Крайнє (Євпаторійський район)
| село Крайнє | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Сакський район |
| Рада | Крайненська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01080270010042114 |
| Облікова картка | Крайнє |
| Основні дані | |
| Населення | 1 167 |
| Поштовий індекс | 96584[1] |
| Телефонний код | +380 6563 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 45°13′40″ пн. ш. 33°50′10″ сх. д. / 45.22778° пн. ш. 33.83611° сх. д.Координати: 45°13′40″ пн. ш. 33°50′10″ сх. д. / 45.22778° пн. ш. 33.83611° сх. д. |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 96584, Автономна Республіка Крим, Сакський район, с. Крайнє, вул. Леніна, 18 |
| Карта | |
  Крайнє | |
 Крайнє | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Кра́йнє — (до 1945 р. Теши́й; крим. Teşiy, Теший) — село в Сакському районі Автономної Республіки Крим, центр Крайненскої сільради. Розташоване за 23 км від райцентру міста Саки.
Найстаріша з письмових згадок про село Тешій, що дійшла до наших днів відноситься до 1773 року[2]. У середині XIX століття в селі з'явилися німецькі, російські та українські переселенці. Напередодні Другої світової війни Тешій був багатонаціональним селом з населенням 269 осіб (у 1939 році). В німецько-радянській війні брали участь 47 жителів села, 19 з них загинули. На честь загиблих односельців в 1965 р. в селі встановлено обеліск. У 1941 році з Тешія було депортовано німецьке, а у 1944 році — кримськотатарське населення. У 1945 році Тешій був перейменований в Крайнє. У післявоєнний період село активно заселялося переселенцями з Росії та України.
До 1991 р. у селі розташовувалась центральна садиба колгоспа "ім. Жданова ", який спеціалізувався на вирощуванні зернових культур і тваринництві. На 1974 р. в Крайньому була восьмирічна школа, дитячий сад-ясла, будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з фондом 9750 книг, фельдшерсько-акушерський пункт, 2 магазини та їдальня. Був пам'ятник В. І. Леніну.[3]
Динаміка чисельності населення[ред. | ред. код]
- 1805 — 76 чол. (Всі кримські татари)
- 1926 — 195 чол. (71 німеців, 48 росіян, 43 кримських татарина, 20 українція, 6 вірменів)
- 1939 — 269 чол.
- 1989 — 926 чол.
- 2001 — 1167 чол.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Укрпошта. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 16 серпня 2020.
- ↑ Лашков Ф. Ф. Збірник документів з історії кримськотатарського землеволодіння. Сімферополь, 1897 р.
- ↑ Історія міст і сіл УРСР, Кримська область, інститут академії наук УРСР, Киев, 1974 р. , стр.589
| ||||||||
