Молочне (Євпаторійський район)
| село Молочне | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Євпаторійський район |
| Рада | Молочненська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01080450010026478 
|
| Облікова картка | Молочне |
| Основні дані | |
| Населення | 2 336 |
| Поштовий індекс | 96552 |
| Телефонний код | +380 6563 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°11′50″ пн. ш. 33°13′29″ сх. д. / 45.19722° пн. ш. 33.22472° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 96552, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Молочне, вул. Піонерська, 2 |
| Карта | |
.svg)  Молочне | |
.svg) Молочне | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Моло́чне (до 1945 року — Терєклі́-Конра́т, кримс. Terekli Qoñrat) — село Євпаторійського району Автономної Республіки Крим.
у 1989—2014 року для довезення відпочивальників від пансіонату «Береговий» до моря у селі Молочному діяла трамвайна лінія довжиною 1800 метрів. Курсував тільки вагончики «Gotha» німецького виробництва 1957 й 1959 року випуску. Трамвай щодня виконував 30 рейсів з 3000 пасажирами.[1]
Біля Молочного виявлено залишки скіфського городища, поблизу села Вітине знайдено святилище того ж часу.[2]
У період Кримського ханства Дирекла Конрат входив до Гезлевського (Козловського) кадилика Гезлевського каймаканства. Перша документальна згадка про село зустрічається у Камеральному Описі Криму 1784 року.[3] Назва свідчить про глибоке коріння: «Терекли» означає «той, що має дерева», а «Конрат» — назву одного з кримськотатарських родів.
Після анексії Криму Російською імперією у 1783 році, село опинилося в епіцентрі колоніальної політики: під час російсько-турецької війни кримські татари були примусово виселені з прибережних районів, зокрема і з Терекли-Конрата, у внутрішні частини півострова. Повернутися їм дозволили лише у 1791 році.
За відомостями 1806 року, у селі налічувалося 27 дворів, де проживав 171 кримський татарин, 5 чінґєнє та один ясир.
Внаслідок масової еміграції кримських татар до Османської імперії (спричиненої тиском російської адміністрації), село почало стрімко порожніти. На картах 1842 року воно вже позначене як «мале село» (менше 5 дворів).
У другій половині XIX століття село почало заселятися російськими переселенцями. Станом на 1864 рік Терекли-Конрат описується як «власницьке російсько-кримськотатарське село» з 12 дворами та мечеттю. Цікавим є факт про питну воду: через складні умови на заході півострова, вода в колодязях (глибиною 4–10 метрів) була солоною або гіркою.[4][5]
На початку XX століття село було частиною Донузлавської волості Євпаторійського повіту. Станом на 1915 рік тут уже переважало російське населення (121 особа), що було наслідком тривалої колонізаційної політики імперії.
У 1921 році радянська адміністрація ліквідувала волосну систему. Згідно зі «Списком населених пунктів Кримської АСРР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926 року», у селі Терекли-Конрат Богайської сільської ради Євпаторійського району налічувалося 36 дворів, усі селянські. Населення становило 187 осіб, з них: 124 росіянина, 53 кримських татарина, 9 українців та 1 грек. В однойменному радгоспі було 38 дворів, 69 осіб (51 росіянин, 9 українців, 3 німці, 2 білоруси, 1 кримський татарий, 1 чех та 2 особи, записані у графі «інші».[6]
Під час німецької окупації поблизу села діяв польовий аеродром.[7] Після звільнення Криму від нацистів у травні 1944 року відбувся акт геноциду — депортація кримськотатарського народу. Вже у серпні-вересні 1944 року на спорожнілі через депортацію землі почали масово привозити переселенців із Київської та Кам'янець-Подільської областей України. 21 серпня 1945 року указом президії Верховної Ради РРФСР село Терекли-Конрат було позбавлене своєї історичної назви та перейменоване на Молочне.[8]
З 1965 року село входить до Сакського району. У радянський час село розвивалося як курортна зона. У 1989 році тут була відкрита унікальна (одна з найменших у світі) трамвайна лінія, що з'єднувала пансіонат «Береговий» із пляжем.
З 21 березня 2014 року село Молочне перебуває під тимчасовою російською окупацією внаслідок збройної агресії Російської Федерації. З 2023 року у складі Євпаторійського району.[9][10]
- ↑ [1] [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] Единственный на планете сельский трамвай нашелся в Крыму
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970.
- ↑ ДОКУМЕНТЫ->КРЫМ->КАМЕРАЛЬНОЕ ОПИСАНИЕ КРЫМА (1784)->ЧАСТЬ 4. www.vostlit.info. Процитовано 14 січня 2026.
- ↑ Сведения о количестве и качестве воды в селениях, деревнях и колониях Таврической губернии, собраны для приведения в известность местностей, крайне нуждающихся в мелкой пресной воде, и составления за тем систематического плана обводнения оных - Сведения эти собр. в 1864-1867 г. б. проф. Горыгорец. земледельч. ин-та, д. чл. Имп. Вольн. экон. о-ва, чл. Смол. о-ва сел. хоз-ва и чл.-кор. Учен. ком. М-ва гос. имуществ А.Н. Козловским (рос.). 1867.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 41 : Таврическая губерния. - 1865. elib.shpl.ru. Процитовано 14 січня 2026.
- ↑ Файл:Список населенных пунктов Крымской АССР.pdf — Википедия (PDF). commons.wikimedia.org (рос.). Процитовано 14 січня 2026.
- ↑ Неменко Александр Валериевич. Крым 1941-42г. Загадки и мифы полуострова ч.1. samlib.ru. Процитовано 14 січня 2026.
- ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 21.08.1945 № 619/3 — Викитека. ru.wikisource.org (рос.). Процитовано 14 січня 2026.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з географії Криму. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
