Млинище (Житомирський район)
| село Млинище | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Станишівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040490140098932 |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1906 р. |
| Населення | 558 |
| Площа | 1,417 км² |
| Густота населення | 393,79 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12434 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°10′33″ пн. ш. 28°47′48″ сх. д. / 50.17583° пн. ш. 28.79667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
201 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 12433, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Лука, вул. Генерала Вахнюка, 1 |
| Карта | |
  Млинище | |
 Млинище | |
| Мапа | |
| |
Млини́ще — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Населення становить 558 осіб.
Поруч з селом знаходяться поселення III—V та XII-ХІІІ ст.ст.
У 1906 році — Млинища, село Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 12 верст, від волості 8. Дворів 146, мешканців 917[1].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933.
16 листопада 1942 року очільник генерального округу "Житомир" Ернст Ляйзер видав наказ про створення адміністративного округу "Геґевальд" ("Заповідний ліс") — адміністративно-територіальної одиниці Генеральної округи Житомир Райхскомісаріату Україна, куди увійшло село. У складі округу село перебувало до приходу Червоної армії у лютому 1944 року[2].
У 1923—54 роках — адміністративний центр Млинищенської сільської ради[3].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області» увійшло до складу Станишівської сільської територіальної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Житомирського району (1939—2020), село увійшло до складу новоутвореного Житомирського району[5].
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 532 | 95.34% |
| російська | 22 | 3.94% |
| вірменська | 4 | 0.72% |
| Усього | 558 | 100% |
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 23 травня 2019.
- ↑ Зразкове нацистське село. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 12 серпня 2025.
- ↑ Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 163. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 4 січня 2023.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 4 грудня 2020.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Погода в селі Млинище [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА
- Млинище, село Житомирського району, Станишівська ОТГ — YouTube https://www.youtube.com/watch?v=EwivMmxLnI8 [Архівовано 29 січня 2022 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |