Музей Ханенків, Золотий кабінет
| Музей Ханенків. Золотий кабінет ( Київ ) | ||||
|---|---|---|---|---|
|
| ||||
| 50°26′28″ пн. ш. 30°30′53″ сх. д. / 50.441139° пн. ш. 30.514750° сх. д. | ||||
| Країна | Україна | |||
| Місто | Київ | |||
| Розташування | Терещенківська вулиця 15-17 | |||
| Стиль | еклектизм, неорококо | |||
| Автор проєкту | Р.Ф. Мельцер (1860-1929) | |||
| Засновник | Богдан і Варвара Ханенки | |||
| Перша згадка | 1888 р. | |||
| Початок будівництва | 1888 р. | |||
| Побудовано | 1892 р., ремонти в повоєнний період 1945-1947 рр | |||
|
Основні дати: 1888-1904 | ||||
| Стан | задовільний | |||
  Музей Ханенків. Золотий кабінет ( Київ ) Музей Ханенків. Золотий кабінет ( Київ ) (Україна) | ||||
Музей Ханенків, Золотий кабінет — мистецьки вартісний, світський історичний інтер'єр 19 ст., збережений в київському музеї Ханенків.
Історія[ред. | ред. код]
Богдан Іванович Ханенко зацікавився мистецтвом в Санкт-Петербурзі, де працював в судовій системі після закінчення університету. В столиці Російської імперії надто відчувавлись впливи західноєвропейської культури в чудернацькій суміші з культурою російською та дворянською. Серед цих впливів — дворянські вечірки з музикуванням, зав'язуванням вигідних знайомств, бесіди про мистецтво. Джерелом підвищення власних знань стають відвідини багатих петербурзьких музеїв та мистецькі видання. На зміцнення мистецьких зацікавлень вплинули і численні крамнички Апраксіна двору, де роками торгували антикваріатом. Ханенко і був судовим наглядачем за крамницями Апраксіна двору, де бачив старовинний живопис, порцеляну, меблі, бронзові вироби доби ампір тощо. З цього почалося його колекціонування[1]. Він записав :
Відвідини Ермітажу з розважальних прогулянок перетворились на дослідження. Чудові збірки картин полегшили знайомство з художниками старовинних шкіл і подали зразки для порівнянь. Твори абата Ланца про італійські школи, Карла бланка про митців різних шкіл та інші видання про живопис остаточно наблизили мене до старих майстрів і я закохався в них. Особливе світосприйняття цих майстрів, чистота їх вірувань, наївність їх, прямота і відвертість, іноді веселий гумор, а головне — любов до мистецтва — надали в моїх очах особливу зацікавленість в їх творах. В старовинних картинах воскресло для мене минуле та його діячі з усіма їх характерними особливостями, їх настроями, їх мисленням [1].
Палац на вулиці Терещенківській[ред. | ред. код]
Вже до початку 20 ст. мистецьке зібрання Варвари та Богдана Ханенків мало твори з декількох століть. Постійне зростання зібрання не сприяло переїздам. 1888 року Богдан Іванович виходить у відставку та оселяється в Києві[2]Колекціонування та служіння мистецтву стають головними в його житті, бо велика колекція примушувала до постійного місця проживання та спокійно-захищеного власного існування. Для власної колекції Ханенки купують будинок-палац в стилістиці венеціанського відродження в Києві, де облаштовують низку його залів в історичних стилях (середньовіччя, відродження, бароко тощо[3]). Так, мистецькі якості порцеляни та фаянсів Голландії 17-18 ст. підкреслювали оздоби Делфтської їдальні.
Невеличкі зали не вміщали всіх картин збірки, тому вдалися до розташування полотен у декілька щільних смуг одна над одною. Понизу йшли дерев'яні панелі, рясно прикрашені старовинними лицарськими обладунками та історичною зброєю. Всі первісні експозиції можна побачити на архівних фото.
Облаштування Золотого кабінету[ред. | ред. код]
Палацового характеру споруді надали пишні оздоби декількох залів другого поверху. Серед них був і Золотий кабінет. Назву отримав за визолочені карнизи і декор стелі в стилістиці неорококо. Декору зали взагалі приділили особливу увагу. Саме тут розмістили чотири гобелени 18 століття, створені за картонами французького художника Шарля Куапеля (1694-1752), що був керівником Паризької академії. Гобелени створили в майстерні Брюсселя на сюжети твору Сервантеса «Дон Кіхот». Інтер'єр набув унікальності і через саму серію гобеленів, і через відсутність в Україні колекціонерів, що збирали б систематичні колекції західноєвропейських гобеленів.
Серія гобеленів була доповнена плафоном на стелі, котрий виконав іспанський художник Сальвадор Санчес Барбудо (1857-1917), назва плафону «Двобій Дон Кіхота з вітряками».
Ще за часів Ханенків гобелени не чіпали і не затуляли живописом (як це робили інші), а в кабінеті демонстрували вітрини з порцеляною.
Джерела і посилання[ред. | ред. код]
- Киевский музей западного и восточного искусства, фотопутеводитель, Киев, «Мистецтво». 1986
- ж «Наше наследие», № 5, 1989
- https://web.archive.org/web/20131029221024/http://khanenkomuseum.kiev.ua/ua/History.htm офіційний сайт музею Ханенків