Мірпур (район)
|
|
Мірпур (урду ضلع میرپور) — один із 10 районів Азад Кашміру, залежної від Пакистану території[1]. Район Мірпур межує на півночі з районом Котлі, на сході з районом Бхімбер, на півдні з округом Гуджрат провінції Пенджаб Пакистану, на південному заході з округом Джелум провінції Пенджаб Пакистану, а на заході район Равалпінді провінції Пенджаб Пакистану. Район названий на честь свого головного міста Мірпур. Округ Мірпур має населення 456 200[2] і охоплює площу 1010 км2. Район переважно гірський з деякими рівнинами. Район Мірпур має вологий субтропічний клімат, який дуже нагадує клімат округів Гуджрат і Джелум, прилеглих районів пакистанської провінції Пенджаб.
Історія[ред. | ред. код]
.svg)
Під час Британського Раджу район Мірпур був одним із п'яти районів провінції Джамму в княжій державі Джамму і Кашмір[3][4]. Згідно з переписом 1941 року населення країни становило 386 655 осіб, приблизно 80 % з яких були мусульманами, а 16 % — індуїстами[5]. Він складався з трьох техсил: Бхімбер Техсіль, Котлі Техсіль і Мірпур Техсіль[6]. Згодом Бхімбер Техсіль і Котлі Техсіль отримали статус округу. Зараз ці три райони складають підрозділ Мірпур Азад Кашміру. Невеликі частини колишнього округу Мірпур були включені до округу Раджоурі контрольованого Індією штату Джамму і Кашмір.
Початковий район Мірпур, а також райони Пунч і Раджурі мали тісні географічні, етнічні та культурні зв'язки з районом Західного Пенджабу, більше ніж з містом Джамму та рештою провінції Джамму. Через ці причини вчений Крістофер Снедден заявив, що жителі району Мірпур мали сильне бажання приєднатися до Пакистану під час розділу[7].
Мова та національність[ред. | ред. код]
Основна мова, рідною для приблизно 85% населення округу[8], відома під низкою іноді неоднозначних назв. Носії називають її по-різному Пахарі, Мірпур Пахарі, Мірпурі та Потварі[9], тоді як деякі називають її Панджабі[10]. Соціолінгвісти вважають його одним із трьох основних діалектів мовного комплексу пахарі-потварі[11], який є проміжним між ланда та пенджабі[12]. Мірпур Пахарі взаємно зрозумілий з двома іншими основними діалектами – Потварі з плато Потохар у провінції Пенджаб і Пахарі, якою розмовляють на півночі в Азад Кашмірі та навколо Муррі – і поділяє з ними від 77% до 84% свого основний словниковий запас[13], хоча різниця з найпівнічнішими різновидами (в Музаффарабаді) достатня, щоб перешкодити розумінню[14]. Носії мірпурі мають сильне відчуття кашмірської ідентичності, яка має перевагу над мовною ідентифікацією з тісно спорідненими групами за межами Азад Кашміру, такими як панджабці з Потохара[15][16].
Уряд[ред. | ред. код]
Район адміністративно поділяється на два техсіли:[17]
Села[ред. | ред. код]
Серед відомих сіл району:Дадял Техсіль
- Амб
- Балаті
- Чаттрох
- Хавелі Багал
- Катар Ділавар Хан
- Манді
- Мохра Малкан
- Мохра Шер Шах
- Раджоа
- Ратта
- Сахалія
- Сартхала
- Сіах Пахаїт
- Талараджалі Хан
- Туб Джагір
Мірпур Техсіль
- Абдуллахпур
- Абдупур
- Арах Джагір
- Банні
- Чабріан Даттан
- Чак Хар'ям
- Чаксварі
- Чандрал
- Чатан
- Чечан
- Чіттерпарі
- Даляла
- Дері Тотал
- Гасітпур Аван
- Гасітпур Сохалян
- Ісламгарх
- Джангян Котла
- Ятлан
- Какра
- Кальял Бхайнсі
- Кас Калял
- Харі Шаріф
- Хохар
- Мехмунпур
- Нагіал
- Пахраль
- Пота Бейнсі
- Саханг
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ - Government Website
- ↑ Census 2017: AJK population rises to over 4m. The Nation (амер.). Процитовано 1 вересня 2017.
- ↑ Karim, 2013, с. 29-32.
- ↑ Behera, 2007, с. 15.
- ↑ Snedden, 2001, с. 118.
- ↑ Snedden, 2001, с. 112.
- ↑ Snedden, 2001, с. 120.
- ↑ Shakil, 2012.
- ↑ Lothers та Lothers, 2010, с. 2–3, 5, 19, 100.
- ↑ Lothers та Lothers, 2010, с. 44.
- ↑ Lothers та Lothers, 2010, с. 2.
- ↑ Shackle, 1979, с. 201.
- ↑ Lothers та Lothers, 2010, с. 2, 24.
- ↑ Lothers та Lothers, 2010, с. 86.
- ↑ Shackle, 2007, с. 114.
- ↑ Sonstige., Joseph C., Mathew 1966-. Understanding Pakistan : emerging voices from india. ISBN 1-138-23490-7. OCLC 991571023.
- ↑ Tehsils of Mirpur District on AJK map. ajk.gov.pk. AJK Official Portal. Процитовано 18 листопада 2019.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Behera, Navnita Chadha (2007). Demystifying Kashmir. Pearson Education India. ISBN 978-8131708460.
- Hallberg, Calinda E.; O'Leary, Clare F. (1992). Dialect Variation and Multilingualism among Gujars of Pakistan. У O'Leary. Hindko and Gujari. Sociolinguistic Survey of Northern Pakistan. Islamabad: National Institute of Pakistan Studies, Quaid-i-Azam University and Summer Institute of Linguistics. с. 91–196. ISBN 969-8023-13-5.
- Karim, Maj Gen Afsir (2013). Kashmir The Troubled Frontiers. Lancer Publishers LLC. с. 29–32. ISBN 978-1-935501-76-3.
- Shackle, Christopher (1979). Problems of classification in Pakistan Panjab. Transactions of the Philological Society 77 (1): 191–210. ISSN 0079-1636. doi:10.1111/j.1467-968X.1979.tb00857.x.
- Shackle, Christopher (2007). Pakistan. У Simpson, Andrew. Language and national identity in Asia. Oxford linguistics Y. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-922648-1.
- Shakil, Mohsin (2012). Languages of Erstwhile State of Jammu Kashmir (A Preliminary Study). с. 12.
- Snedden, Christopher (2001). What happened to Muslims in Jammu? Local identity, '"the massacre" of 1947' and the roots of the 'Kashmir problem'. South Asia: Journal of South Asian Studies 24: 111–134. doi:10.1080/00856400108723454.
| |||||||||||||||||
|
