Очікує на перевірку

Муратов Олександр Ігорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Муратов Олександр)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Муратов.
Муратов Олександр Ігорович
Дата народження21 травня 1935(1935-05-21) (89 років)
Місце народженняХарків, Українська СРР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР→Україна Україна
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії
Професіякінорежисер, сценарист, поет, публіцист, літератор
Кар'єра1959—нині
ЗакладОдеська кіностудія і Кіностудія ім. О. Довженка
ЧленствоНаціональна спілка кінематографістів України
Нагороди
медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва» орден «За заслуги» III ступеня
заслужений діяч мистецтв УРСР
IMDbID 0613635

Олекса́ндр І́горович Мура́тов (нар. 21 квітня 1935, Харків, Українська РСР, СРСР) — український кінорежисер, кіносценарист, поет, літератор, публіцист, член правління Національної спілки кінематографістів України. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990)[1]. Кавалер Ордена «За заслуги» III ступеня (2008)[2].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині популярного харківського поета і драматурга Ігоря Муратова. У малолітньому віці пережив військове лихоліття. За даними публіцистів Ігоря Козловського та Романа Коваля, підлітком перебував у підпіллі УПА.[3] За порадою батька, звільненого з німецького концтабору, виїхав з України до Москви на навчання, де також підтримував зв'язки з антисталіністським підпіллям.

У 1959 році закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК) у Москві, майстерня С. А. Герасимова.

У 1962–1968 роки — режисер Одеської кіностудії. У 1964 році разом із першою дружиною режисером Кірою Муратовою зняв фільм «Наш чесний хліб». У 1966  р.— зняв першу самостійну стрічку «Авдотья Павлівна».

З 1968 р. — режисер-постановник Київської кіностудії імені О.Довженка. Знімає художні та документальні фільми, автор і співавтор сценаріїв до ряду своїх кінострічок. 1982 — фільм «Гонки по вертикалі», за сценарієм братів Вайнерів.

У період 1991–1996 за творами М. Хвильового О. Муратов зняв кінотрилогію: «Танго смерті» (за твором «Повість про санаторійну зону»), «Геть сором!» (за повістю «Сентиментальна історія»), «Вальдшнепи».(за однойменним романом). Вся трилогія одержала премію Всеукраїнського культурно-наукового фонду Т. Г. Шевченка «За визначний внесок у національне та державне відродження України»[4] .

2004 — вийшов фільм «Татарський триптих» (за кримськотатарськими новелами М. Коцюбинського).
2005 — автобіографічний роман «Розчахнута брама».

Мешкає в Києві.

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Художні фільми

[ред. | ред. код]

Режисер-постановник:

Фільм «Любаша» отримав: Другий приз і Приз глядачів, Спеціальний приз журі «За найкращий фільм про дітей», «За найкращу жіночу роль» XII Всесоюзного кінофестивалю, Ашхабад, 1979)

Документальні фільми (режисер)

[ред. | ред. код]
  • 1958 — «На батьківщині Сергія Єсеніна» — Приз Всесвітньої виставки в Брюсселі
  • 1975 — «Співає Лілія Гавриленко» (т/ф, у співавт.) — фільм-концерт
  • 1997 — «Це не лікується» (авт. сцен.) — повнометр. д/ф про антисемітизм в Україні
  • 2003 — «Бойчук і бойчукізм» (авт. сцен.) — док. відеофільм про українського художника М. Бойчука з культурологічного проєкту «Обрані часом»
  • 2003 — «Звичайний геній» (авт. сцен.) — док. відеофільм з культурологічного проєкту «Обрані часом» про композитора Сергія Прокоф'єва
  • 2003 — «Геній скульптури XX сторіччя» (авт. сцен.) — док. відеофільм про скульптора Олександра Архипенка
  • 2003 — "В пазурах часу. Життя і творчість поета М. Бажана (авт. сцен.) — док. відеофільм з культурологічного проєкту «Обрані часом»
  • 2003 — «Арнольд Марголін — видатний українець і єврей»[5][6] (авт. сцен.)
  • 2005 — «Мій ніжний Мефістофель» (авт. сцен.) — док. відеофільм з культурологічного проєкту «Обрані часом» про актора Дмитра Мілютенка
  • 2007 — «Уроки патріотизму» (авт. сцен.) — 2-сер. док. відеофільм про останнього головного командира УПА Василя Кука
  • 2009 — «Співи юних кобзарів» (авт. сцен.) — док. відеофільм
  • 2010 — «Совість. Феномен Івана Дзюби» (авт. сцен., продюсер) — док. відеофільм

та ін.

Книжки

[ред. | ред. код]
  • Розчахнута брама. Факт. 2005. с. 352. ISBN 9663590130.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 11 января 1990 года № 8662 «О присвоении работникам культуры и искусства почётных званий Украинской ССР». Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 25 лютого 2021.
  2. ↑ Указ Президента України № 821/2008 від 10 вересня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України діячів кіномистецтва» [Архівовано 2014-12-19 у Wayback Machine.](укр.)
  3. ↑ Муратов Олександр Ігорович. Архів оригіналу за 8 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2014.
  4. ↑ Олександр Муратов (chtyvo.org.ua). Архів оригіналу за 17 березня 2013. Процитовано 28 жовтня 2012.
  5. ↑ [Єврейська Україна: Олена Чучулашвілі. «Новий фільм Олександра Муратова» (листопад 2004, 22/89) (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 28 жовтня 2012. Єврейська Україна: Олена Чучулашвілі. «Новий фільм Олександра Муратова» (листопад 2004, 22/89) (рос.)]
  6. ↑ [Єврейська Україна: Олександр Муратов. «Розум як гроші: або є, або немає…» (6/234 червня 2012) (рос.). Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 28 жовтня 2012. Єврейська Україна: Олександр Муратов. «Розум як гроші: або є, або немає…» (6/234 червня 2012) (рос.)]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Муратов_Олександр_Ігорович&oldid=43789487