Моргун Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Іванович Моргун
Народження28 січня 1914(1914-01-28)
с. Плисове
Смерть6 червня 1986(1986-06-06) (72 роки)
Лозова
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Роки служби19361939, 19411945
Звання Капітан
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Битва за Дніпро
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки

Микола Іванович Моргун (28 січня 1914  — † 6 червня 1986)  — Герой Радянського Союзу (1943), у роки німецько-радянської війни командир мінометного взводу 568-го стрілецького полку 149-ї стрілецької дивізії 65-ї армії Центрального фронту.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в с. Плисове (нині Лозівського району Харківської області) у родині селянина-бідняка. Українець. У семилітньому віці осиротів, ним опікувався дід. Після закінчення неповної середньої школи працював у колгоспі «Червоне поле», потім поїхав у Донбас, де влаштувався коногоном на одній із шахт поблизу станції Амвросіївка.

З 1935 року служив у Червоній Армії. Після служби в артилерійських частинах на Далекому Сході в 1939 році повернувся до рідного села, закінчив ветеринарні курси й працював у колгоспі за фахом.

У роки Другої світової війни пройшов шлях від рядового солдата до капітана, командира кулеметної роти.

Воював під Вязьмою, де отримав перше поранення, під Сталінградом, на Центральному фронті.

16 жовтня 1943 року в районі селища Лоєв Гомельської області Білорусі лейтенант Микола Іванович Моргун, командир мінометного взводу 568-го полку 149-ї стрілецької дивізії, отримав наказ — переправитися зі своїми бійцями на правий берег Дніпра й разом зі стрілецьким взводом захопити плацдарм та утримати його до підходу всієї частини. Під час форсування мінометники потрапили під артилерійський і кулеметний обстріл. Човен було підбито, довелося використати надувний, який теж отримав пробоїну. Кілька бійців загинули. Закінчувати переправу довелося вплав. Увірвавшись у ворожі траншеї, бійці вступили в рукопашний бій. Їм удалося захопити німецьку батарею великокаліберних мінометів, яку вони одразу ж використали, відбиваючи контратаки ворога й утримуючи захоплений плацдарм.

За мужність і відвагу, виявлені під час форсування Дніпра, увесь склад мінометного взводу було нагороджено орденами й медалями, а лейтенанту Миколі Івановичу Моргуну Указом Президії Верховної Ради СРСР від 30 жовтня 1943 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» (№ 1598).

Брав участь у боях за визволення України. Під Львовом його було поранено, довго лікувався в госпіталях.

У післявоєнні роки інвалід Другої Світової війни капітан запасу Микола Іванович Моргун жив у місті Лозова Харківської області.Закінчив заочне відділення Дніпропетровського фінансово-кредитного технікуму й багато років був завідувачем Лозівської центральної ощадної каси. Його неодноразово обирали депутатом Лозівської міської ради депутатів трудящих.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Леніна, орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Література

[ред. | ред. код]
  • Подвиги во имя Отчизны: очерки о Героях Советского Союза — харьковчанах: переклад з української.-Харьков: Прапор, 1974,с.355-358.
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
  • Подвиги во имя Отчизны. — 2-е изд.,- Харьков: «Прапор», 1985.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Моргун Микола Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  • Лозівчани — Герої СРСР