Мегалострата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мегалострата
дав.-гр. Μεγαλοστράτα
Країна Спарта
Діяльність поетеса
Роки активності VII століття до н. е.

Поет Алкман на античній мозаїці

Мегалострата (дав.-гр. Μεγαλοστράτα; VII століття до н. е.) — спартанська поетеса Архаїчної доби, жодного її вірша не збереглося. Відома лише з фрагмента ліричного поета Алкмана, який цитується у Афінея. Хоча у джерелі говориться про любовні стосунки між Алкманом та Мегалостратою, сучасні автори ставлять це під сумнів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мегалострата — єдина, крім Сапфо, відома давньогрецька поетеса Архаїчної доби. Не збереглося жодного вірша її авторства, а єдиним свідченням існування Мегалострати є згадка про неї ритора доби Пізньої античності — Афінея у праці «Бенкетуючі софісти»[en]. Автор посилався на філософа Хамелеонта[en], який своєю чергою посилався на піфагорійця Архіта. За свідченнями останнього, спартанський поет Алкман був безмежно закоханий у поетесу Мегалострату, сама лиш розмова з нею запалювала в поета любов. Також Архіт приводить вірш Алкмана про свою кохану[1][2]:

Цей дар солодкоголосних Муз
Принесла нам у дівах блаженна
Золотокудра Мегалострата
Оригінальний текст (д.-гр.)
τοῦθʼ ἁδειᾶν Μουσᾶν ἔδειξε δῶρον μάκαιρα παρθένων ἁ ξανθὰ Μεγαλοστράτα[1]

Дослідниця Сара Померой скептично ставиться до історії про любов Алкмана до Мегалострати, зазначаючи, що про неї йдеться в джерелах, які були написані через кілька століть після смерті поетів. Вона вказувала на традицію приписувати еротичні відносини між творчими жінкою і чоловіком, ніж зображувати виключно інтелектуальне спілкування, або незалежне існування[3]. На думку еллініста Клода Калама, сталася типова для античності, реконструкція життя поета за декількома ізольованими фрагментами. З великою ймовірністю, Мегалострата не була коханкою Алкмана, а була членом дівочого хору — партенейона, можливо його хорегом[4]. Історик Александер Ніколаєв вважає, що майже напевно історія про кохання між Алкманом та Мегалостратою була вигадкою Архіта або Хамелеонта, які неправильно інтерпритували вірш Алкмана. Скоріш за все, він зобразив колегу-поета, яка, подібно до Сапфо, виступала разом з хором. Цим пояснюється і фраза про дари Муз, мається на увазі, що Мегалострата виконувала або створювала, як поезію так і музику[5]. Водночас Ніколаєв приводить версію, що фраза про Музи вказує на її педагогічну функцію у хорі. Як хорег вона не тільки очолювала процесію, але і наставляла молодших членів хору, «показуючи» та «розкриваючи» дар Муз[6].

На думку дослідниці Джейн МакІнтош Снайдер, хоча Афіней і називає Мегалострату поетесою (ποιητρίας), неможливо з його відомостей точно сказати, що під «даром» Муз мається на у вазі саме поетичний талант[2]. Також вона наголошувала, що поетеса згадується тільки через стосунки з більш відомим поетом Алкманом, а її поетичні та інтелектуальні навички є лише засобом, який зумовлює їхні взаємини[7]. Сара Померой вважає, що у вірші згадується кілька Муз через те, що в той час поети складали не тільки вірші, але й музичний акомпанемент до них і, в деяких випадках, хереографію[3]. На думку Едмонда Дюпюї, Мегалострата була гетерою, яка «сприйняла еротичну філософію Алкмана»[8].

Мегалострата у джерелі не називається спартанкою, а лише дівою. Її походження встановлюється з відомостей, що Алкман багато часу провів у Спарті, складаючи вірші для незаміжніх дівчат. Мегалострата описується з традиційним для спартанок білявим волоссям, подібно до міфологічної цариці Єлени Прекрасної. Також її ім'я вкрай підходить для спартанки, бо означає «велика армія»[9].

Художниця Джуді Чикаго включила Мегалострату до своєї мистецької композиції Поверх спадщини[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Афіней, XIII, 75.
  2. а б Snyder, 1991, p. 38.
  3. а б Pomeroy, 2002, p. 10.
  4. Calame, 2001, p. 254.
  5. Nikolaev, 2012, p. 127—128.
  6. Nikolaev, 2012, p. 127.
  7. Snyder, 1991, p. 39.
  8. Дюпюи, 1991, с. 89—92.
  9. Pomeroy, 2002, p. 10, 132.
  10. Megalostrata. www.brooklynmuseum.org (англ.). Brooklyn Museum. Процитовано 11 листопада 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]