Міка Аалтола
Міка Аалтола | |
Ім'я при народженні: | фін. Mika Petteri Aaltola |
---|---|
Народження: |
2 травня 1969[1] (55 років) Jämsänkoskid, Центральна Фінляндія, Фінляндія[2] або Петяйявесі, Центральна Фінляндія, Фінляндія[1] |
Країна: | Фінляндія[3] |
Релігія: | лютеранство[4] |
Освіта: | Університет Тампере[5] і Колумбійський університет[5] |
Батько: | Juhani Aaltolad |
Міка Петтері Аалтола (фін. Mika Aaltola; нар. 2 травня 1969, Петяйявесі, Фінляндія)[6][7] — фінський політолог, директор Фінського інституту міжнародних відносин. Привернув увагу ЗМІ під час російського вторгнення в Україну, за яким стежить і регулярно коментує[8]. Має ступінь доктора соціальних наук. Доцент в Університеті Тампере та професор Талліннського університету за сумісництвом[9]. 2024 року балотувався як незалежний кандидат у президенти Фінляндії.
Його сестра — філософ Еліза Аалтола[10].
Народився в Ямсянкоскі 2 травня 1969 року[11][12]. Виріс у селі Кінтаус у Петяйявесі, де його мати Сінікка Аалтола працювала вчителем початкової школи з 1974 року. Його батько Югані Аалтола був професором освіти в університеті Ювяскюля. Сестра Міки Аалтола — філософ-анімолог Еліза Аалтола[13].
Здобув ступінь бакалавра мистецтв у галузі психології в Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Потім переїхав до Тампере, зайнявся політичними науками й здобув докторський ступінь у 1999 році[14].
2019 року опублікував книгу «Poutasään jälkeen» (Після сухої погоди) про міжнародну політику з початку російсько-української війни 2014 року[15][16][17]. Того ж року обраний директором Фінського інституту міжнародних відносин, де з 2011 року працював керівником дослідницького проєкту глобальної безпеки[18].
У вересні 2022 року Аалтола названий випускником року Університету Тампере[19]. У жовтні вийшла друком його книга «Mihin menet Suomi? : pelon aika Euroopassa» — збірка його нотаток і текстів з червня 2021 до липня 2022 року[20]. Його чергова книга «Havahtuminen» (Пробудження) вийшла друком у 2023 році[21].
Після російського вторгнення в Україну Аалтола став помітним голосом у фінській зовнішній політиці[22]. Крім того, здобув популярність у культурі та ЗМІ[23]. Був активним коментатором внутрішніх і світових справ, Аалтола також з'являвся в численних телевізійних шоу, як-от «Elämäni Biisi»[24].
Завдяки своєму високому авторитету під час російського вторгнення в Україну Аалтола піднявся до найвищої позиції в опитуванні у жовтні 2022 року в очікуванні президентських виборів у 2024 році. Аалтола відповів, що вважає малоймовірним, що стане президентом, але якщо балотуватиметься, то зробить це як незалежний кандидат[25][26].
3 серпня 2023 року Аалтола оголосив у Луумякі про свій намір балотуватися в президенти як незалежний кандидат, заявивши, що «відчув зобов'язання» допомогти Фінляндії. У своєму виступі він зазначив, що: «Не можна відмовитися (від посади президента) лише тому, що дорога вузька. Треба бути готовим до викликів, особливо коли світ перебуває у великому сум'ятті. Фінляндії потрібен президент-реформатор і новий тип лідерства»[27].
Після оголошення Аалтола вів активну передвиборчу кампанію, перебуваючи поза службою у Фінському інституті міжнародних відносин[28]. Як незалежному кандидату його команді потрібно було зібрати необхідні 20 000 карток підтримки[29], що вдалося. Його кампанія активна на X, метаплатформах, LinkedIn і TikTok[30].
На виборах посів передостаннє місце, набравши 1,46 % голосів, випередивши лише Ялліса Харкімо з Рухом «Зараз»[31].
Аалтола оголосив про свою кандидатуру на виборах до парламенту Європейського Союзу у квітні 2024 року як член Національної коаліційної. Його центральні теми пов'язані із зовнішньою політикою та політикою безпеки[32].
Аалтола проводив свою президентську кампанію 2024 року, виступаючи за підтримку України, збільшення витрат на оборону до 3 %, підтримку НАТО і дозвіл зберігати зброю зі США у Фінляндії для стратегічних цілей[33].
У політичному спектрі на думку «Гельсінгін саномат» Аалтола злегка лівоцентрист в економічному плані, а в соціальному — ні консерватор, ні ліберал[34].
Одружений з Кірсі Аалтола, первісток народився у квітні 2022 року[35][36].
У 37 років Аалтолі видалили доброякісну пухлину мозку з лобової пазухи під час перебування у США. За словами Аалтоли, ймовірність смерті в результаті операції досягала 80 %. Аалтола вижив, але через пошкодження правого ока він втратив 30 % зору[37].
За віросповіданням — християнин[38].
- ↑ а б Seura — Helsinki: Otavamedia, 1934. — ISSN 0358-8017
- ↑ Apu — Helsinki: A-lehdet, 1933. — ISSN 0355-3051
- ↑ www.europarl.europa.eu
- ↑ https://www.sley.fi/mika-aaltola-totta-kai-olen-kristitty/ — Lutheran Evangelical Association of Finland, 2022.
- ↑ а б https://www.fiia.fi/henkilo/mika-aaltola — Finnish Institute of International Affairs.
- ↑ Mika Aaltola analysoi Ukrainan sodan käänteitä esikoisen syntymän kynnyksellä — Seura (in Finnish)
- ↑ Ulkopoliittinen — Yle (in Finnish)
- ↑ Kymäläinen, Simo; Kakko, Teemu; Raimoaho, Asmo (6 травня 2022). Mika Aaltolan perheessä on kolme harvinaista karvatonta terrieriä – katso, montako tietyn rotuista koiraa on kotipaikkakunnallasi. Yle.
- ↑ Pukka, Linda (27 лютого 2022). Kun maailmalla rähistään, tv:ssä on Mika Aaltola – johtaja herää viideltä analysoimaan maailmaa ja ehtii vastaamaan kansalaispuheluihin. Yle.
- ↑ Sinikka Aaltola: "Jonkun elämä voi mennä niin, ettei siinä ole yhtään valoa". Petäjävesi (фін.). 18 травня 2021. Процитовано 30 жовтня 2022.
- ↑ Pennanen, Tyyne (17 березня 2022). Mika Aaltola analysoi sodan käänteitä esikoisen syntymän kynnyksellä: "En tiedä, milloin olisi ollut oikea hetki tulla isäksi - ehkä se on juuri nyt". Seura.fi (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ CV. www.aaltola2024.fi (фін.). Архів оригіналу за 23 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Toimitus (18 травня 2021). Sinikka Aaltola: "Jonkun elämä voi mennä niin, ettei siinä ole yhtään valoa". Petäjävesi-lehti (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Nyberg, Dan (14 вересня 2021). Meet Our Professors: Mika Aaltola. Tallinn University.
- ↑ Saarikoski, Jyrki (10 квітня 2019). Kun poutasää on ohi ja suttuinen maailma läikkyy ylitse – Mika Aaltola opastaa Suomea rosoisen ajan ulkopolitiikkaan. Yle.
- ↑ Inhorealismi kannattelee Suomen ulkopolitiikkaa poutasään jälkeen – "Meillä ei keskitytä siihen, mitä täällä tapahtuu". MTV3. 10 квітня 2014.
- ↑ Tiilikainen, Teppo (10 травня 2019). Inhorealismin aika. Suomen Kuvalehti.
- ↑ Suomen Tietotoimisto (11 вересня 2019). Upin uusi johtaja on Mika Aaltola – valinta ratkesi vasta tiukan äänestyksen jälkeen. Yle.
- ↑ Punkari, Pasi (5 вересня 2022). Tampereen yliopiston vuoden alumni on ulkopoliittisen instituutin johtaja Mika Aaltola. Yle.
- ↑ Huhtanen, Jarmo (17 жовтня 2022). Suorasukainen haastattelu sai Mika Aaltolan miettimään vastuutaan. Helsingin Sanomat.
- ↑ Havahtuminen - Turvallinen Eurooppa. Kirja-verkkokauppa (фін.). 10 жовтня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Mika Aaltola announces presidential bid. News (англ.). 4 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Henkilö | Parhaita timanttijuttuja: Mika Aaltola ei enää käyttäydy kuin tutkija, lähteet ihmettelevät. Helsingin Sanomat (фін.). 5 листопада 2022. Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Arja Saijonmaa esitti Elämäni Biisissä tribuutin Mikis Theodorákikselle – lue tarina esityksen taustalta. yle.fi (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Raita-aho, Sanna (17 жовтня 2022). Kirjan julkaissut Mika Aaltola: Ukrainan voitto tarkoittaisi vakaampaa oloa koko lännessä. Aamulehti.
- ↑ Orjala, Anne (21 жовтня 2022). Mika Aaltola Ylelle: Jos lähtisin presidentinvaalikisaan, se olisi todennäköisimmin kansanliikkeen kautta – "Kyinen pelto kynnettäväksi". Yle.
- ↑ Mika Aaltola pyrkii presidentiksi: "Ajan Suomen etua, se on tärkeä erottava tekijä muihin ehdokkaisiin" – ei vastannut kritiikkiin panttaamisesta. Yle Uutiset (фін.). 3 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Rissanen, Heikki (9 вересня 2023). "Haluaisin nähdä hänet ainakin kisassa mukana" – Mika Aaltola kampanjoi Kuopiossa, tältä siellä näytti. Savon Sanomat (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Honkonen, Juha (6 вересня 2023). Näin paljon Mika Aaltola on saanut kannatuskortteja kokoon. Etelä-Suomen Sanomat (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ "Ylimielisyys paistaa Mika Aaltolasta" – asiantuntija arvioi presidenttiehdokkaiden Tiktok-sisällöt. Yle Uutiset (фін.). 30 серпня 2023. Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Presidential election 2024, Whole country, Results by candidate. Ministry of Justice, Information and Result Service. 28 січня 2024. Процитовано 29 січня 2024.
- ↑ Mika Aaltola lähtee ehdolle eurovaaleihin – kokoomuksen riveissä. Yle Uutiset (фін.). 18 квітня 2024. Процитовано 24 квітня 2024.
- ↑ Kauranen, Anne; Lehto, Essi (3 серпня 2023). Lifted by Ukraine war, Finnish academic Mika Aaltola to run for president. Reuters (англ.). Архів оригіналу за 23 серпня 2023. Процитовано 25 жовтня 2023.
- ↑ Presidentinvaalit | Essayah ja Haavisto yhtä vihreitä, Aaltola hieman vasemmalla — Näin presidenttiehdokkaat sijoittuvat arvokartalle. Helsingin Sanomat (фін.). 16 листопада 2023. Процитовано 16 листопада 2023.
- ↑ Perhesiteitä | Mika Aaltolalla oli jatkuvasti kipuja, jotka paljastuivat vuosien kuluttua kasvaimeksi: «Luin netistä, että on 80 prosentin todennäköisyys kuolla leikkauksessa». Helsingin Sanomat (фін.). 1 квітня 2022. Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Sairanen, Sara (10 квітня 2022). Mika Aaltolan lapsi syntyi – koskettava Twitter-päivitys julki. Ilta-Sanomat (фін.). Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Vakavasta sairaudesta selvinnyt Mika Aaltola, 53, on esikoispojan isä – herää joka päivä aamuviideltä kommentoimaan maailmaa: "Lapsesta on tullut ankkuri elämään". mtvuutiset.fi (фін.). 24 липня 2022. Процитовано 11 вересня 2023.
- ↑ Mika Aaltola: "Totta kai olen kristitty". Sley (фін.). 28 листопада 2022. Процитовано 11 вересня 2023.