Меленевський Маркіян Мар'янович
| Меленевський Маркіян Мар’янович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | Басок, Гилька, Масойлович | |||
| Народився | 15 липня 1878 Федюківка, Таращанський повіт, Київська губернія  Російська імперія | |||
| Помер | 20 січня 1938 (59 років) Розстрільний полігон «Комунарка» | |||
| Поховання | Розстрільний полігон «Комунарка» | |||
| Громадянство | Російська імперія → .svg){kind=small} УНР →  СРСР | |||
| Діяльність | політик, дипломат, публіцист | |||
| Сфера роботи | політична діяльність[1], соціал-демократія[1], дипломатія[1] і публіцистика[1] | |||
|
| ||||
Маркія́н Мар'я́нович Мелене́вський (Мар'ян, Юлій) (15 липня 1878[2], Федюківка Таращанського повіту, сучасний Лисянський район — 20 січня 1938[2][3]) (Малиневський, Іванович, літературні псевдоніми Басок, Гилька, Масойлович) — український політичний діяч та публіцист.
Походить з родини поміщика. Закінчив київську гімназію.
Виключений з Новоалександрівського інституту сільського господарства та лісництва — за участь у студентському русі (Пулави, Польща).
Кінцем 1890-х років засновує у Києві «Групу сільських робітників соціал-демократів Київської губернії». Група встановлює зв'язок з прихильниками І.Стешенка й Лесі Українки.
1899 року заарештований у Києві в часі вуличної демонстрації, був на засланні, емігрував.
В 1900—04 роках — у складі Революційної української партії, працював на Київщині, по тому у Закордонному комітеті РУП у Львові.
В 1904—11 роках — після розколу РУП, стає одним із засновників та керівників соціал-демократичної «Спілки». На початку 1905 року «Спілка» об'єдналася з меншовицькою фракцією Російської соціал-демократичної робітничої партії — із збереженням прав крайової організації. Після розгрому «Спілки» в 1912—13 роках співпрацював у більшовицькій пресі, готує огляди робітничого руху в країнах Західної Європи.
У 1913—14 роках став ініціатором об'єднання Української соціал-демократичної робітничої партії й соціал-демократичної «Спілки».
В часі Першої світової війни — в складі президії Союзу визволення України, був представником СВУ у Стамбулі.
Входив до складу президії Загальної української ради у Відні, бере дієву участь у переговорах з турецьким урядом — щодо надання допомоги у справі створення самостійної Української держави.
З 1919 по 1921 — разом з Ярославом Олесницьким обіймав посаду радника української дипломатичної місії у Великій Британії.
У середині 1920-х років перейшов на радянофільські позиції[3]. З 1923 працював у лондонському представництві зовнішньоторговельного органу УСРР «Укрзовнішторг», з 1 січня 1924 – секретарем Об'єднаного закордонного представництва українських кооперативних спілок у Лондоні «Коопукр».[2]
1930 року, із закриттям «Коопукру» (після згортання Нової економічної політики в Радянському Союзі), повернувся до УСРР. Був призначений доповідачем з питань сільськогосподарського експорту Української зовнішньоторговельної палати в Харкові.[2]
Восени 1930 був арештований і звинувачений в участі в контрреволюційній організації, однак у травні 1932 року був звільнений за недоведеністю вини.[2] Жив у Харкові.
1937 року жив у Москві, працював консультантом відділу постачання Головного управління шовкової промисловості СРСР. 27 жовтня 1937 року в Москві був повторно арештований за участь у контрреволюційній терористичній організації, і 20 січня 1938 розстріляний. Реабілітований 1 серпня 1957 року.[2]
Написав багато публіцистичних праць, рецензій, спогадів — про розвиток соціал-демократичного руху в Україні в 1902—13 роках, зокрема:
- «До роботи через єднання»,
- «До історії Української С.-Д. Спілки».
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б в г д е Меленевський Маріян // Українці в Сполученому Королівстві. Інтернет-енциклопедія
- ↑ а б В. І. Головченко. Меленевський Мар’ян (Маркіян) Мар’янович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 20 : Медична — Мікоян. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8346-6.
- Реєнт О. П.. Меленевський Маркіян (Мар'ян, Юлій) Мар'янович [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 594. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Меленевський М. М. [недоступне посилання з липня 2019] // Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського Національної академії наук України
- Головченко В. І.. Меленевський Мар'ян Мар'янович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т. 2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
- Дорошенко Д. З історії української політичної думки за часів світової війни. – Прага, 1936. – С. 37-46.
- Феденко П. Український рух у ХХ столітті. – Лондон, 1959. – С. 29-30, 53-54, 60-61, 96.
- Лавріненко Ю. Українська соціял-демократія (група УСД) і її лідер Леся Українка // Сучасність. – Мюнхен, 1971. – Ч. 5. – С. 70, 78.
- Меленевская Е. С. Памяти М. Ю. Меленевской (28.02.1907-8.02.1999) // Русская усадьба: Сборник Общества изучения русской усадьбы. – Вип. 6 (22). – Москва, 2000. – С. 517.
- Патер І. Союз визволення України: проблеми державності і соборності. – Львів, 2000. – С. 43, 74-77, 83, 88, 90, 92-96, 100-102, 118-120, 139, 154-155, 164, 180, 307.
- Харченко Н. «Я намагався совісно виконати свої обов’язки громадянина УСРР...» // Реабілітовані історією. Харківська область: Книга перша, Частина 1. / Редкол.: В. Г. Дулуб (голова) та ін. – Київ; Харків, 2005. – С. 163-168, 747.
- Назарук Ю. Друга еміграційна доба життя та діяльності Олександра Скорописа-Йолтуховського (напередодні та після початку Першої світової війни) // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Історичні науки. – 2007. – Вип. 9. – С. 257-262.
- Даниленко О. Закордонні представництва українських кооперативних спілок у 1920-х роках: структура, повноваження, штати, діяльність // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 19 – Київ, 2010. – С. 229-242.