Мостовий Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мостовий Володимир Йосипович
Народився 14 липня 1919(1919-07-14)
Хажин, Бердичівський район, Україна
Помер 18 жовтня 1996(1996-10-18) (77 років)
Москва, Росія
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність науковець
Alma mater Фізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Заклад Курчатовський інститут
Учасник німецько-радянська війна
Членство Академія наук СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Пошани орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці»
Державна премія СРСР Сталінська премія

Володимир Йосипович Мостовий (19191996) — учасник Другої світової війни, командир батареї 816-го артилерійського полку (281-я стрілецька дивізія, 23-я армія, Ленінградський фронт), старший лейтенант. Герой Радянського Союзу.

Учений-фізик. Доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент АН СРСР (з 1984). Лауреат двох Сталінських і Державної премій

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 липня 1919 року в селі Хажин Бердичівського повіту Київської губернії (нині Бердичівського району Житомирської області).

Після смерті батьків, з 1929 року, виховувався у родичів в місті Фастів Київської області.

У 1936 році закінчив середню школу, а в 1941 році— Київський державний університет імені Т.Г.Шевченка.

У Червоній Армії — з липня 1941 року. Учасник Другої світової війни: у серпні 1941 — квітні 1942 — розвідник, зв'язківець і навідник знаряддя 822-го артилерійського полку (Південно-Західний фронт). Брав участь у Київській оборонній операції і оборонних боях в Україні. У жовтні 1942 року закінчив прискорений курс Подільського артилерійського училища (у місті Бухара, Узбекистан). З листопада 1942 — начальник розвідки дивізіону, командир батареї, начальник штабу дивізіону та помічник начальника штабу 816-го артилерійського полку 281-ї стрілецької дивізії (Волховський, Ленінградський і 2-й Білоруський фронти). Брав участь в обороні і знятті блокади Ленінграда, Ленінградсько-Новгородської, Виборзької, Млавсько-Ельбінзької, Східно-Померанської і Берлінській операціях. У боях був тричі поранений. Член ВКП(б)/КПРС.

Особливо відзначився у Виборзькій операції. 13 червня 1944 року біля села Рауту (нині — селище Сосново Приозерського району Ленінградської області) вогнем батареї нищив і придушував вогневі точки противника. 15 червня 1944 року в бою у районі села Сійранмяки (нині не існує, територія Виборзького району Ленінградської області), беручи участь у штурмі важливої висоти, першим увірвався у ворожу траншею. 16 червня 1944 року його батарея спільно зі стрілецькими підрозділами відбила 7 контратак противника.

За мужність і героїзм, проявлені в боях, Указом Президії Верховної ради СРСР від 21 липня 1944 року старшому лейтенанту Володимиру Мостовому присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після закінчення війни Мостовий продовжував службу в артилерії помічником начальника штабу полку та помічником начальника штабу бригади (в Північній групі військ, Польща і Таврійському військовому окрузі). З березня 1946 року капітан Мостовий в запасі.

Потім працював у Лабораторії вимірювальних приладів Академії наук СРСР (перетвореної потім на Інститут атомної енергії АН СРСР імені І. В. Курчатова): науковим співробітником (1947-1954), начальником сектора (1954-1974), начальником лабораторії нейтронної фізики (1974-1989) та головним науковим співробітником (з 1989 року).

За дослідження з визначення констант самовільного поділу плутонію в 1949 році таємними указами уряду в групі учасників розробки першої радянської ядерної бомби був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та Сталінською премією II ступеня.

Спеціаліст в галузі нейтронної фізики, фізики розподілу і фізики реакторів. Спільно з іншими вченими створив метод нейтронної спектроскопії за часом прольоту, відкрив нейтронні резонанси і визначив їх параметри. Найбільший фахівець в області процесів поділу ядра. 26 грудня 1984 року обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР по Відділенню ядерної фізики[1].

Помер 18 жовтня 1996 році на 78-му році життя. Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ять[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Буров А. В. «Мир надо охранять» // «Солдатская доблесть» / Под ред. Кузнецова П. И., Смирновой О. М.. — Лениздат, 1968. — С. 239—252. — 256 с.
  • Иван Виноградов. «Мое несказанное слово». — Воениздат, 1969. — С. 320. — 392 с.
  • Буров А.В. «Твои Герои, Ленинград». — 2-е изд., доп.. — Ленинград: Лениздат, 1970. — Т. 2. — С. 398. — 534 с.
  • Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., Киев, 1985.
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. / Под ред. И.Н. Шкадова. — Москва: Воениздат, 1988. — Т. 2: Любовь — Ящук. — 862 с.
  • Юбилеи. Награды и премии. Общее собрание АН СССР постановило. // Вестник Академии наук СССР : журнал. — 1989. — Т. 59, № 7. — С. 129.
  • «Атомный проект СССР: Документы и материалы» / Под общ. ред. Л. Д. Рябева. — Саров: РФЯЦ-ВНИИЭФ, 1998. — С. 197.
  • Краткая Российская энциклопедия. — Москва: Оникс 21 век, 2003. — Т. 2: К — Р. — С. 595. — 1135 с.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]