Мацак Іван Макарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Макарович Мацак
Народження 7 листопада 1909(1909-11-07)
Степанівка
Смерть 25 жовтня 1953(1953-10-25) (43 роки)
Степанівка
Поховання Степанівка
Країна СРСР СРСР
Рід військ Бронетанкові та механізовані війська
Роки служби 1941-1945
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацак.

Іван Макарович Мацак (1909—1953) — старшина Робітничо-селянської Червоної армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив шість класів, далі навчався на курсах механізатора. 1941 року був призваний на фронт, на той час працював трактористом у колгоспі. Воював на Воронезькому, Брянському, 1-Українському фронтах.[1] В січні 1943 року був нагороджений Орденом Червоної зірки.

Будучи механіком водієм 288-го танкового батальйону гвардії Іван Макарович, знешкодив два протитанкові гармати, кулеметну точку та знищив до п'ятдесяти солдатів противника.[2] За бойові дії в липні1943 року був нагороджений Орденом Вітчизняної війни I ступеня. У складі 3-ї гвардійської танкової армії будучи старшиною Іван Мацак звільняв від нацистських загарбників Україну, Польщу, Чехословаччину.

В книзі спогадів Людвига Куриста «Атакують танкісти» є розповідь про Івана Макаровича:

«Від механіка водія чимало залежить збереження танка, доля його екіпажу, а іноді й успіх бою. Майстром своєї справи був Іван Макарович Мацак, який прийшов на берег Дніпра кавалером ордена Червоної зірки та мав за плечима солідний бойовий досвід. Відважно боровся комуніст Мацак і в районі Григорівки ... Уміло маневруючи, обійшов з флангу ворожі позиції та увірвався в село. На перехресті доріг здалися дві протитанкових гармати. Потужний ривок - і ворожі гармати разом з гарматними розрахунками зметені зі шляху.

Оригінальний текст (рос.)
«От механика водителя в немалой степени зависит сохранность танка, судьба его экипажа, а иногда и успех боя. Мастером своего дела был Иван Макарович Мацак, пришедший на берег Днепра кавалером ордена Красной звезды и имевший за плечами солидный боевой опыт. Отважно сражался коммунист Мацак и в районе Григоровки…Умело маневрируя, обошел с фланга вражеские позиции и ворвался в село. На перекрестке дорог показались две противотанковых пушки. Мощный рывок - и вражеские орудия вместе с орудийными расчетами сметаны с пути.»

В боях за розширення плацдарму на правому березі Дніпра і визволення Києва такнком знищив 5 машин ворогів та близько 15 солдатів. Біля села Ходорів ліквідував мінометну батарею. В бою за місто Фастів знешкодив дві автомашини та зенітний пристрій ворога. За ці бойові подвиги Івану Макаровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу[3][4]. За успішні дії на фронтах нагороджений багатьма медалями. 1945 року будучи техніком по ремонту бойових машин був нагороджений Орденом Вітчизняної війни II ступеня за сміливість та відвагу в бою з ворогами, за забезпечення ремонтом техніки всього батальйону та евакуювання з поля бою двох танків.[5]

В 1945 році повернувся в село Степанівка. Працював механізатором. Помер у 1953 році.[6] Похований на центральному кладовищі, де встановлено меморіальну дошку.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь Івана Макаровича названа вулиця в смт. Степанівка.[8] В Степанівській загальноосвітній школі I—III ступенів № 2 розташована меморіальна дошка на честь І. В. Мацака.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бершаков І. (23 лютого 1988). Багряними дорогами. Ленінська правда. с. 2.
  2. ↑ Наш славний земляк - Герой радянського Союзу Іван Мацак. Вперед. 7 січня 2010. с. 4.
  3. ↑ Підопригора, А. (7 листопада 1989). Герой із Степанівки. Вперед. с. 2.
  4. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 10 января 1944 года [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 19 января (№ 3 (263)). — С. 1
  5. ↑ Лист Нагородження Івана Мацака. https://pamyat-naroda.ru. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
  6. ↑ Minist. Oborony SSSR. Red. koll.: I.N. Škadov (1988). Geroi Sovetskogo Sojuza / 2, Ljubov - Jaščuk. Moskva: Voenizdat. с. 60. ISBN 5-203-00536-2. OCLC 312615596.
  7. ↑ Мацак Іван Макарович. Картотека нагороджень. https://pamyat-naroda.ru/. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
  8. ↑ Степанівка футбольна. Фолігрант. 2012. с. 18.

Література[ред. | ред. код]

  • Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Сумська область / Ред. кол. тома: Макухін І. Я. (гол. редкол.), Гриченко І. Т. (заст. гол. редкол.), Долгін Г. С., Калітаєв К. Г., Кафтарян С. М., Козирєв П. В., Косяк О. О., Малкієль С. В., Підопригора А. Я., Полохов В. М., Сахарова Н. Ф. (відп. секр. редкол.), Скрипник В. Д.,Ступак Ю. П. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1973. — 696 с.
  • Мій край Слобожанський. Сумський район [Текст]: збірник історико-краєзнавчих матеріалів / М. Л. Охріменко, І. В. Паращенко, В. М. Єрмоленко. — К. : ВД «Фолігрант», 2006. — 356 с. : іл. — (Малі міста — велика слава).
  • Курист Л. И. Атакуют танкисты / Лит. запись Е. М. Пятигорской. — К. : Политиздат Украины, 1977. — 191 с.
  • Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник / Пред. ред. колегії І. Н. Шкадов. — М .: Воениздат, 1988. — 863 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мацак_Іван_Макарович&oldid=41337605