Очікує на перевірку

Мохнорукий краб китайський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Волохаторукий краб китайський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Ракоподібні (Crustacea)
Клас: Вищі ракоподібні (Malacostraca)
Ряд: Десятиногі (Decapoda)
Інфраряд: Краби (Brachyura)
Sectio: Eubrachyura
Надродина: Grapsoidea
Родина: Varunidae
Рід: Мохнорукий краб (Eriocheir)
Вид: Мохнорукий краб китайський
Eriocheir sinensis
H. Milne-Edwards, 1853
Посилання
Вікісховище: Eriocheir sinensis
EOL: 1024100
ITIS: 99058
NCBI: 95602

Волохаторукий краб китайський (Eriocheir sinensis) — належить до класу вищих ракоподібних. Назву отримав завдяки своїм пухнастим клешням. Також відомий під назвами Шанхайський волохатий краб, Китайський краб-рукавичка, Шерстисторукий краб китайський, Волохатий краб китайський та Шерстстий краб китайський.

Тіло краба розміром з людську долоню. Панцир шириною 3-10 см., ноги приблизно вдвічі довше ширини панцира. Живе на глибині 10-15 метрів. Живиться молюсками, залишками риб, водоростями. Більшість життя проводять в річках де живуть в норах, але для спарювання скочуються за течією в море.

Поширення

[ред. | ред. код]

Природний ареал китайського краба — узбережжя Жовтого моря від Кореї на півночі до китайської провінції Фуцзянь на півдні. В 1912 році був завезений в Німеччину, і вже звідти з неймовірною швидкістю поширилися по річках Європи. У Північній Америці краби вперше були виявлені в затоці Сан-Франциско в 1992 році. В Україні за останні роки поширились в північно-західній частині Чорного моря та в Дніпро-Бузькому лимані.

В Європейському Союзі включено до списку чужорідних інвазійних видів[1].

Значення

[ред. | ред. код]

Наносить великий збиток, руйнуючи своїми норами греблі. Також є переносником небезпечної хвороби — рачої чуми. В східній частині Китаю вважається делікатесом

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Invasive Alien Species of Union concern (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 грудня 2017. Процитовано 25 лютого 2018.

Джерела

[ред. | ред. код]