Перейти до вмісту

Волгоград

Редагувати посилання
Координати: 48°42′31″ пн. ш. 44°30′53″ сх. д. / 48.708611111111° пн. ш. 44.514722222222° сх. д. / 48.708611111111; 44.514722222222
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сталінград)
місто Волгоград
Герб Прапор
Батьківщина-мати кличе!, залізничний вокзал, планетарій, метротрам, млин Ґергардту, Мамаїв курган
КраїнаРосія Росія
Суб'єкт Російської ФедераціїВолгоградська область
Код ЗКАТУ18 401 000 000 Редагувати інформацію у Вікіданих
Код ЗКТМО18 701 000 001 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Час заснування1589
Статус міста1780
Населення▼ 1 018 898 осіб (2024)
Площа565 км²
Густота населення1777 осіб/км²
Поштові індекси400001-400138
Телефонний код+7 844
Географічні координати:48°42′31″ пн. ш. 44°30′53″ сх. д. / 48.708611111111° пн. ш. 44.514722222222° сх. д. / 48.708611111111; 44.514722222222
Часовий пояс+3
Висота над рівнем моря0-102 м
Влада
Вебсторінкаwww.volgadmin.ru
Міський головаГусєва Ірина Михайлівна
Мапа
Волгоград. Карта розташування: Росія
Волгоград
Волгоград
Волгоград. Карта розташування: Волгоградська область
Волгоград
Волгоград
Мапа
CMNS: Волгоград у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Запит «Сталінград» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Волгогра́д (до 1925 року — Царицин, до 1961 року — Сталінград), інколи Сарису́ (тат. Сарысу, трансліт. Sarısu) — місто в Росії, адміністративний центр Волгоградської області, місто-герой.

Розташований на річці Волга. Населення — 1 018 898 (12 місце по чисельності серед міст Росії) мешканців (2024), в агломерації — 1 517 000 мешканців (2010). Волгоград — значний промисловий центр та транспортний вузол. Має декілька вузів, музеїв та театрів.

Заснований в 1589 році як фортеця, став містом в 1780 році. До 1925 року мав назву Царицин (від тюркського «сари-цин» — «жовтий острів»), а з 1925 року до 1961 — назву Сталінград.

Географія

[ред. | ред. код]

Волгоград — одне з найдовших міст Росії. Протяжність міста уздовж Волги становить понад 61 км. Основна частина міста розташована на правому березі Волги, але до міської межі також входить населений острів Сарпинський і низка дрібних незаселених островів: Голодний, Грошовий тощо.

У межах міста є міст через Волгу, до північної околиці міста примикає перехід, що проходить по греблі Волзької ГЕС. Він сполучає Волгоград з містом-супутником Волзький і перебуває в територіальному підпорядкуванні останнього. У 2009 році добудовано першу чергу мосту через Волгу, Волгоградський міст, що сполучає центр міста з Краснослободськом. Продовження комплексу перетне Волго-Ахтубінську заплаву і річку Ахтуба і пов'яже I, II та III поздовжні автомагістралі Волгограду одна з одною та з існуючою трасою Волзький — Ленінськ.

На території Красноармійського району на півдні Волгограда починається Волго-Донський судноплавний канал імені Леніна — ланка єдиної глибоководної транспортної системи європейської частини Росії. Через нього в межах міста перекинутий один автомобільний і один залізничний міст.

Адміністративний поділ

[ред. | ред. код]

Адміністративно місто поділяється на вісім районів. У порядку їхнього географічного розташування з півночі на південь:

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат помірно континентальний. Середня кількість опадів — 330 мм на рік. Середні температури: січня –7,3°C (до −32 °C), липня +24,2 °C (до +43 °C). Можливі різкі перепади температур. Зима помірно холодна, з частими відлигами і похолоданнями. Найхолодніший місяць року — лютий. Літо спекотне, можливі температури повітря до 43 градусів.

Клімат Волгограда
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 12,0 14,0 21,4 28,9 37,7 39,2 43,1 39,0 38,0 31,5 18,2 11,0 43,1
Середній максимум, °C −4,5 −4,3 2,6 15,4 22,7 26,9 29,3 27,9 21,6 12,2 4,0 −1,9 12,7
Середня температура, °C −7,3 −7,5 −1,4 9,4 15,9 20,8 22,8 21,3 15,0 7,2 −0,1 −4,5 7,6
Середній мінімум, °C −10,7 −10,7 −4,5 5,1 12,0 16,1 18,4 17,1 11,6 4,0 −1,3 −7 4,2
Абсолютний мінімум, °C −32,6 −32,1 −26,1 −10,1 −2,6 2,0 7,0 2,8 −3 −12,2 −21,7 −29,5 −32,6
Норма опадів, мм 37 29 26 25 37 37 37 37 26 24 43 46 404
Джерело: [2]

Історія

[ред. | ред. код]
Вечірній Волгоград
Казанський собор

Першу назву міста Царицин вперше було згадано англійським мандрівником Беррі у 1579 році, але відносилася вона не до міста, а до острова на Волзі. Походження назви зазвичай зводять до тюркської «сари-су» (жовта вода) або «сари-син» (жовтий острів). Датою заснування міста прийнято вважати 2 липня 1589 року, коли назву Царицинської фортеці вперше було згадано в царській грамоті[1]. Фортеця розташовувалась трохи вище впадіння у Волгу річки Цариці на високому правому березі.

До виникнення Царицина в гирлі річки Цариці існувало поселення Золотої Орди[2].

У 1607 році у фортеці було повстання проти царських військ, придушене через півроку. У 1608 році в місті з'явилася перша кам'яна церква — Іоана Предтечі.

На початку XVII століття гарнізон фортеці становив 350—400 осіб.

У 1670 році фортеця була взята військами Степана Разіна, через місяць вони лишили її. У 1708 році близько місяця фортеця перебувала в руках повсталих козаків Кіндрата Булавіна. В 1717 році її було пограбовано кримськими і кубанськими татарами. Пізніше, в 1774 році, місто безуспішно штурмував Омелян Пугачов.

У 1691 році в Царицині заснована митниця.

У 1708 році Царицин приписаний до Казанської губернії, в 1719 році — до Астраханської, з 1779 року — у Саратовському намісництві. 1773 року місто стало воєводським, а з 1780 року — повітове місто Саратовського намісництва (потім губернії). За переписом 1720 року у місті проживало 408 осіб.

Населення міста в XIX столітті швидко зростало: якщо в 1807 році в Царицині проживало менше 3 тисяч осіб, то до 1900 — вже близько 84 тисяч.

Перша залізниця з'явилася в місті в 1862 році.

Перший театр відкрився у 1872 році, а кінотеатр — в 1907 році.

У 1913 році в Царицині з'явився трамвай, а в центрі були встановлені перші електричні ліхтарі.

Під час громадянської війни в листопаді 1917 року в Царицині були проголошена радянська влада (див. Бій під Царициним). У 1918 році Царицин обложено білими військами отамана Краснова, три штурми були відбиті. Однак у червні 1919 року Царицин був узятий військами генерала Денікіна, які залишили місто в січні 1920 року[3].

Місто було перейменовано на Сталінград 10 квітня 1925 роуц.

У 1931 році у межі міста включено німецьке поселення-колонію Сарепта (заснована в 1765), що стало пізніше найбільшим районом міста — Красноармійським.

Перший інститут відкрився в 1930 році, роком пізніше був відкритий і педагогічний інститут.

Найсерйознішим потрясінням в історії міста стала Німецько-радянська війна. Сталінградська битва розпочалася 17 липня 1942 року, а 23 серпня місто зазнало масованого бомбардування, що знищило або серйозно пошкодило велику частину міських будівель. У вересні бої йшли вже в центрі міста. Битва за Сталінград є однією з найбільших битв в історії всього людства. У Сталінграді відбувалися бої небаченої інтенсивності. Наприклад, центральний вокзал міста переходив з рук в руки 13 разів, а відомий Мамаєв курган (одна з висот Волгограда) було захоплено і знову відбито вісім разів. Через інтенсивні бої курган змінив свої обриси. Зрештою наступаючим військам вермахту не вдалося зламати опір захисників міста. 19 листопада розпочався контрнаступ радянських військ, незабаром німецьке угруповання опинилося в оточенні. 31 січня 1943 року його командувач генерал-фельдмаршал Паулюс здався в полон, а 2 лютого, з ліквідацією залишків оточеного угруповання, Сталінградська битва була закінчена. Почалося відновлення практично повністю зруйнованого міста.

10 листопада 1961 року місто Сталінград з ідеологічних причин за рішенням XXII з'їзду КПРС було перейменовано на Волгоград.

Вид на Волгоград

Промисловість

[ред. | ред. код]

Транспорт

[ред. | ред. код]

Громадський транспорт

[ред. | ред. код]

Громадський транспорт міста представлений автобусами, тролейбусами (див. Волгоградський тролейбус), трамваями (див. Волгоградський трамвай), швидкісним трамваєм та міською електричкою.

Міжміський транспорт

[ред. | ред. код]

Через місто проходить Приволзька залізниця (у Волгограді центр її Волгоградського відділення) — станції Волгоград I(інші мови) та Волгоград II(інші мови), європейський маршрут E40, а також федеральна траса «Каспій» (М6). Місто має річковий вокзал та міжнародний аеропорт «Волгоград».

Освіта

[ред. | ред. код]

Вищі навчальні заклади Волгограда

[ред. | ред. код]

Наука

[ред. | ред. код]

Культура

[ред. | ред. код]

Музеї

[ред. | ред. код]

Театри та концертні зали

[ред. | ред. код]
  • Волгоградський музичний театр
  • Волгоградський театр юного глядача
  • Волгоградський молодіжний театр
  • Волгоградський театр одного актора
  • Волгоградська лабораторія сучасного театру
  • Волгоградський Центральний концертний зал (домашня сцена Волгоградського академічного симфонічного оркестру)

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У 1915—1917 роках в Чорному Яру біля Царицина, а потім — у самому Царицині в таборі для військовополонених вояків австрійської армії перебував Євген Коновалець, згодом — полковник Армії УНР, командант УВО, голова Проводу українських націоналістів

Персоналії

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Volgograd
  1. ↑ Славная летопись нашего края: Хроника дат и событий по Волгоградской области (1556—2001 гг.): 277 хронолог. записей / Волгогр. ОУНБ им. М. Горького; Сост. В. Ю. Зоткина; Ред. И. С. Плюхина. — Волгоград, 2001. — 22 с. См. также [1].
  2. ↑ Пачкалов А. В. Предшественники Царицына // Золотоордынская цивилизация. Вып. 1. — Казань, 2009. — С. 137—141.
  3. ↑ Статья «Волгоград» в энциклопедии «Кругосвет». Архів оригіналу за 6 січня 2010. Процитовано 5 січня 2010.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Волгоград&oldid=46194353