Джуді Чикаго

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джуді Чикаго
Judy Chicago
Judy Chicago.jpg
При народженні Judith Sylvia Cohen
Народження 20 липня 1939(1939-07-20) (79 років)
Чикаго
Громадянство Flag of the United States.svg США
Жанр інсталяція, скульптура, живопис
Навчання Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі
Діяльність художниця, скульптор, письменниця, діяч пластичних мистецтв, феміністка
Напрямок феміністичне мистецтво, сучасне мистецтво
Працівник Каліфорнійський державний університет у Фресно[d]
Член Phi Beta Kappa Society[d]
Твори The Dinner Party
The Birth Project
Powerplay
The Holocaust Project
Нагороди
Сайт judychicago.com

Джуді Чикаго у Вікісховищі?

Джу́ді Чикаго (англ. Judy Chicago, уроджена Джудіт Сильвія Коен, * 20 липня 1939, Чикаго) — американська художниця і феміністка, викладачка мистецтв,[1] письменниця.

Авторка терміну «феміністичне мистецтво» і першої освітньої програми з феміністичного мистецтва у Сполучених Штатах. У своїх роботах використовує стереотипи щодо навичок жінок і чоловіків у мистецтві. Серед найвідоміших робіт — масштабна інсталяція «Звана вечеря»The Dinner Party»), яка належить до колекції Бруклінського музею.

Житєжпис[ред. | ред. код]

Джудіт Сильвія Коен[2] народилася у 1939 році в сім'ї Артура та Мей Коен в Чикаго (штат Іллінойс). Артур Коен помер у 1953 році.

Малювати почала у три роки, відвідувала заняття у Чиказькому художньому інституті.[3][4] Отримала стипендію від Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі.[3] У червня 1959 року зустрілася з Джеррі Ґеровітцом. Залишає навчання, подавшись з ним до Нью-Йорка, одружилася з Ґеровітцом у 1961 році.[5] Згодом повертається до Лос-Анджелеса і в Чикаго, щоб отримати диплом: диплом бакалавра образотворчого мистецтва отримала у 1962 році, магістра — у 1964.[3] Після смерті Ґеровітца у 1963 році в ДТП і з огляду на те, що саме в Чикаго її визнали як художницю, Джудіт відмовилася від прізвища Коен і взяла псевдонім «Чикаго», таким чином ставши вільною від зв'язку з чоловіком через шлюб чи спадок.[3] У 1965 році одружилася зі скульптором Ллойдом Гамролом (розлучилися у 1979).[6]

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1965 представляє роботу на своєму першому сольному виступі у Rolf Nelson Gallery в Лос-Анджелесі, будучи там однією з чотирьох жінок-учасниць.[7] У 1968 році на питання, чому вона не бере участі у виставці «California Women in the Arts» у Lytton Center, відповіла: «Я не буду присутня у жодній групі, яку визначаються як Жінки, Євреї чи Каліфорнія. Одного дня, коли ми всі виростемо, ярликів не буде».

Згодом почала працювати з льодовими скульптурами, що відображають «метафору цінності життя».[8]

У 1970 році Чикаго починає викладати у Коледжі Фресно, щоб навчити жінок висловлювати у роботах власну, жіночку точку зору.[9] Зібравши клас, який складається лише з жінок, започатковує термін «феміністичне мистецтво»,[10] і по суті, створює першу програму з феміністичного мистецтва у США.[6] Ця група стає частиною феміністичного мистецького руху у Європі і Сполучених Штатах початку 1970-х років.[11]

Звана вечеря (The Dinner Party)[ред. | ред. код]

Фрагмент «Званої Вечері»

Грандіозну інсталяцію «Звана вечеря» Чикаго присвятила вшануванню жіночого внеску в усі сфери культури, науки, воєнної справи та історію західної цивілізації. Проект включав 39 святкових застільних столових приборів (скульптура тарілки + оздоблений рушник), розставлених на трикутному столі, що символізував рівність між жінками та чоловіками. Кожне гостьове місце було унікально стилізоване в пам'ять про видатну жінку, з вишивкою її імені та символами життєвого шляху, особистості, здобутків, суспільної ролі, відбитими у характері . Серед «гостей» — Сапфо, Сакаджавея, Сожурне Трус, імператриця Феодора, Вірджинія Вулф, Сьюзен Ентоні, Джорджія О'Кіф

Крім цього, 999 відлитих вручну плиток були укладені всередні трикутника. На кожній з них було ім'я видатної жінки, пов'язане в блок з особистістю жінки зі «столу». Разом ці плитки утворювали під-об'єкт «Поверх спадщини» (Heritage Floor).

Див. також[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Beyond the Flower: The Autobiography of a Feminist Artist. New York: Penguin (1997). ISBN 0-14-023297-4.
  • The Birth Project. New York: Doubleday (1985). ISBN 0-385-18710-6.
  • з Frances Borzello. Frida Kahlo: Face to Face. New York: Prestel USA (2010). ISBN 3-7913-4360-2.
  • Kitty City: A Feline Book of Hours. New York: Harper Design (2005). ISBN 0-06-059581-7.
  • Through the Flower: My Struggle as a Woman Artist. Lincoln: Authors Choice Press (2006). ISBN 0-595-38046-8.
  • Institutional Time: A Critique of Studio Art Education. New York: The Monacelli Press (2014). ISBN 9781580933667.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Chicago, Judy. (2014).
  2. Levin in Bloch and Umansky, 305
  3. а б в г Felder and Rosen, 279.
  4. Wydler and Lippard, 5.
  5. Levin in Bloch and Umansky, 311
  6. а б Felder and Rosen, 280.
  7. Chicago, Judy.
  8. Levin in Bloch and Umansky, 314
  9. Levin in Bloch and Umansky, 317
  10. Wydler and Lippard, 9.
  11. Thomas Patin and Jennifer McLerran (1997).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bloch, Avital (editor) and Lauri Umansky (editor). Impossible to Hold: Women and Culture in the 1960s. New York: NYU Press (2005). ISBN 0-8147-9910-8.
  • Felder, Deborah G. and Diana Rosen. Fifty Jewish Women Who Changed the World. Yucca Valley: Citadel (2005). ISBN 0-8065-2656-4.
  • Lewis, Richard L. and Susan Ingalls Lewis. The Power of Art. Florence: Wadsworth (2008). ISBN 0-534-64103-2.
  • Wylder, Thompson Viki D. and Lucy R. Lippard. Judy Chicago: Trials and Tributes. Tallahassee: Florida State University Museum of Fine Arts (1999). ISBN 1-889282-05-7.

https://collegelisted.com/colleges/california-state-university---fresno/gpa-calculator

Посилання[ред. | ред. код]

Статтю «Джуді Чикаго»
створено у рамках Вікіпроекту «Мистецтво і фемінізм».