Югославії фактично почалося з чистого аркуша. Замість зниклих футбольних клубів постали нові, подекуди ґрунтуючись на довоєнній основі. Одним з небагатьох клубів, що вижив у воєнні часи, була белградська «Югославія». У лютому 1945 року група членів Антифашистського союзу сербської молоді заснувала на базі «Югославії» Молодіжно-спортивне товариство, яке 4 березня отримало назву «Црвена Звезда»[6]. Згодом на базі товариства був заснований футбольний клуб, що отримав у власність стадіон, супроводжуючі об'єкти, значну частину гравців «Югославії», а також червоно-білий біколор.

Попри це, «Црвена Звезда» не була нащадком «Юґославії», бо навіть її назва має власну історію. 4 березня заступники голови товариства, Слободан Чосич і Зоран Жуйович, обговорювали назву майбутнього клубу. Відкинувши більшість існуючих опцій («Младост», «Ударник», «Торпедо», «Динамо» і «Локомотива»), Чосич промовив: «Назвемо наше товариство Звезда!», на що Жуйович відповів: «Чудово. Коли вже Звезда, нехай буде Црвена». Фундація одностайно погодила назву і кольори «Звезди» — червоно-синьо-біла гама із п'ятикутною зіркою між червоною та білою площинами. Першу зустріч команда зіграла зі збріною Першого батальйону Другої бригади Корпусу народної оборони Югославії на стадіоні «Авала» — колишній арені «Юґославії» — за присутності 3 тисяч уболівальників, де «звездаші» здобули перемогу з рахунком 3:2[7]. Тиждень потому «Црвена Звезда» зіграла з командою британської армії і розгромила її з рахунком 12:0.

Станом на 1945 рік «Звезда» відіграла 36 поєдинків, здобувши 30 перемог, 5 нічиїх і зазнавши поразки у матчі з Румунією, який відбувся 23 вересня у Тімішоарі. У 1948 році «Црвена Звезда» завоювала свій перший трофей, перемігши «Партизан» (3:0) у фіналі Кубка Югославії. Двома наступними сезонами «червоно-білі» закріпили свій успіх, перемігши за рік земунський клуб «Наша Крила» (3:2), а за два — загребське «Динамо» (3:0). У 1951 році клуб вперше став чемпіоном Югославії.

Перші злети і падіння. Новий стадіон (1952—1966)[ред.ред. код]

Сезон 1952/53 знову став переможним для «Црвени Звезди». Після цього керівництво клубу зазнало змін: його президентом став Душан Блаґоєвич, Слободан Чосич обійняв посаду генерального секретаря, а виконавчим директором став Аца Обрадович на прізвисько «Доктор О». Саме під час їхнього правління «црвено-бели» створили нове покоління гравців, яке 5 років поспіль домінувало в першості Юґославії, а в сезоні 1956/57 дійшло до півфіналу Кубка європейських чемпіонів, де поступилося «Фіорентині» за сумою двох матчів (0:1). Роком пізніше «Звезда» завоювала Кубок Мітропи.

Загалом нова генерація белґрадського клубу, до якої входили Владимир Дуркович, Владимир Беара, Драгослав Шекуларац, Райко Митич, Бора Костич, Владиця Попович, Бранко Станкович, чотири рази поспіль тріумфувала в національній першості і двічі виграла Кубок країни, при цьому жодного разу не залишаючись без трофеїв за п'ять поспіль сезонів. «Црвена Звезда» грала у швидкий атакувальний футбол, якій приніс їй значну популярність, — як в Югославії, так і навколо світу — а також заклав фундамент, який відіграв одну з провідних ролей у подальших успіхах «Звезди».

Наприкінці п'ятидесятих років «црвено-бели» вперше в своїй історії домінували в юґославській першості. Проте у наступні 7 років «Црвена Звезда» лише одного разу стала чемпіоном і стільки ж разів здобула юґославський Кубок, що не могло не відбитися на амбіціях белґрадського клубу. Апоґеєм цього невтішного періоду був найгірший результат за всю історію «Црвени Звезди» — 7 місце в сезоні 1962/63, не кажучи вже про чотири сезони поспіль нижче 3 місця (як до, так і після цього періоду клуб ніколи не фінішував нижче від бронзового щабля). Авторитет «Звезди» вже тоді був помітний в усій Югґславії, і саме тому вболівальники тяжко сприймали їхні поразки. Бували випадки, коли фанати вибігали на поле і вимагали від гравців пояснень за погану гру, і, з іншого боку, вони мали на це підстави, оскільки в сумнозвісному сезоні 62/63 «Црвена Звезда» забила лише 21 гол, що дорівнювало половині показника «Воєводини», яка фінішувала на 12 місці.

Менше з тим, «звездаші» досягли непоганих успіхів на міжнародній арені, дійшовши до півфіналу Кубка ярмарків, у якому поступилися лише «Барселоні». Наступного року «Црвена» взяла реванш в каталонського клубу, але в 1/4 фіналу зазнала поразки від «Роми» з рахунком 2:3 за сумою двох матчів. Поруч із міжнародними успіхами, «Звезда» отримала новий стадіон, відкритий 1 вересня 1963 року у матчі з «Рієкою», який одразу ж був охрещений «Маракана» через свою атмосферу, подібною до бразильського аналогу[8]. Одразу ж після новосілля «црвено-бели» здобули «золотий дубль», проте це була лише репетиція перед наступною епохою в житті белґрадського клубу.

Досягнення[ред.ред. код]

Фанати Звезди на домашньому стадіоні.

Національні[ред.ред. код]

Чемпіонати[ред.ред. код]

Кубки[ред.ред. код]

Міжнародні[ред.ред. код]

Участь в єврокубках[ред.ред. код]

Сезон Змагання Раунд Країна Клуб Дома Виїзд Сумарно
2016-17 Ліга чемпіонів 2. Кваліфікаційний раунд Мальта Мальта «Валетта» 2-1 2-1 4-2
3. Кваліфікаційний раунд Болгарія Болгарія Лудогорець

Персоналії[ред.ред. код]

Поточний склад[ред.ред. код]

Дані подані станом на 7 липня 2016 року.[9]

Позиція Гравець
1 Сербія ВР Дамір Кахріман
27 Боснія і Герцеговина ВР Неманья Супич
2 Сербія ЗХ Марко Петкович
3 Сербія ЗХ Александар Лукович NYCS-bull-trans-K.svg
16 Нова Зеландія ЗХ Адам Мітчелл
19 Сербія ЗХ Мілош Цветкович
21 Сербія ЗХ Стефан Милошевич
33 Сербія ЗХ Душан Анджелкович
77 Сербія ЗХ Зоран Рендулич
97 Гваделупа ЗХ Тома Фібель
4 Франція ПЗ Дам'єн Ле Таллек
6 Сербія ПЗ Урош Рачич
8 Габон ПЗ Ґелор Канґа
11 Аргентина ПЗ Пабло Моуче
Позиція Гравець
17 Сербія ПЗ Срджан Плавшич
18 Республіка Македонія ПЗ Давид Бабунський
20 Нідерланди ПЗ Мітчел Дональд
23 Сербія ПЗ Андрія Лукович
24 Республіка Македонія ПЗ Даніел Аврамовський
45 Сербія ПЗ Лука Аджич
55 Сербія ПЗ Славолюб Срнич
73 Сербія ПЗ Михайло Ристич
93 Сербія ПЗ Марко Полетанович
7 Коста-Рика НП Джон Хайро Руїс
70 Португалія НП Уґу Вієйра
81 Сербія НП Предраґ Сикимич
95 Сербія НП Стефан Ілич
99 Чорногорія НП Петар Орландич

Відомі гравці[ред.ред. код]

Докладніше у статті Категорія:Футболісти «Црвени Звезди»

Тренери[ред.ред. код]

Докладніше у статті Категорія:Тренери ФК «Црвена Звезда»

Примітки[ред.ред. код]

  1. Трофеји у домаћим такмичењима (sr). sd-crvenazvezda.net. 28.01.2008. 
  2. Zvezdaša više od Partizanovaca, взято з www.sport.novosti.co.yu, 18 вересня 2007 (серб.)
  3. Svaki drugi Srbin navija za Crvenu zvezdu з from www.b92.net, 18 березня 2008 (серб.)
  4. Istraživanje: Beograd navija za Zvezdu (sr). 24 sata. 14.02.2012. 
  5. THE LIST: The greatest rivalries in club football, Nos 10-1, взято з www.dailymail.co.uk, 27 листопада 2009 (англ.)
  6. Настанак клуба (sr). Глас јавности. 
  7. Прва утакмица (sr). znanje.org. 
  8. Дом Црвене звезде (sr). ФК Црвена звезда. 
  9. Склад на офіційному сайті клубу

Посилання[ред.ред. код]