Йоганн Бернуллі
| Йоганн Бернуллі | |
|---|---|
| нім. Johann Bernoulli | |
 |
|
| Народився | 27 липня 1667 Базель, Швейцарія |
| Помер | 1 січня 1748 (80 років) Базель, Швейцарія |
| Місце проживання | Швейцарія |
| Громадянство (підданство) |
 Швейцарія |
| Національність | швейцарець |
| Діяльність | математик, фізик, науковець, лікар, викладач університету |
| Alma mater | Базельський університет |
| Галузь | математика |
| Заклад | Базельський університет Гронінгенський університет |
| Науковий керівник | Якоб Бернуллі |
| Відомі учні | Леонард Ейлер Даніель Бернуллі Гійом де Лопіталь |
| Член | Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Петербурзька академія наук і Російська академія наук |
| Батько | Ніколас Бернуллі[d] |
| Діти | Микола Бернуллі, Даніель Бернуллі[1] і Йоган II Бернуллі[d] |
| Нагороди | |
 Йоганн Бернуллі на Вікісховищі |
|
Йоганн Бернуллі (*27 липня 1667 — †1 січня 1748) — професор Гронінгенського (з 1695) і Базельського (з 1705) університетів, почесний член Петербурзької АН.
Молодший брат Якоба Бернуллі, батько Данила Бернуллі, один з найвизначніших математиків свого часу; після смерті брата Якоба перейшов на його кафедру в Базелі й займав її до самої смерті; в 1648 відкрив експоненціальне числення (????) і ознайомив з ним учений світ в 1697 ще до Лейбніца.[джерело?]
Разом із братом Якобом розробляв аналіз нескінченно малих. Йоганну Бернуллі належить перший друкований систематичний виклад інтегрального числення.
Вивів правило розкриття невизначеності типу 0/0 (відоме під назвою правила Лопіталя), розробив методи інтегрування раціональних дробів, обчислення площ плоских фігур, випрямлення різних кривих, відкрив ряд, називаний його іменем і споріднений із рядом Тейлора, дав визначення поняття функції як аналітичного виразу, складеного зі змінних і постійних величин. Поставив класичне завдання про геодезичні лінії й знайшов характерну геометричну властивість цих ліній, а пізніше вивів диференціальне рівняння, що описує їх.
Повне зібрання його вчених праць з'явилося в Женеві (1742), а його листування з Лейбніцем (2 т., там само, 1745).
Внесок в математику[ред. • ред. код]
Джерела[ред. • ред. код]
- Боголюбов Алексей Николаевич. Математики. Механики. Биографический справочник. — Киев : «Наукова думка», 1983. — С. 43—44. — 50 000 прим. (рос.)
- Никифоровский В. А. Великие математики Бернулли. — М.: Наука, 1984. — 177 с. — (История науки и техники).
|
- ↑ Berry A. A Short History of Astronomy — John Murray, 1898.
