Найджел Фарадж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Найджел Фарадж
англ. Nigel Paul Farage
Nigel Farage MEP 1, Strasbourg - Diliff (cropped).jpg
Ім'я при народженні англ. Nigel Paul Farage
Народився 3 квітня 1964(1964-04-03)[1][2] (56 років)
Даун[d], Англія, Велика Британія
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Діяльність політик, автобіограф, Commodity broker, речник, диктор
Alma mater Далідж-колледжd
Знання мов англійська
Заклад Drexel Burnham Lambertd, Crédit Lyonnaisd, Refcod і Natixisd
Посада Депутат Європейського парламенту[3], Leader of the UK Independence Partyd, Leader of the UK Independence Partyd, Депутат Європейського парламенту, Депутат Європейського парламенту, Депутат Європейського парламенту, Leader of the UK Independence Partyd і Депутат Європейського парламенту[3]
Партія Партія незалежності Сполученого Королівства
Конфесія Англіканська церква і англіканство
Сторінка в Інтернеті nfarage.com

Найджел Пол Фераж (англ. Nigel Paul Farage; нар. 3 квітня 1964(19640403), Даун, Кент, Англія) — британський політик - засновник і колишній лідер Партії Незалежності Сполученого Королівства (UKIP)[4], нинішній лідер Брекзіт партії. З 2010 по 2015. З 1999 року є членом Європейського парламенту, співголова фракції «Європа свободи та демократії».

Біографічна довідка[ред. | ред. код]

Він закінчив Dulwich College. З 1982 Фераж працював у різних брокерських компаніях і товарно-сировинних ринках, у тому числі на Лондонській біржі металів. Він вів власну брокерську діяльність з початку 90-х років до 2002 року. Фераж брав активну участь у Консервативної партії, однак пішов з неї у 1992, коли уряд Джона Мейджора підписав Договір про утворення Європейського Союзу у Маастріхті. У 1993 році він став одним із засновників євроскептичної Партії незалежності Сполученого Королівства і був великим противником введення Євровалюти.

У 2014 році Найджел Фераж отримав титул "Британець року" газетою The Times.[5]

У липні 2016 року він був великим прихильником успішної кампанії виходу з ЄС під час Британського Європейського референдуму.[6] 4 грудня 2018 року, Найджел Фераж оголосив про вихід з Партії Незалежності Сполученого Королівства, після рішення лишити Джеральда Баттена главою партії. Фераж пояснив це рішення тим, що "ця партія не те, що потрібно Британії для виходу з ЄС."[7]

З 13 лютого 2019 року є членом партії Брекзіт у Парламенті Європейського Союзу.[8] З 22 березня 2019 року, після відставки Катерини Блейклок офіційно визнаний лідером Брекзіт партії.[9]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Encyclopædia Britannica
  2. Roglo — 1997. — 8261991 екз.
  3. а б http://www.europarl.europa.eu/meps/en/4525
  4. Goldsmith, Rosie (2012-12-04). Profile: Nigel Farage, leader of UKIP. BBC News (en-GB). Процитовано 2020-02-10. 
  5. Man of the Moment (en). ISSN 0140-0460. Процитовано 2020-02-10. 
  6. Bennett, Asa (2016-06-24). Nigel Farage has earned his place in history as the man who led Britain out of the EU. The Telegraph (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2020-02-10. 
  7. Farage, Nigel (2018-12-04). With a heavy heart, I am leaving Ukip. It is not the Brexit party our nation so badly needs. The Telegraph (en-GB). ISSN 0307-1235. Процитовано 2020-02-10. 
  8. Farage, Nigel (2019T04:54). The UK’s Brexit negotiator is talking about a long delay to Article 50. The establishment are betraying Brexit. I am now sitting as an MEP for The Brexit Party in the European Parliament. Sign up to http://TheBrexitParty.org  below!. @Nigel_Farage (en). Процитовано 2020-02-10. 
  9. Nigel Farage back as Brexit Party leader. BBC News (en-GB). 2019-03-22. Процитовано 2020-02-10. 

Посилання[ред. | ред. код]