Мирослав Жулавський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мирослав Жулавський
Mirosław Żuławski
Народився 16 січня 1913(1913-01-16)
Нисько, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер 17 лютого 1995(1995-02-17) (82 роки)
Варшава, Республіка Польща[1]
Громадянство Польща Польща
Діяльність письменник, прозаїк, дипломат і сценарист
Alma mater Львівський університет
Знання мов французька
Партія Польська об'єднана робітнича партія
Рід Q63532193?
Батько Славомир Жулавський
Мати Марія Вишневська
Діти Анджей Жулавський
Нагороди
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня
Орден «Хрест Грюнвальда» 3 ступеня
Офіцер ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
IMDb ID 0958560

Мирослав Жулавський (пол. Mirosław Żuławski, 16 січня 1913(19130116), Нисько — 17 лютого 1995, Варшава) — польський письменник, прозаїк, дипломат і сценарист, батько режисера Анджея Жулавського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Мирослав Жулавський народився 16 січня 1913(19130116) у місті Нисько.

Здобув юридичну і дипломатичну освіту у Львівському університеті Яна Казимира.

Кар'єру поета розпочав в 1934 році, друкуючись в щомісячнику «Сигнали».

Під час Другої світової війни він був вояком Союзу збройної боротьби, а згодом Армії Крайової. В останній Жулавський працював у культурному підпіллі, а також писав інформаційні бюлетені. Певний час під час німецької окупації Львова працював в Інституті висипного тифу і вірусології професора Рудольфа Вайгля.[2]

1944—1945 років був військовим кореспондентом.

Після війни став помічником головного редактора газети Rzeczpospolita.

1945—1952 і 1957—1978 років Мирослав Жулавський був на дипломатичній роботі як постійний представник Польщі в ЮНЕСКО у Парижі. Також був послом Польської Народної Республіки (ПНР) в Сенегалі і Малі. Був редактором тижневика Przegląd Kulturalny з 1952 до 1957.

1990-х років Мирослав Жулавський публікував фейлетони в Twój Styl.

Помер 17 лютого 1995 у Варшаві.

Твори[ред. | ред. код]

  • Остання Європа, оповідання, 1947
  • Три мініатюри, 1947
  • Червона ріка, роман, 1953[3]
  • Портрет ворога, 1954
  • Атлантична повість, 1954[4]
  • Тріски бамбука, 1956
  • Зіркова собака, 1965
  • Оповіді моєї дружини, 1970
  • Писане вночі, фейлетони, 1973 (розширене видання 1976 року)
  • Сімейний альбом, 1997
  • Втеча до Африки, спогади, 1983—1989

Кіносценарії[ред. | ред. код]

  • Автобус відправляється о 6.20, консультант сценариста, 1954
  • Історія Атлантики, на його власних спогадах, 1955
  • Пісня торжествуючої любові (за Тургенєвим), 1967
  • Павончелло, 1967
  • Третя частина ночі, 1971

Цитати[ред. | ред. код]

  • «Людям здається, що вони кращі, коли їм краще» — Мирослав Жулавський.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Freebase Data DumpsGoogle.
  2. Михайло Андрейчин, Василь Копча, Вальдемар Гальота, Малгожата Павловська. Талант і доля львівського мікробіолога, творця висипнотифозної вакцини Рудольфа Стефана Вейля (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 листопада 2018. Процитовано 29 травня 2016.
  3. Жулавський, Мирослав. Червона ріка: роман / М. Жулавський. — К.: Радянський письменник, 1956. — 246 с.
  4. Мирослав Жулавский «Атлантическая повесть» [Архівовано 1 липня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Pisane nocą / Mirosław Żuławski. — Czytelnik, 1976 — P. 53 [Архівовано 18 березня 2018 у Wayback Machine.](пол.)

Посилання[ред. | ред. код]