Національний день пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний день пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої
CMNS: Національний день пам'яті жертв геноциду, скоєного українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої у Вікісховищі
Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький (ліворуч) на Національному дні пам'яті 2018 року у Варшаві

Національний день пам'яті жертв геноциду громадян Польської Республіки, вчиненого українськими націоналістами (пол. Narodowy Dzień Pamięci Ofiar Ludobójstwa dokonanego przez ukraińskich nacjonalistów na obywatelach II Rzeczypospolitej Polskiej) — офіційна пам'ятна дата в Польщі, що відзначається щорічно 11 липня. Цю дату було обрано тому, що саме неділя 11 липня 1943 року, на думку польських дослідників, стала апогеєм (Волинська кривава неділя) розправ над поляками на Волині та в Східній Галичині, коли збройні загони українських націоналістів одночасно напали на 99 населених пунктів, населених етнічними поляками.

Історія заснування[ред. | ред. код]

Докладніше: Волинська трагедія
Польські жертви розправи, вчиненої УПА в селі Липники на Волині, 1943 р.

15 липня 2009 року Сейм Польщі у своїй резолюції (прийнятій одностайною акламацією без процедури голосування) констатував, що Організація Українських Націоналістів (ОУН) та Українська Повстанська Армія (УПА) провели «антипольську акцію» – масові вбивства, що мали характер етнічної чистки та мали ознаки геноциду". Крім того, Сейм «вшановує пам'ять вояків Армії Крайової, Самооборони Східних Кресів і Селянських батальйонів, які піднялися на драматичну боротьбу за захист цивільного польського населення, а також з болем згадує жертви серед цивільного українського населення».[1][2]

15 липня 2013 року Сейм прийняв спеціальну постанову до 70-х роковин «Волинського злочину» (така назва вживається в резолюції), в якій зазначається, що злочини ОУН і УПА мали «організований і масовий масштабний характер», що надавало їм «характеру етнічної чистки з ознаками геноциду».[3][4]

7 липня 2016 року Сенат Польщі прийняв постанову «про питання увічнення пам'яті жертв геноциду, вчиненого українськими націоналістами проти громадян ІІ Речі Посполитої у 1939—1945 роках».[5]

22 липня 2016 року Сейм встановив цей день пам'яті жертв Волинської трагедії серед польського населення, організованої бійцями ОУН, УПА, дивізії СС «Галичина» та інших українських формувань під час Другої світової війни.[6] Іншу назву запропонували депутати від Польської селянської партії – «День пам'яті польських жертв геноциду, вчиненого ОУН-УПА на східних кордонах ІІ РП».[7]

11 липня 2023 року в Польщі в день вшанування 80-тих роковин Волинської трагедії Сейм Польщі ухвалив резолюцію про вшанування пам'яті жертв Волинської різанини, зосередивши увагу на польсько-українське примирення, яке «роками будувалося представниками обох народів, має також включати визнання провини та вшанування пам'яті жертв Другої світової війни»[8].

Реакція в Україні[ред. | ред. код]

Президент України Петро Порошенко у своєму Facebook висловив думку, що «жалкує про рішення польського Сейму. Я знаю, що багато хто захоче використати це для політичних спекуляцій. Проте варто звернутись до заповіту Івана Павла ІІ – ми прощаємо і просимо вибачення»[9] . Комітет Верховної Ради України у закордонних справах опублікував спеціальну заяву, в якій висловив «глибоку стурбованість» постановою Сейму.[10] Українська партія «Свобода» засудила рішення польського Сейму.[11]

Оцінка[ред. | ред. код]

Позиція Українського інституту національної пам'яті (2023)

Воно було створене для нацистським та комуністичним тоталітарними режимами з метою послаблення польського й українського підпілля. Це сприяло зростанню міжнаціональної ворожнечі і тривало на підґрунті дискримінаційної політики у міжвоєнній Польській Республіці щодо українців, які прагнули побудови власної незалежної держави.

Антипольські акції українців 1943–1945 років супроводжувалися масовими вбивствами цивільних поляків, які були етнічною меншиною на Волині. До озброєних націоналістів приєднувалося місцеве українське населення, яке довгий час відчувало утиски з боку польської влади[8].

Протягом 1942—1943 років відбувалися обопільні етнічні чистки конфліктуючого польського та українського населення, здійснені Українською Повстанською Армією, що підпорядковувалися ОУН (б)[12] та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту (107, 202)[13], радянських партизанів[14] та українського і польського цивільного населення у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

У традиційній польській історіографії тенденційно сприймається як етнічна чистка виключно польського населення; в українській — як «дія у відповідь» на звірства поляків щодо українських цивільних[15] Для праць польських істориків характерна тенденція перебільшувати польські жертви[16][17][18][19][20][21][22][23][24] та применшення кількості українських жертв, зараховувати загиблих українців від рук поляків, як поляків, що загинули від рук українців[25]

Українські історики переважно почали досліджувати цю тему після проголошення Україною незалежності[26]. Зокрема, авторитетною вважається думка Володимира Сергійчука, який стверджує, що польська спільнота на західноукраїнських землях неодноразово провокувала антиукраїнські акції (корінного етносу, який захищав власні права) з боку німецької адміністрації в перші роки війни. Сергійчук вважає за можливе виправдати діяльність українців на Волині, як прагнення[27].

На думку низки українських істориків, напади на польські селища здійснювали і спецпідрозділи НКВС, одягнені як бійці УПА, головним чином c метою знищення польського підпілля, змушуючи поляків шукати контакти з червоними партизанами, стимулюючи співпрацю з радянською владою, а також ініціюючи напади на українські села, які особливо підтримували УПА або служили їх базами[28].

Український інститут національної пам'яті цю трагедію оцінює як соціально-етнічне протистояння між українцями та поляками в роки Другої світової війни та перші повоєнні роки[8][29].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ UCHWAŁA Sejmu Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 15 lipca 2009 r. w sprawie tragicznego losu Polaków na Kresach Wschodnich (PDF). Seym of the Republic of Poland (Polish) . 15 липня 2009. Процитовано 6 жовтня 2022.
  2. ↑ Свобода требует от Польши прекратить антиукраинскую истерию. Корреспондент (Russian) . 22 липня 2009. Процитовано 6 жовтня 2022.
  3. ↑ W SPRAWIE UCZCZENIA 70. ROCZNICY ZBRODNI WOŁYŃSKIEJ I ODDANIA HOŁDU JEJ OFIAROM (PDF). Kronika Sejmowa (Polish) . 42 (7): 21—24. 15 липня 2013.
  4. ↑ Cенат Польщі закликав визнати Волинську трагедію геноцидом. Європейська правда (укр.). Процитовано 12 липня 2023.
  5. ↑ UCHWAŁA SENATU RZECZYPOSPOLITEJ POLSKIEJ z dnia 7 lipca 2016 r. w sprawie oddania hołdu ofiarom ludobójstwa dokonanego przez nacjonalistów ukraińskich na obywatelach II Rzeczypospolitej w latach 1939–1945 (PDF). Senate of the Republic of Poland (Polish) . 7 липня 2016. Процитовано 6 жовтня 2022.
  6. ↑ Uchwała Sejmu w sprawie oddania hołdu ofiarom ludobójstwa dokonanego przez nacjonalistów ukraińskich na obywatelach II RP w latach 1943–1945 - Sejm Rzeczypospolitej Polskiej.
  7. ↑ w sprawie ustanowienia 11 lipca Dniem Pamięci o Polakach - Ofiarach Ludobójstwa dokonanego przez OUN-UPA na Kresach Wschodnich II Rzeczypospolitej (PDF). Sejm of the Republic of Poland (Polish) . 8 червня 2016. Процитовано 6 жовтня 2022.
  8. ↑ а б в Анастасія Ізвощікова, Юрій Свиридюк (11 липня 2023). Польський Сейм ухвалив резолюцію про вшанування пам'яті жертв Волинської трагедії. https://suspilne.media (укр) . Суспільне Новини. Процитовано 12 липня 2023.
  9. ↑ Порошенко, Петро (22 липня 2016). Шкодую щодо рішення польського Сейму. Facebook (Ukrainian) . Процитовано 6 жовтня 2022.
  10. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 25 липня 2016. Процитовано 1 червня 2022.
  11. ↑ Заява ВО "Свобода" з приводу резолюції польського Сейму у справі Волинської трагедії. Во "Свобода" (Ukrainian) . 21 липня 2016.
  12. ↑ Бульба-Боровець Т. Армія без держави: слава і трагедія українського повстанського руху. Спогади.— Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1981.— С. 251
  13. ↑ Ігор Ільюшин. Польське підпілля на території Західної України в роки Другої світової війни [Архівовано 15 лютого 2018 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Міро́слав Чех. Як Москва відкрила браму до пекла на Волині [Архівовано 14 травня 2014 у Wayback Machine.] І українці, і поляки були пішаками у грі великих держав // «iPress.ua» from: Mirosław Czech. Jak Moskwa rozpętała piekło na Wołyniu [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.] // Gazeta Wyborcza, 08.03.2013 21:14
  15. ↑ Книга «Кривава Волинь» розставить усі крапки над «і» в українсько-польському протистоянні?. Архів оригіналу за 21 вересня 2013. Процитовано 19 вересня 2013.
  16. ↑ Іван Ольховський. Зігнули Мотику. У продовження «волинської» полеміки [Архівовано 19 листопада 2021 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою istpravda.com.ua не вказано текст
  18. ↑ Андрій Боляновський [Архівовано 26 травня 2019 у Wayback Machine.]. Проблема кількості польських жертв волинської трагедії 1943 року // Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. — 2013. — Вип. 6. — С. 129—142
  19. ↑ Микола Сивіцький. Історія польсько-українських конфліктів. Том 2. Баланс «боротьби за польськість» [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]. — С. 18—27.
  20. ↑ Кривава Волинь [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Українська газета Плюс, 18-31 грудня 2008
  21. ↑ Володимир Косик. (Париж — Мюнхен). Українсько-польське протистояння під час німецької окупації [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 381.
  22. ↑ Оксана Каліщук. Проблема українсько-польського протистояння на західноукраїнських землях у роки другої світової війни в історичній науці: демографічний зріз [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Володимир Сергійчук. Володимир Сергійчук Втрати населення в ході польсько-українського міжнаціонального конфлікту в роки Другої світової війни
  24. ↑ Іван Патриляк. Кривавий баланс. Скільки загинуло під час польсько-українсько конфлікту. Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 10 жовтня 2021.
  25. ↑ Іван Ольховський. Кривава Волинь. — К. — 248 с.
  26. ↑ СБУ передасть всі архіви КДБ Інституту національної пам'яті
  27. ↑ Іващенко О. Волинська трагедія в українській та польській національних історіографіях… — Вип. 11. — С. 175
  28. ↑ Волинський державний університет ім. Л. Українки. Світовий союз вояків Армії Крайової. (2004.). Україна — Польща: важкі питання: Матеріали IX і X міжнародних наукових семінарів «Українсько-Польські відносини в час Другої Світової війни». Варшава, 6-10 листопада 2001 р. Луцьк: ВМА «Терен». с. Т. 9. — С. 217. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)
  29. ↑ УІНП (10 липня 2023). «Волинська трагедія – жахлива подія нашого минулого. Забуття чи приховування – неможливе і неприпустиме». УІНП (укр.). Процитовано 12 липня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Національний_день_пам%27яті_жертв_геноциду,_скоєного_українськими_націоналістами_проти_громадян_Другої_Речі_Посполитої&oldid=40626963