Моша Юрій Ігорович
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. (жовтень 2021) |
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Юрій Моша | |
---|---|
рос. Юрий Игоревич Моша | |
Ім'я при народженні | Юрій Ігорович Моша |
Народився | 17 грудня 1975 (48 років) Новоросійськ, Краснодарський край, РРФСР |
Громадянство | Росія |
Національність | росіянин |
Діяльність | підприємець, блогер, біженець |
Alma mater | Кубанський державний технологічний університет (Новоросійська філія) |
Діти | Юрій, Марія, Софія, Ніколь |
Сайт | yurymosha.com |
Юрій Ігорович Моша (рос. Юрий Игоревич Моша; 17 грудня 1975, Новоросійськ, Краснодарський край, РРФСР) — російський підприємець.
Засновник компаній «Російська Америка» і «Другий паспорт»[1].
Народився в Новоросійську Краснодарського краю.
1998 року закінчив Новоросійську філію Кубанського державного технологічного університету[2].
1995—2011 — власник і керівник рекламної агенції «Пропаганда паблісіті»[1].
2007—2011 — директор «Інвестиційного фонду Кубані». Підприємство, керуючись новелами у законодавстві від 2006 року, будувало триповерхові багатоквартирні будинки площею до 1500 кв. м. на землях на колишніх сільськогосподарських землях села Мисхако, що були переведені під індивідуальне житлове будівництво. За словами Ю.Моші така схема була легальною та з часом привернула увагу місцевої влади[3][4].
Навесні 2010 року на два будинки, що зводилися, було накладено арешт у межах забезпечення позову[5]. Моша та його бізнес-партнер начебто отримали натяк про хабар від виконавчого судового приставу, інакше будинки наступного дня буде знесено екскаватором. Після цього підприємці звернувся до правоохоронців, за допомогою яких вимагача було затримано, але швидко відпущено[6].
У березні 2011 року Юрій Моша виїхав до США, побоюючись арешту через переслідування з боку представників влади. У ЗМІ альтернативна думка: ніби-то підприємницька схема містила порушення, а колишній директор привласнив кошти. Спираючись на пояснення Валерія Дегтярьова, наступника Ю. Моші на посаді директора «Інвестиційного фонду Кубані», журналістка Бешлей Ольга наводить суми, які начебто прихопив Моша: 18 млн рублів підприємства та 12 млн рублів інвесторів за майбутні будинки[3].
Юрій Моша у свою чергу заперечує подібні звинувачення, називаючи їх наклепом[7]. У березні 2020 року стало відомо, що суд у Новоросійську визнав недостовірними матеріали про підприємця, опубліковані на низці онлайн-майданчиках[8].
Також 2011 року він заснував компанію «Російська Америка» (Нью-Йорк) з надання комплексних послуг громадянам країн СНД у США[5][9]. Також запустив компанію pokanepozdno.com для підтримки та соціальної адаптації для допомоги втікачів із Російської Федерації[10]. На YouTube веде канал «Російська Америка»[2].
З 2012 року подав декілька позовів проти російського пропагандистського телеканалу НТВ[7], компаній Фейбук, Яндекс та інших соцмереж. Позови проти Фейсбук і Яндекс було відхилено з формальних причин[11].
2017 року заснував компанію «Другий паспорт»[2].
18 лютого 2021 року Юрія було заарештовано рішенням Манхеттенського федерального суду (штат Нью-Йорк). Його звинуватили у змові з метою обману США та змові з метою шахрайства з наданням притулку іммігрантам[12][13]. На час слухання справи Мошу було звільнено за умови дотримання обмежувальних вимог[14].
Про різні сторони діяльності Юрія Моші писало багато відомих ЗМІ BBC[11], New Times[3], Forbes[15][16], Московський комсомолець[17][18][19], Ехо Москви[20][21] та інші.
2001 року Юрій Моша серед ініціаторів і засновників автономної некомерційної організації «Новоросійський комітет з прав людини» (НКПЛ)[22][23].
2009 року Моша підтримав російського міліціонера Олексія Димовського, який виступив з відеозверненням до голови уряду Росії Путіна і офіцерів Росії[24]. Одночасно з цим російська влада через суд намагалася визнати екстремістською організацією та заборонити НКПЛ[25].
У звіті Обсерваторії із захисту прав правозахисників за 2011 рік стверджується, що протягом 2010 — початку 2011 року члени НКПЛ зазнавали тиску від невідомих і пресингу влади. У світлі цього навесні 2011 року низка членів НКПЛ, серед яких Юрій Моша, виїхала з РФ[26].
Одружений з Іриною Проскурніною, з якою мають двох доньок Софію та Ніколь, також має двоє дітей від першого шлюбу: син Юрій і донька Марія.
- ↑ а б Моша Юрий Игоревич : [рос.] : [арх. 28.06.2021] // Деловой Петербург. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ а б в Моша Юрий Игоревич : [рос.] : [арх. 05.10.2021] // ФедералПресс. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ а б в Манипулятор Моша : [рос.] : [арх. 11.08.2021] / Бешлей Ольга // The New Times. — 2012. — 22 октября. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ Как началась «распродажа» и «распил» земель в Мысхако: история появления элитного поселка на диком пустыре из уст первого застройщика Юрия Моши : [рос.] : [арх. 10.09.2021] / Оксана Силакова // Наша Газета: Новороссийск. — 2021. — 24 августа. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ а б С гудзона выдачи нет : [рос.] : [арх. 10.09.2021] / Илья Жегулев // Forbes.ru. — 2012. — 2 сентября. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ «Дело Нигоева»: Вымогал ли замглавы судебных приставов Новороссийска 3 миллиона? (интервью) : [рос.] : [арх. 26.10.2020] / Юлия Серегина // Юга.ру. — 2010. — 16 июля. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ а б Иммигрант из России Юрий Моша судит российский телеканал НТВ за клевету : [рос.] : [арх. 27.05.2015] // RUNYweb.com. — 2013. — 7 февраля. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ Новороссийский бизнесмен Юрий Моша выиграл суд о защите чести и деловой репутации : [рос.] : [арх. 09.08.2020] // Деловая Газета.Юг. — 2020. — 31 марта. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ Russian America inc. : [англ.] : [арх. 10.09.2021] // OpenCorporates: The Open Database Of The Corporate World. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ Красота среди бегущих: Куда и как бегут бизнесмены от российского правосудия : [рос.] : [арх. 10.09.2021] / Виктория Чарочкина // secretmag.ru. — 2016. — 19 октября. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ а б За ложные прошения об убежище в США привлечены эмигранты из бывшего СССР : [рос.] : [арх. 30.06.2021] / Владимир Козловский // BBC News Русская служба. — 2021. — 20 февраля. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ Attorneys And Managers Of Fraudulent Asylum Scheme Charged In Manhattan Federal Court = [У Федеральному суді Манхеттена звинувачують адвокатів та керівників схеми шахрайства щодо надання притулку] : [англ.] : [арх. 27.06.2021] // U.S. Department of Justice. — 2021. — 18 February. — Дата звернення: 15.11.2021. — Цитата: «charged with conspiracy to defraud the United States and conspiracy to commit asylum fraud».
- ↑ United States of America v. Yury Mosha etc. (Grand Jury indictment) = [США проти Ю.Моші та ін. (Обвинувальний акт Великого журі)] : [англ.] : [арх. 22.08.2021] // U.S. Department of Justice. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ United States V. Mosha : [англ.] // Leagle. — 2021. — 23 August. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ Ilya Zhegulev (17 вересня 2012). Искусство вовремя уехать: чем занимаются в США бежавшие из России предприниматели (рос.). Forbes. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- ↑ Эмиграция как бизнес: когда казахстанцы перестанут уезжать из страны. Forbes. 7 серпня 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- ↑ "Все больше людей надеются приехать в США" (рос.). Московський Комсомолець. 20 лютого 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- ↑ Юрий Моша: «Читая информацию в интернете, необходимо соблюдать определенную гигиену» (рос.). Московський Комсомолець. 5 червня 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- ↑ "В США хорошо относятся к мигрантам“ (рос.). Московський Комсомолець. 14 травня 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- ↑ Россияне бегут за границу от бедности, которая пробралась во все регионы страны (рос.). Ехо Москви. 15 квітня 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- ↑ Похмельный синдром Крымского полуострова (рос.). Ехо Москви. 14 березня 2019. Архів оригіналу за 10 грудня 2019. Процитовано 10 грудня 2019.
- ↑ Автономная некоммерческая организация «Новороссийский комитет по правам человека» : [рос.] : [арх. 05.08.2020] // kontragent.pro. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ Открывается общественная приемная АНО «Новороссийский комитет по правам человека» : [рос.] : [арх. 10.09.2021] // Кавказский Узел. — 2001. — 19 сентября. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ Рен-ТВ Передача Неделя. Майор Алексей Дымовский. РЕН ТВ. 14 листопада 2009. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 10 вересня 2021.
- ↑ В Росії Максима Горького зарахували до екстремістів : [укр.] : [арх. 10.09.2021] // УНІАН. — 2009. — 11 вересня. — Дата звернення: 15.11.2021.
- ↑ Упорство свидетельствования : [арх. 10 вересня 2021] : Годовой отчет 2011 : [рос.] / А.Помеон, Х.Габберо, Э.Кергрессе, Ж.Фалу, А.Бернар (FIDH), Д.Рокюло, А.М.Сепулведа, Анн-Лоранс Лакруа, Д.Стейброк, Э. Соттас (OMCT). — Обсерватория по защите прав правозащитников. — Женева : Международная Федерация за права человека (FIDH), Всемирная Организация против пыток (OMCT).; зокрема члена НКПЛ Вадима Карастельова було побито двома невідомими невдовзі після однієї з акцій на підтримку Димовського
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |