Чай Жун
| Чай Жун | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 26 лютого 954 — 27 липня 959 року | ||
| Попередник: | Го Вей | |
| Спадкоємець: | Го Цзунсюнь | |
| Народження: |
27 жовтня 921 Сінтай, Хебей, Чжилі, Династія Цін | |
| Смерть: |
27 липня 959 (37 років) Кайфен, Династія Пізня Чжоу | |
| Поховання: | Сіньчжен | |
| Країна: | Династія Пізня Чжоу[1] | |
| Батько: | Chai Shoulid[1] | |
| Шлюб: | Empress Fu the Elderd, Empress Fu the Youngerd і Q8256064? | |
| Діти: | Q11110116?, Q11110247?, Q11110248?, Ґо Цзунсюнь[1], Q10350976?, Q11110187? і Q10350999? | |
Чай Жун (кит.: 柴榮; піньїнь: Chái Róng), храмове ім'я Шицзун (кит.: 世宗; піньїнь: Shìzōng; 27 жовтня 921 — 27 липня 959) — другий імператор Пізньої Чжоу періоду п'яти династій і десяти держав.
Життєпис[ред. | ред. код]
Його батько був братом дружини імператора Го Вея. З дитинства Чай Жун як син виховувався в родині тітки. Го Вей, який не мав синів, перед смертю оголосив своїм спадкоємцем Чай Жуна, вбачаючи в ньому гарного правителя своєї держави.
Вважається найбільш успішним імператором всього періоду п'яти династій і десяти держав. Він зумів централізувати військову владу, що дало змогу здобути низку перемог над Північною Хань, Пізньою Шу, Південною Тан, а також над Ляо. Хоча Чай Жун і помер передчасно (лише за п'ять років після сходження на престол), його діяння проклали шлях до об'єднання Китаю, завершеного імператором Сун Чжао Куан'їнем.
Після смерті Чай Жуна в липні 959 року трон успадкував його син Го Цзунсюнь.
Девіз правління[ред. | ред. код]
- Сяньде (顯德) 954—959
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Стара історія П'яти династій, гл. 114, 119, 120
- Історичні записи П'яти династій, гл. 12, 20
- Цзи чжи тун цзянь, гл. 288, 289, 291
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
