Митуса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зображення давньоруського співця на срібному браслеті. XII ст.

Митуса - придворний співець перемиського єпископа (1240). Митуса - певно, зменшувальна форма від імені Дмитро[1].

Співець Митуса у літописній та науковій літературі[ред. | ред. код]

Згадується у Галицько-Волинському літописі як "славетний співець", "який колись із гордості не схотів служити князю Данилові". Як зазначав Михайло Максимович, "Митуса був знаменитий у свій час церковний співець, що належав до півчих перемиського владики, але не побажав вступити до півчих князя Данила Романовича". Натомість історик Д.Іловайський (1832-1920) вважав Митусу придворним поетом з числа князівських дружинників.

Співець Митуса у художній літературі[ред. | ред. код]

Микола Костомаров присвятив Митусі баладу «Співець Митуса» [2], а Іван Франко - поему «Бунт Митуси»[3].

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Інтернет-ресурси[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]