Партія незалежності Сполученого Королівства

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Партія незалежності Сполученого Королівства

англ. United Kingdom Independence Party
Країна Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Голова партії Найджел Фарадж
Засновник Алан Скід
Дата заснування 3 вересня 1993
Штаб-квартира Newton Abbotd
Ідеологія Британський націоналізм
Націонал-консерватизм
Євроскептицизм
правий популізм[1][2].
Молодіжна організація Young Independence
Кількість членів  26,447(грудень 2018)[3]
Офіційний сайт ukip.org
youngindependence.uk

Партія незалежності Сполученого Королівства (англ. United Kingdom Independence Party) — політична партія Великої Британії, що вимагає виходу країни з Євросоюзу і дотримується консервативних поглядів. Головний офіс розташовано у Ньютон-Аббот у Девонширі.

Партія об'єднує 12 регіональних організацій Британії. На останніх за часом виборах до Європарламенту у 2009 році партія виступала за створення робочих місць у Великій Британії безпосередньо для британців, за посилення імміграційної політики у Великій Британії і Євросоюзі в цілому, за розширення зовнішніх торгових зв'язків, за обов'язкове проведення референдуму щодо Конституції ЄС або будь-якого аналогічного документу. Крім того, партія закликала віддати свої голоси за неї з метою висловити протест уряду (The Government is determined not to allow your voice to be heard. A vote for UKIP is a vote to say 'No' loudly and clearly).

Партія була заснована в 1993 році істориком Аланом Скедом і закликала до виходу Великої Британії з Євросоюзу. У партію перейшли деякі члени правлячої Консервативної партії, в якій існували серйозні розбіжності щодо майбутнього фунта стерлінгів після «чорної середи». У 1999 році партія отримала 3 депутатських місця на виборах до Європарламенту, але незабаром один з депутатів після виниклих розбіжностей вийшов з партії.

Незважаючи на певну популярність в суспільстві, партія не представлена ​​в Палаті громад через існування у Великій Британії мажоритарної виборчої системи. Водночас, членами партії є два члени Палати лордів. Крім того, на виборах до Європарламенту 2009 року партія отримала 16,5 % голосів (на 0,8 % більше, ніж правлячі лейбористи) і провела в Європарламент 13 депутатів, серед яких — колишній президент партії Найджел Фарадж. У 2010 році партія отримала 3,1 % голосів і жодного місця в Палаті громад на чергових парламентських виборах.

2015 року лідер партії Найджел Фарадж закликав нідерландців проголосувати на референдумі проти ратифікації Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною.[4]

В основному, партія привертає до себе протестний електорат. Політичні коментатори вважають партію право-популістською[1][2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Nordsieck, Wolfram (2017). United Kingdom. Parties and Elections in Europe. Архів оригіналу за 9 March 2019. 
  2. а б Abedi & Lundberg 2009, p. 72; Jones 2011, p. 245; Dolezal 2012, p. 142; Liebert 2012, p. 123; Art 2011, p. 188; Driver 2011, p. 149.
  3. Loft, Philip; Dempsey, Noel; Audickas, Lukas (9 August 2019). Membership of UK political parties. parliament.uk. Архів оригіналу за 22 June 2019. Процитовано 18 September 2019. 
  4. Лідер UKIP агітуватиме у Нідерландах проти Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Deutsche Welle. — 2016. — 28.02.
  • Abedi, Amir; Lundberg, Thomas Carl (2009). Doomed to Failure? UKIP and the Organisational Challenges Facing Right-Wing Populist Anti-Political Establishment Parties. Parliamentary Affairs 62 (1): 72–87. doi:10.1093/pa/gsn036. 
  • Jones, Owen (2011). Chavs: The Demonization of the Working Class. London: Verso. ISBN 978-1-84467-804-4. 
  • Dolezal, Martin (2012). Restructuring the European Political Space: The Supply Side of European Electoral Politics. У Kriesi, Hanspeter; Grande, Edgar; Dolezal, Martin; Helbling, Marc; Höglinger, Dominic; Hutter, Swen; Wüest, Bruno. Political Conflict in Western Europe. Cambridge University Press. с. 127–50. ISBN 978-1-107-02438-0. 
  • Driver, Stephen (2011). Understanding British Party Politics. Cambridge: Polity Press. ISBN 978-0-7456-4078-5. 
  • Art, David (2011). Inside the Radical Right: The Development of Anti-Immigrant Parties in Western Europe. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-1-139-49883-8. 
  • Liebert, Ulrike (2012). Civil Society, Public Sphere and Democracy in the EU. У Eriksen, Erik Oddvar; Fossum, John Erik. Rethinking Democracy and the European Union. Abingdon: Routledge. с. 112–42. ISBN 978-1-136-49090-3. 

Посилання[ред. | ред. код]