Микола I Бернуллі
| Микола I Бернуллі | |
|---|---|
| Народився |
21 жовтня 1687[1] або 10 (20) жовтня 1687[2] Базель, Швейцарія |
| Помер |
29 листопада 1759[2][1] (72 роки) Базель, Швейцарія |
| Поховання | |
| Країна | Швейцарія |
| Місце проживання | Стара Швейцарська конфедерація |
| Діяльність | математик, викладач університету, правник |
| Галузь | теорія ймовірностей[3], математика[3], геометрія[3], логіка[3], право[3] і теорія диференціальних рівнянь[d][3] |
| Alma mater | Базельський університет |
| Вчителі | Якоб Бернуллі |
| Знання мов | німецька[3], французька[3] і латина[3] |
| Заклад | Падуанський університет і Базельський університет |
| Членство | Лондонське королівське товариство і Прусська академія наук |
| Magnum opus | Санкт-петербурзький парадокс |
| Посада | ректор Базельського університетуd і ректор[3] |
| Рід | Сім'я Бернуллі |
| Батько | Nicolaus Bernoullid |
| Мати | Ursula Stähelind |
| Родичі | Якоб Бернуллі, Йоганн Бернуллі і Hieronymus Bernoullid |
| Нагороди | |
Микола Бернуллі l (нім. Nikolaus I. Bernoulli; 21 жовтня 1687, Базель — 29 листопада 1759, Базель) — швейцарський математик і один з багатьох видатних математиків в сім'ї Бернуллі.
Він був сином Миколи Бернуллі — художника та старійшини Базеля. У 1704 році закінчив Базельський університет під керівництвом Якоба Бернуллі. П'ять років по тому (в 1709 році) отримав ступінь доктора філософії за роботу з теорії ймовірностей в юриспруденції. Його дисертація називалась Dissertatio Inauguralis Mathematico-Juridica de Usu Artis Conjectandi in Jure.[4]
В 1716 р. він очолив кафедру в університеті Падуї (на якій колись працював Галілей), де він працював у сфері диференціальних рівнянь та геометрії. У 1722 році він повернувся до Швейцарії і дістав роботу викладача логіки в Базельському університеті.
Він був обраний членом Королівського товариства в Лондоні в березні 1714 року.[5]
Його найбільш важливий внесок можна знайти в його листах, зокрема до П'єра Ремонда де Монмора. У цих листах, він ввів зокрема, Санкт-Петербурзький парадокс. Він також спілкувався з Лейбніцем і Леонардом Ейлером.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Архів історії математики Мактьютор
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119166895 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л Czech National Authority Database
- ↑ Робота доступна на online at Gallica [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ Library and Archive Catalogue. Royal Society. Процитовано 13 грудня 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Микола I Бернуллі в архіві MacTutor (англ.)
|
