Антибільшовицький блок народів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антибільшовицький блок народів
англ. Anti-Bolshevik Bloc of Nations
Тип міжнародна організація
організація політична
колишня організаціяd
Засновано 1946
Розпущено 1996
Ідеологія антибільшовизмd
Штаб-квартира Мюнхен
Керівник Стецько Ярослав Семенович і Стецько Ярослава Йосипівна
Ключові особи Радослав Островський
Друкований орган ABN Correspondence
Плакету відкрив Ярослав Стецько, президент Антибільшовицького блоку народів у Бредфордському соборі в Західному Йоркширі.
Символіка АБН

Антибільшови́цький бльок наро́дів (АБН; англ. Anti-Bolshevik Bloc of Nations) — об'єднання політичних організацій різних народів для боротьби з більшовиками. Створений 21—22 листопада 1943 року з ініціативи Організації українських націоналістів революціонерів на таємній 1-й Конференції поневолених народів Східної Європи і Азії в с. Будераж[1].

Керівники[ред. | ред. код]

Першим Головою став Волошин Ростислав Павлович - член бюро Головного проводу ОУН

Ярослав Стецько (1946—1986)

Ярослава Стецько (1986-2003)

Історія[ред. | ред. код]

До складу АБН у 1946 увійшли політичні організації народів, що були окуповані СРСР і прагнули здобути незалежні та суверенні держави, зокрема українці, білоруси, казахи, грузини, вірмени, азербайджанці, узбеки, башкорти, кабардинці, осетини, татари, черкеси, чуваші [2]

На установчому конгресі 16 квітня 1946 року в Західній Німеччині відбулася реорганізація АБН.

З 1948 року АБН очолив Я. Стецько, як голова його ЦК, переобраний 1954 року. До складу президії входили генерал-полковник Фердинанд Дюрчанський (словак). Його заступником був професор Радослав Островський (білорус), а секретарем Й. Ґітіс (литовець).

У 1948 році до АБН долучилися ще 14 народів – комізеряни, мордвинни, марійці, козаки, латвійці, литовці, румуни, словаки, балкарці, туркмени, таджики, киргизи, каракалпаки та серби [1]

До 1954 року до складу АБН приєднались представники ще 6 народів, зокрема албанці, болгари, естонці, хорвати, чехи, угорці. [2]

Заступлені організації таких народів (стан з 1954): албанці, білоруси, болгари, вірмени, грузини, естонці, козаки, латвійці, литовці, словаки, туркмени, угорці, українці, хорвати, чехи.

У 1970-х роках до АБН долучилися кубинці та в'єтнамці

Антибільшовицький Блок Народів 1970
Антибільшовицький Блок Народів 1970

Загалом до складу АБН входили представники 35 народів: українці, білоруси, литовці, латвійці, естонці, чехи, словаки, румуни, угорці, болгари, серби, хорвати, албанці, грузини, вірмени, азербайджанці, черкеси, кабардинці, осетини, козаки, балкарці, казахи, башкорти, татари, туркмени, киргизи, узбеки, таджики, каракалпаки, чуваші, комізеряни, мордвинни, марійці, кубинці, в'єтнамці.[3]

АБН влаштовував масові антибільшовицькі демонстрації, організовував пресконференції, надсилав меморандуми до керівних політиків, випускав періодичні й неперіодичні видання різними мовами.

Делегації-засновники Антибільшовицького блоку народів у 1943
Делегації-засновники Антибільшовицького блоку народів у 1943

Друкований орган «АБН Кореспонденс» («ABN Correspondence») виходив від 1949 німецькою, англійською і неперіодично французькою мовами.

У 1967 році АБН став співзасновником Всесвітньої антикомуністичної ліги.

Антибільшовицький Блок Націй розпущено в 1996 році після розпаду СРСР та радянського комунізму. 2023 року ОУН (б) оголосила про віднову АБН у форматі Антиімперського Блоку Народів.[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тоді у складі генералкомісаріату «Волинь-Поділля» рейхскомісаріату «Україна»
  2. Антибільшовицький Блок Народів. Нове прочитання. Історична правда. Процитовано 3 січня 2024. 
  3. Звернення Організації Українських Націоналістів (бандерівців) до визвольних сил тимчасово поневолених Москвою народів

Джерела і література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]