Мен Чан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мен Чан


2-й Правитель Пізньої Шу
10 вересня 934 — 23 лютого 965 року
Попередник: Мен Чжісян
Спадкоємець: Падіння держави
 
Народження: 9 грудня 919(0919-12-09)
Тайюань, КНР
Смерть: 12 липня 965(0965-07-12) (45 років)
Кайфен, Q11065738?, Династія Сун
Громадянство: Царство Пізня Шу[1]
Батько: Мен Чжісян[1]
Мати: Empress Dowager Li[d]
У шлюбі з: Q8251169? і Хуажуй
Діти: Meng Xuanjue[d][1], Q16076791?, Q10896056?, Q16603618?, Meng Xuanzhe[d][1] і Meng Shi(Wu Kegong wife)[d][1]

Мен Чан (кит.: 孟昶; піньїнь: Mèng Chǎng; 9 грудня 919 — 12 липня 965) — другий і останній правитель Пізньої Шу періоду п'яти династій і десяти держав.

Біографія[ред. | ред. код]

Був сином і спадкоємцем засновника держави Мен Чжісяна. Зайняв трон після смерті батька восени 934 року.

Його правління, що тривало понад три десятиліття, було відносно мирним і спокійним. Пізня Шу стала осередком мистецтва, зокрема літератури, оскільки Мен Чан усіляко підтримував митців.

Незважаючи на те, що Пізня Шу була найспокійнішим з південних царств, вона не розвивалась в економічному й військовому сенсах, що зрештою призвело до її занепаду.

Коли 960 року припинила своє існування остання з «п'яти династій» — Пізня Чжоу, а їй на зміну прийшла династія Сун, імператор останньої, Чжао Куан'їнь, розпочав процес об'єднання Китаю під своєю владою. 965 року він змусив Мен Чана визнати Пізню Шу володіннями Сун. Невдовзі Мен Чан помер.

Девізи правління[ред. | ред. код]

  • Мінде (明德) 934—938
  • Ґуанчжен (廣政) 938—966

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д China Biographical Database

Джерела[ред. | ред. код]