Моріц Бенедикт Кантор
| Моріц Бенедикт Кантор | |
|---|---|
| нім. Moritz Benedikt Cantor | |
_(cropped).jpg) | |
| Народився |
23 серпня 1829[1][2][…] Мангайм, Велике герцогство Баден, Німецький союз[1][4][5] |
| Помер |
10 квітня 1920[1][5] (90 років) Гайдельберг, Баденська республікаd, Веймарська республіка, Німецький рейх[1][5] |
| Поховання | Берґфрідгофd |
| Країна |
.svg){kind=small} Німецька імперія |
| Діяльність | математик, історик математики, історик |
| Alma mater |
Геттінгенський університет Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Галузь | історія і математика |
| Заклад | Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла |
| Науковий керівник | Franz Ferdinand Schweinsd[6] |
| Аспіранти, докторанти |
Karl Boppd[7] Joseph Carlebachd[6] |
| Членство |
Леопольдина Петербурзька академія наук Гайдельберзька академія наук Російська академія наук Туринська академія наук[5] |
| Автограф |
 |
 Роботи у Вікіджерелах Моріц Бенедикт Кантор у Вікісховищі | |
Моріц Бенедикт Кантор (нім. Moritz Benedikt Cantor; 23 серпня 1829, Мангайм, Велике герцогство Баден, Німецький союз — 10 квітня 1920, Гейдельберг, Республіка Баден, Веймарська республіка, Німецька імперія) — німецький історик математики. Написав книгу «Geschichte der Mathematik», що складалася з 3 томів, надрукованих дрібним шрифтом, обсягом близько 3600 сторінок (його співробітники доповнили книгу четвертим томом).
Життєпис[ред. | ред. код]
1851 року — доктор Гейдельберзького університету, пізніше — професор у ньому ж. Від 1859 року став брати участь у Zeitschrift für Mathematik und Physik[de], де працював редактором історичного відділу, виділеного 1879 року в окреме видання.
В історії математики Кантор відомий як опонент і критик трактувань Густава Яльмара Енестрома.
Пам'ять[ред. | ред. код]
1970 року Міжнародний астрономічний союз присвоїв ім'я Моріца Кантора кратеру на зворотному боці Місяця.
Бібліографія[ред. | ред. код]
Основні праці:
- Mathematische Beiträge zum Kulturleben der Völker, 1863
- Die römischen Agrimensoren und ihre Stellung in der Geschichte der Feldmesskunst. Eine historisch-mathematische Untersuchung. Mit 5 Lithographirten Tafeln. Leipzig: BG Teubner, 1875. Повний текст
- Vorlesungen über geschichte der mathematik Leipzig: BG Teubner, 1894–1908. Bd. 1, Bd. 2, Bd. 3, Bd. 4
- Das Gesetz im Zufall, 1877
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116443618 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Архів історії математики Мактьютор
- ↑ Б. Галеркин Кантор, Мориц // Еврейская энциклопедия — СПб: 1911. — Т. 9. — С. 245–246.
- ↑ а б в г www.accademiadellescienze.it
- ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
Джерела[ред. | ред. код]
- Кантор, Мориц // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Персональна сторінка Морица Бенедикта Кантора на офіційному сайті РАН (рос.).
Посилання[ред. | ред. код]
|
- Народились 23 серпня
- Народились 1829
- Уродженці Мангайма
- Померли 10 квітня
- Померли 1920
- Померли в Гайдельберзі
- Поховані на цвинтарі Бергфрідгоф у Гайдельберзі
- Випускники Геттінгенського університету
- Випускники Гайдельберзького університету
- Науковці Гайдельберзького університету
- Історики математики
- Німецькі історики
- Члени Туринської академії наук
- Члени Гайдельберзької академії наук
- Члени-кореспонденти Санкт-Петербурзької академії наук