Михайло Тиша

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тиша Михайло (? — †1648 — 1658) — український військовий та державний діяч, полковник Волинського (Звягельського) козацького полку.

Напередодні 1648 року Михайло Тиша був кушніром у місті Звягель. При появі на Волині українського війська у 1648 році Тиша зібрав у Звягелі полк народного ополчення з міщан та жителів прилеглих сіл, яке у липні здобуло міський замок та костел. Далі полк Михайла Тиші підпорядкував собі села Богате, Великий Молодьків, Пилиповичі та Ярунь (тепер це села Новоград-Волинського району Житомирської області). Слідом за тим, Тиша організував кілька вдалих рейдів 1648—1649 рр. углиб Волинського воєводства, в тому числі і до Луцька і 1 вересня 1648 року здобув його. Здобував і утримував Михайло Тиша і Остріг, Рівне, Клевань, Олику.

Під час походу 1648 року Богдана Хмельницького до Замостя був Звягельським сотником Волинського (Звягельського) полку.

У лютому 1649 року Михайло Тиша став Волинським (Звягельським) полковником, заслуживши на той час довіру українського уряду. Під час наступу польських військ 1649 року Тиша очолив оборону Звягеля в червні 1649 року. Проте Звягель довелося залишити і полк Михайла Тиші відступив на з'єднання з головним українським військом, що рухалося на Збараж. Учасник Збаразької облоги в чині козацького полковника.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Новограді-Волинському існує вулиця Михайла Тиші[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]