Наказний гетьман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Наказний гетьман (отаман) – в Україні у 17-18 ст. особа, що тимчасово обіймала посаду гетьмана (отамана).

Наказного гетьмана обирала козацька старшина чи призначала генеральна старшина, як правило зі свого складу в разі смерті (в цьому випадку Наказний гетьман виконував обов’язки до обрання постійного гетьмана) або тривалої відсутності гетьмана (отамана). Призначали Наказного гетьмана (найчастіше з полковників) також для очолення у поході козацького війська, коли гетьман залишався у своїй резиденції.

Призначення Наказного гетьмана оформлялося універсалом, а з 20-х років 18 ст. – царським указом. Деякі наказні гетьмани очолювали державу лише кілька років: Яким Сомко (1660-1663), Павло Полуботок (1722-1724).

Джерела та література[ред.ред. код]