Зарічани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Зарічани
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Житомирський район
Рада/громада Зарічанська сільська рада
Код КОАТУУ 1822082501
Основні дані
Засноване 1650
Населення 2216
Площа 1,93 км²
Густота населення 1148,19 осіб/км²
Поштовий індекс 12440
Телефонний код +380 412
Географічні дані
Географічні координати 50°13′48″ пн. ш. 28°39′00″ сх. д. / 50.23000° пн. ш. 28.65000° сх. д. / 50.23000; 28.65000Координати: 50°13′48″ пн. ш. 28°39′00″ сх. д. / 50.23000° пн. ш. 28.65000° сх. д. / 50.23000; 28.65000
Середня висота
над рівнем моря
212 м
Водойми р. Тетерів
Місцева влада
Адреса ради 12440, Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Зарічани, пров. Шкільний, 8, тел. 24-48-69
Карта
Зарічани. Карта розташування: Україна
Зарічани
Зарічани
Зарічани. Карта розташування: Житомирська область
Зарічани
Зарічани
Мапа

Заріча́ни (з 1946 р., старі назви: Псища, Псище[1]) — село в Україні, в Житомирському районі Житомирської області.

Населення — 2216 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Знаходиться на правому березі річки Тетерів навпроти центральної частини міста Житомир.

Історія[ред. | ред. код]

Люди в околицях села жили з часів палеоліту та неоліту. Поруч з селом знаходяться поселенння доби палеоліту, неоліту, ряд поселень І тис. до н. е., VIII—IX н. е. та ряд поселень ХІІ-ХІІІ ст.

Вперше згадується 24 грудня 1649 року в «Актовій книзі Житомирського гродського уряду» як Псисчов. До Другої світової війни — Псище.

Місцевість на правому березі річки Тетерів в районі Зарічан була заселена ще у давні часи. Зарічанська група курганів ранньої залізної доби відносить до ранньо-скіфського часу і датується VII — поч. VI ст. до н. е. Три кургани групи дослідив у 1893 році житомирський археолог Сергій Гамченко.

Кургани знаходились приблизно на правому березі річки Гуйва, в районі бази відпочинку заводу хімволокна.

До нашого часу кургани не збереглися. Власне поселення Зарічани відоме як Псище з XVII ст. Через Псище з міста проходив давній Чорний чумацький шлях. Назва поселення, очевидно, походить від давнього промислу його жителів — тут утримувались псарні, в яких вирощували та тренували собак для полювання на бобрів та лісове полювання на феодальному Ловчому путі.

На початку ХІХ століття в Псищах з'являється церква Святого Миколая.

Станом на 1906 рік в селищі Псища Левківської волості Житомирського повіту Волинської губернії налічувалось 111 дворів, в яких проживало 639 чоловік,[2] на 1913 рік — вже 645.

У селі було одно-класне училище, церква, водяний млин Огріновича та завод Томасевича Василя Гавриловича.[3]

Сучасна назва (з 7 червня 1946 року) — Зарічани.

Голодомор[ред. | ред. код]

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

При в'їзді до села розташовано невеличке кладовище німецьких воїнів, загиблих у роки війни, з округи Геґевальд (нім. — «Hegewald» — «Заповідний ліс»), оскільки неподалік розміщувалася ставка Генріха Гіммлера.

Відомі особистості[ред. | ред. код]

В поселенні народились:

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [Житомир] Лист 23-7 c привязкой. Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта.. Это Место.ру (ru). Процитовано 2017-05-23.  [Карта Волинської губернії Шуберта Ф. Ф.]
  2. Волинський губернський статистичний комітет (1906). Список населенных мест Волынской губернии (рос.). Житомир: Волинська губернська типографія. 
  3. Юго-Западный отдел Российской Экспортной Палаты (1913). Весь Юго-Западный край. Киев. Тарасовская 6. 

Посилання[ред. | ред. код]