Геройське (Євпаторійський район)
| село Геройське | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Сакський район |
| Рада | Геройська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01080090010045977 |
| Облікова картка | Геройське |
| Основні дані | |
| Засноване | 1784 |
| Населення | 1706[1] |
| Площа | 2,6 км² |
| Густота населення | 656,1 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 96564[2] |
| Телефонний код | +380 6563 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°08′22″ пн. ш. 33°44′24″ сх. д. / 45.13944° пн. ш. 33.74000° сх. д.Координати: 45°08′22″ пн. ш. 33°44′24″ сх. д. / 45.13944° пн. ш. 33.74000° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
28 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 96564, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Геройське, вул. Миру, 48 |
| Карта | |
  Геройське | |
 Геройське | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Геро́йське (до 1945 року — Ашаги-Джамін; крим. Aşağı Camin) — село у Сакському районі Автономної Республіки Крим. Населення становить 1706 осіб[1].
Назва[ред. | ред. код]
13 квітня 1944 року на околиці села були розстріляні радянські воїни-розвідники:
- Абдулманапов Магомед-Загід, гвардії молодший сержант;
- Велигін Петро Володимирович, гвардії рядовий;
- Задорожний Михайло Олексійович, гвардії рядовий;
- Захарченко Григорій Никифорович, гвардії рядовий;
- Іванов Петро Артемович, рядовий;
- Піддубний Микола Іванович, гвардії сержант;
- Симоненко Олександр Федорович, рядовий;
- Тимошенко Іван Терентійович, гвардії рядовий.
Дев'ятого, рядового Василя Єршова, вдалося врятувати місцевим жителям. Усім дев'ятьом було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
За клопотанням громадськості 1945 року село було перейменоване на Геройське. У 1965 році останки бійців були перепоховані з сільського цвинтаря до братської могили. На околиці села споруджено курган, на якому височить обеліск героям[3].
Населення[ред. | ред. код]
У 1911 році у селі мешкало 291 особа, у 1915 році — 292 особи, у 1918 році — 296 осіб, у 1926 році — 368 осіб, з них 334 — німці, у 1931 році — 271 особа[4]. За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 1706 осіб[1]
- Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був наступним[1]:
| Мовний склад населення с. Геройське[1] | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Мова | Кількість осіб | Відсоток | ||||||||||||
| російська | 1116 | 65,42 | ||||||||||||
| українська | 389 | 22,8 | ||||||||||||
| кримськотатарська | 187 | 10,96 | ||||||||||||
| білоруська | 4 | 0,23 | ||||||||||||
| молдавська | 1 | 0,06 | ||||||||||||
| інші | 9 | 0,53 | ||||||||||||
Історія[ред. | ред. код]
Село Ашаги-Джамін засноване у 1879 році. Розташоване за 30 км на схід від Євпаторії. До 1917 року належало до Камбарської волості, Євпаторійського повіту, Таврійської губернії, Російської імперії. В радянський період у різні роки належала до Сімферопольського (Підгородньо-Петровськкого), Євпаторійського та Сакського районів Кримської області УРСР{. В селі працює початкова школа. 1926 року обрано сільську раду[4]. Нині у складі Євпаторійського району Автономної Республіки Крим.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Сакський район: с. Геройське. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 30 вересня 2023.
- ↑ Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 30 вересня 2023.
- ↑ ІМСУ, 1974, с. 591.
- ↑ а б Немцы России, 2006, с. 42.
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Немцы России: населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь / Сост.: В. Ф. Дизендорф. — Москва : ЭРН, 2006. — 472 с. (рос.)
- О. Ф. Єрмоленко, П. В. Жабенко. Маслівка // Історія міст і сіл Української РСР: в 26 т. Кримська область / Ред. кол. тому: Солодовник Л. Д. (гол. редкол.), Багров М. В. (заст. гол. редкол.), Балахонов В. І., Бобашинський В. О., Волошинов Л. І., Глазачев О. О., Домбровський О. І., Качан М. К., Качанов П. В., Кондранов І. П. (відп. секр. редкол.), Курносов Ю. О., Максименко М. М., Первомайський О. І., Сахаров Ю. І., Степанова А. А., Чирва І. С., Яценко Г. А. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1974. — 833 с.
| ||||||||
