Маївський Дмитро

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Маївський
Дм.Маївський-Тарас Косар.JPG
Прізвисько «Косар», «Сонар», «Тарас», «Майченко», «Крига»
Народження 8 листопада 1914(1914-11-08)
с. Реклинець, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина, тепер Жовківський район, Львівська область, Україна Україна
Смерть 19 грудня 1945(1945-12-19) (31 рік)
Чесько-німецький кордон, Чехія Чехія
Партія Організація українських націоналістів
Звання Генерал-політвиховник УПА
Нагороди Золотий Хрест Заслуги 1 класу — 11.10.1952

Дмитро Маївський (псевдо: «Косар», «Сонар», «Тарас», «Майченко», «Крига») — (8 листопада 1914, с.Реклинець, Сокальський район, Львівська область — 19 грудня 1945, Чехія) — член бюро Проводу ОУН, головний редактор органу ОУН «Ідея і чин», генерал-політвиховник УПА.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в селі Реклинець (тепер Сокальського району на Львівщині) в родині вчителя. Навчався в Сокальській гімназії.

В ОУН[ред. | ред. код]

Став членом ОУН у 1933. В 1934 засуджений на 10 років[2] Учасник Другого Великого збору ОУН у м. Кракові[3]. Напередодні Другої світової війни 1939-45 очолював повітовий провід ОУН Жовківщини, пізніше — обласний провідник ОУН на Холмщині (1939—1940). Викладач, зорганізованих за сприяння Абверу, краківських підготовчих курсів СБ ОУН з конспірації[4].

У березні 1940 року важко поранений на Жовківщині[5]. На початку радянсько-німецької війни 1941-45 був призначений референтом Крайового Проводу ОУН на ЗУЗ, основним завданням якого була координація дій Похідних груп ОУН. Учасник похідних груп і в 1941-42 — заступник Крайового Провідника ОУН/ОУНСД у Києві, 20 листопада 1942 потрапив в засідку гестапо у Львові. Тоді то член Проводу Д.Маївський, побачивши облаву, пострілом у голову вбив штурмбанфюрера СС Шарффа і поранив службовця Кріпо [Кримінальної поліції — ІП], а сам, незважаючи на одержані дві кулі, втік через вікно.

Але у помсту за це 27 листопада нацисти розстріляли 27 націоналістів, ув'язнених у Львові (серед них — брат дружини Степана Бандери Опарівський та член УДП Андрій П'ясецький) і 52-х — у Старій Ягільниці біля Чорткова.

Головний редактор органу ОУН «Ідея і чин»(1942, 1944-45), «За самостійність України», «Молода Україна». Від травня 1943 р. в трійці членів Бюро Проводу ОУН (поруч із Р.Шухевичем та З.Матлою), обраний заступником голови Бюро.

Перехід на Захід та загибель[ред. | ред. код]

Був одним з ініціаторів створення Антибільшовицького Блоку Народів та Української Головної Визвольної Ради (УГВР), і за їх дорученням, в грудні 1945 року разом з генералом Д.Грицаєм був направлений на зустріч з С.Бандерою, Я.Стецьком та іншими членами Бюро Проводу, які перебували за кордоном, для узгодження дій руху Опору.

При переході чесько-німецького кордону потрапив у засідку чеської поліції. Під час короткої сутички Дмитро Маївський застрелився, а Дмитро Грицай був схоплений і через деякий час страчений у Празькій тюрмі (за іншими даними, покінчив життя самогубством).

Відзначений Золотим Хрестом Заслуги УПА (посмертно)[6].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У місті Львів є вулиця Дмитра Маївського.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М. Прокоп. У сорокаріччя ІІІ НВЗ ОУН. «Сучасність» 1987 (ЛМ, машинопис).
  2. П. Мірчук. Революційний змаг за УССД, т. 2. Київ-Торонто-Лондон 1987
  3. В боротьбі за українську державу. СЛУПВ, Вінніпег, 1990.
  4. Вєдєнєєв Д. В. Меч і тризуб. Нотатки до історії Служби безпеки Організації Українських Націоналістів «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ» № 1/2(6/7) 1998, 2-4 (13-15) 2000
  5. Жовківщина. Історико-мемуарний збірник т.3. Д.Недовіз. Спомини. Жовква-Львів-Балтимор 1997.
  6. Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки. — К.: Українська Видавнича Спілка, 2007. — 1008 ст. ISBN 966-410-001-3

Посилання[ред. | ред. код]