Михайлівка (Ярмолинецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Михайлівка
Mihailivka yarm gerb.gif Myhailivka yarm prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Ярмолинецький
Рада/громада Михайлівська сільська рада
Код КОАТУУ 6825883601
Основні дані
Засноване 1594
Населення 602
Площа 16130 км²
Густота населення 0,04 осіб/км²
Поштовий індекс 32140
Телефонний код +380 3853
Географічні дані
Географічні координати 49°14′30″ пн. ш. 27°09′00″ сх. д. / 49.24167° пн. ш. 27.15000° сх. д. / 49.24167; 27.15000Координати: 49°14′30″ пн. ш. 27°09′00″ сх. д. / 49.24167° пн. ш. 27.15000° сх. д. / 49.24167; 27.15000
Середня висота
над рівнем моря
308 м
Водойми річка Вовчок
Місцева влада
Адреса ради 32140, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, с. Михайлівка, тел. 2-44-34
Карта
Михайлівка. Карта розташування: Україна
Михайлівка
Михайлівка
Михайлівка. Карта розташування: Хмельницька область
Михайлівка
Михайлівка
Мапа

Миха́йлівка (кол. назва Михалпіль, Міхалполь,[1] пол.Michałpol)село в Україні, у Ярмолинецькому районі Хмельницької області. Населення становить 602 осіб. Орган місцевого самоврядування — Михайлівська сільська рада. До 1923 р.- центр Михалпільської волості, з 1923 по 1959 рік - райцентр.[2]

Назва[ред. | ред. код]

У Словнику географічному Королевства Польського згадуються давні назви містечка Міхал чи Міхалок (Mihal, Michaloc).До квітня 1946 року — Михалпіль (Михалполь, Міхалполь), з 1946 року-Михайлівка.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на високому місці на обох берегах р.Вовчок, яка утворює тут велике озеро. Відстань до обласного центру 28км. Автошлях Т 2305.До найближчої залізничної станції Коржівці на лінії Жмеринка — Хмельницька 17км.

Історія[ред. | ред. код]

Давні часи[ред. | ред. код]

На території села виявлено залишки поселення трипільської культури (III тисячоліття до н. е.) та сліди черняхівського поселення.

Колись село було укріпленим містом із замком.[3] Залишки кам'яного замку зберігались у Михалполі до першої половини ХІХ ст.[2]

У складі РП та Російської імперії.[ред. | ред. код]

8 березня 1605 р. за проханням спадкоємців засновника Михалпіля Станіслава Станіславського, підкоморія коронного, король Зигмунт ІІІ своїм привілеєм надав місту магдебурзьке право.[1] Тоді ж місту було надано герб.[4]

Своїм привілеєм Зигмунт ІІІ встановив три ярмарки на рік та базари щочетверга.

В середині XVIII ст. Михалпіль став одним з найбільших містечок Летичівського повіту. Тоді ж у ньому влаштувалася юдейська громада [5] Орієнтовно у 1760р. була побудована дерев'яна дубова синагога.[4]

1743 року в Михалполі було збудовано дерев'яну каплицю на честь Діви Марії та Михаїла Архангела за сприяння власника поселення Міхала Жевуського.

У 1776 році місто було у власності сина Міхала Казимира Жевуського, писаря коронного, відомого дуелянта та музиканта. На той час тут було не більше як 93 будинки.

У 1780 власником Міхалпіля став Гжегож Ворсель, каштелян галицький. За його проханням король Станіслав Август надав місту ще три ярмарки.

У Ворселя Михалпіль викупив Теодор Віслоцький, королівський шамбелан, який у 1824 році почав будувати на місці давнього дерев'яного костелу новий мурований. Будівництво закінчив його син, Важинець, у 1824 р. Костел був освячений 1837 року єпископом Мацкевичем на честь св.Кіліана[6].

У скорому часі, однак, маєток було розділено і власником став Людвік Косельський.

в 1880 році тут відкрилося однокласне початкове народне училище.

У 1885 році бувше власницьке та державне містечко Міхалпіль було центром волості, налічувало 168 дворів, 1851 жителя (з них 1254 єврея)[1], волосне правління, поліцейський відділок, православну церкву, костел, синагогу, єврейський молитвений дім, школу, 7 магазинів, базар (через 2 тижні), 3 кож.заводи, свічний завод,пивзавод, лісопилку.[7]

В кінці ХІХ ст. у містечку відкрили земську лікарню на 10 ліжок[2].

До Михлпільської волості належали села Видошня, Загінці, Маниківці, Слобідка Михалковецька, Мазники та ін.-всього 19 староств, 12 514 мешканців.До парафії РКЦ належали с.с.Видошня, Загінці та ін. Всього римо-католиків 1360 душ (1883р.). Православна церква на честь Пресв.Богородиці мала 1500 парафіян та 33 дес.землі.[1]

У 1898 році містечко частково находилось у власності дворянина Люблінської губернії Маріана Мечиславовича Баранецького (онука Косельського), частково належало дворянину Подольської губернії Михаїлу Івановичу Стокальскому, який проживав у Михалпілі.[8]

За часів Української революції та у складі СРСР.[ред. | ред. код]

На кінець 31 липня 1919 р. містечко Михальполь перебувало в руках більшовиків. В районі містечка Жидівський курінь УГА після кількох перестрілок перейшов в атаку, захопив Михальполь, взяв у полон майже увесь гарнізон.

В 1922—1923 рр. у артелях та майстернях Михалпіля шили одяг, взуття, виробляли конопляні тканини, бляшаний посуд тощо. Тут було багато столярів, бондарів, стельмахів, ковалів

До 1923 р. - містечко Летичівського повіту Подільської губернії.[5]

У 1924 році в Михалпілі відкрито семирічну школу.

1927 року у селі створено два товариства спільного обробітку землі (ТСОЗ), які у 1929 році були переведені в статус с/г артелі.Після примусової колективізації та створення колгоспів на початку 1930-го переважна більшість бідняків і середняків вступила до колгоспів «Заповіт Ілліча», ім. Будьонного та «П'ятирічку за чотири роки».

В 1930-х рр. у Михалполі було створено єврейський колгосп.

Станом на 10 червня 1932 р. у Михалпільскому районі було створено 33 колгоспи, до яких перейшло 4280 господарств з 7173.Станом на 17 липня 1932 року, за даними Вінницького обласного відділу ДПУ, у Михалпільскому районі було подано 600 заяв на вихід з колгоспу. Причина-голод.[9] З доповідної записки начальника Вінницького обласного відділу ДПУ В.Левоцького секретарю Вінницького обкому КП(б)У М.Алексєєву: " В м. Михалполе того же района, 29 июня сего года группой колхозников до 70 человек разобрано из колхоза 21 лошадь, 5 плугов и 2 телеги. Разбор имущества сопровождался массовым выходом из колхоза и требованиями выдачи хлеба"[9].

В 1928 році відкрито ще одну семирічну школу, яку 1934 року перетворено на середню. У 1937 році відкрито вечірню школу.

У 1940 р. запрацювала електростанція.

Незабаром після початку війни між СРСР та Німеччиною, 12 липня 1941 року, Михалпіль був зайнятий німецькими військами.У період Другої світовой війни при німцях у містечку знаходилась Міхалпільська районна управа.[10] , а також жандармерія та комендатура. Восени 1941 року і в 1942 році тут було розстріляно 662 мирних жителя, 172 людини було відправлено на примусові роботи до Німеччини[2].

26 березня 1944 року в результаті Проскурівсько-Чернівецької операції Михалпіль був зайнятий 1м Українським фронтом РА.

В 1944 році було відбудовано приміщення колгоспних ферм, майстерні машинно-тракторної станції, створено слюсарню і ливарню.

1950 року колгоспи «П'ятирічку за чотири роки!», ім. Будьонного і «Заповіт Ілліча» об'єднали в один — ім. Будьонного (з 1957 року «Заповіт Ілліча»).Колгосп займався тваринництвом, птахівництвом, рибоводством, бджолярством.

На поч. 70-х р.р. ХХ ст. у селі проживало 1125 чол. Сільраді були підпорядковані села Видошня, Іванівка, Королівка, Лука і Микитинці.

Наш час[ред. | ред. код]

Римо-католицький костел св.Кіліана за часів СРСР був перебудований та перетворений на клуб. У 1992 році святиню повернули віруючим. Наразі тут знаходиться Костел Матері Божої Святого Скапулярію.[11]

Також у селі діє православна релігійна громада Свято-Успенської парафії с.Михайлівка Ярмолинецького р-ну (ПЦУ )[12]

Люди[ред. | ред. код]

В селі проживав і навчався в сільській школі поет-воїн Леонід Левицький, який народився в с. Миньківці на Житомирщині.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Michałpol (1) (...) Do gminy należą: Widoczna, Zahińce, Faszczyjówka, Mazniki, Bebechy, Jaśkowce, Jaśkowieckie Futory, Mańkowce, Nowosiółka, Krasnosiółka, Korzowce, Słobódka Michałowiecka, Jankowce, Monastyrek, Świnna, Łuka i Korolówka (...) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 312. (пол.)
  2. а б в г Мехеда М. І. , Гаврик Ю. О., Галай Д. М. , Гарнага І. В., Главак Т. В. , Гуменюк С. К., Ігнатов О. С. , Коваленко Л. А., Копилов А. О., Ланевський В. П., Мещишин А. І., Олійник Л. В., Соколяненко В. В., Степенко О. Д., Суровий А. Ф., Тищенко В. І. (1971). Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Хмельницька область (укр). Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР. с. 650–651. 
  3. Археологія та стародавня історія Ярмолинецького району.. Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр). Процитовано 19.04.2019.. 
  4. а б Пустиннікова, Ірина. Михайлівка (Михалпіль). Замки та храми України (укр). Процитовано 17.04.2019. 
  5. а б Еврейское наследие Украины. Михалполь Архівовано 22 лютий 2014 у Wayback Machine. (рос.)
  6. Admin. Карта Римо-Католицьких костелів України XIX століття.. Genea (укр). Процитовано 11.04.2019. 
  7. Зепринский В.В. (1885). Волости и важнейшие селения.Губернии Малороссийские и юго-западные [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская] (рос). С.-Пб: Центральный статистич.комитет. с. 270. 
  8. сост.В.К.Гульдман (1898). Поместное землевладение в Подольской губернии (рос). Кам.-Под.: Подольский статистический комитет. с. 93. 
  9. а б Гавчук І. К., Гладуняк І. В. , Слободянюк П. Я., Осадча Г. Г. (2008). Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні. Хмельницька область. Ч. 1 (укр). Хмельницький: Український інститут національної пам′яті України; Хмельницька обласна державна адміністрація. с. ч.1,с.71, 73, 201. ISBN 978-966-96829-8-7. 
  10. С.Зворський, Н.Христова (2005). Реєстр розсекречених архівних фондів україни (укр). Київ: ДК Архівів України. с. т.3, кн.3, с.174, зап 5544. 
  11. МИХАЙЛІВКА (Михалпіль). Костел Матері Божої Святого Скапулярію. Костели і каплиці України (укр). Процитовано 17.04.2019. 
  12. РО СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ ПАРАФІЇ С.МИХАЙЛІВКА УПЦ. YouControl (укр). Процитовано 17.04.2019. 
  13. Трачук Є. Ф. (2006). Літературна карта Ярмолинеччини. Процитовано 2017-11-08. 

Посилання[ред. | ред. код]