Нененко Валерій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Валерій Нененко
Особисті дані
Повне ім'я Валерій Георгійович Нененко
Народження 30 березня 1950(1950-03-30) (74 роки)
  Воронеж, РРФСР
Зріст 176 см
Вага 75 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1967—1968 СРСР «Труд» (В)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1969—1970 СРСР «Труд» (В) 34 (3)
1970—1973 СРСР «Іскра» (См) ? (?)
1973 СРСР «Металург» (Жд) 11 (0)
1973—1974 СРСР «Металург» (Л) ? (?)
1974—1976 СРСР «Труд» (В) 52 (11)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1990—1991
1992—1993
1995
1997—1998
1999—2001
2002
2003
2004
2005
2006
2012
2016—2018
2019 		СРСР «Буран» (Воронеж)
Росія «Факел» (В)
Росія «Арсенал» (Т)
Росія «Кристал» (См)
Росія «Факел» (В)
Росія «Чорноморець»
Росія «Салют-Енергія»
Росія «Динамо» (В)
Росія «Ротор-2»
Росія «Факел» (В)
Росія «Астрахань»
Росія «Росарм»
Росія «Рубін» (Воронеж)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Валерій Георгійович Нененко (рос. Валерий Георгиевич Нененко; нар. 30 березня 1950, Воронеж, РРФСР) — російський радянський футболіст, нападник, тренер.

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Футболом почав займатися в 7 років. У 12 років записався в секцію ФК «Енергія» (Воронеж). Після закінчення школи, у вересні 1967 року, що Валерія зарахували в команду майстрів «Труд». Два роки виступав за дублюючий склад команди. Грав на позиції центрального нападника або нападника зі зміщенням вліво. У 1969 році переведений до основного складу[1].

У 1970 році перейшов у смоленську «Іскру», де одночасно проходив військову службу[1]. Після «Іскри» недовго грав за «Металург» (Жданов) і рік в ФК «Металург» (Липецьк)[2].

Після Липецька повернувся в рідний Воронеж, де грав за «Труд» з другого кола 1974 року і до 1977 року. У 27 років завершив кар'єру гравця[2].

Ось як сам себе оцінював Валерій Нененко:

Посередній гравець другої ліги. Частенько перетримував м'яч, вважався індивідуалістом. Володів непоганим ударом з правої ноги, вмів пробити головою, добре біг. Але не вистачало технічної оснащеності, може навіть, більшою спритністю у володінні м'ячем. Інше [також] було при мені, особливо самовідданість

— Валерій Нененко

Кандидат у майстри спорту. Залучався до складу юнацької збірної РРФСР[1].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Закінчив Воронезький педагогічний інститут. Також закінчив Вищу школу тренерів, де навчався разом з Валерієм Газзаєвим, Олександром Тархановим, Леонідом Ткаченком, Олексієм Петрушиним, Володимиром Онищенком та іншими[3][4].

На тренерській роботі з 1977 року. Десять років працював дитячим тренером у ДЮСШ-15 (Воронеж).

З 1988-1989 років, поєднуючи навчання в ВШТ, працював другим тренером ФК «Факел», де відповідав за фіксацію техніко-тактичних дії, начитував на диктофон, потім розшифровував.

Після цього працював головним тренером ФК «Буран» (Воронеж), «Факел», «Кристал».

Найуспішнішим періодом тренерської кар'єри Нененка вважається робота в «Факелі» з 1999 по 2001 роки. У грудні 1998 року його, успішного тренерв смоленського «Кристалу», запросив на тренерський пост президент «Факела» Юрій Михайлович Батищев. Нененко відмовився від трикімнатної квартири в Смоленську й прийняв запрошення[5]. У 1999 році «Факел», посівши друге місце в першому дивізіоні, вийшов у вищий дивізіон, де грав протягом двох сезонів. Цей результат є найкращим в історії клубу[3].

Після «Факела» тренував ФК «Чорноморець», «Салют-Енергія», «Динамо» (Воронеж).

У 2005 році працював головним тренером ФК «Ротор-2».

У 2006 році тренував «Факел». Взимку 2007 року звільнений з клубу, через важку фінансову ситуацію в команді.

У 2012 році тренував ФК «Астрахань». Залишили команду через розбіжності з президентом клубу Олександром Колосовим.

Викладав на тренерських курсах підвищення кваліфікації МОА «Чорнозем'я». З вересня 2013 року — тренер дитячої команди «Спарта» (Воронеж).

Сім'я

[ред. | ред. код]

Батько — Георгій Миколайович все життя пропрацював водієм міжміського автобуса. Помер у 1990 році[1].

Мати — Луїза Олексіївна, закінчивши технікум, працювала майстром, потім начальником цеху на заводі радіодеталей. У 1964 році перейшла на завод «Електроніка». Померла в 2010 році[1].

Брат — Сергій Георгійович.

Одружений. Одружився в 26 років. У 1977 році народився син Роман.

Досягнення

[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д Валерий Нененко: Всегда жить футболом (PDF) (рос.). Газета «Игрок» Воронеж №15 (980) от 18.04.2013. Архів оригіналу (PDF) за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
  2. ↑ а б Валерий Нененко: Всегда жить футболом (продолжение) (PDF) (рос.). Газета «Игрок» Воронеж №16 (981) от 24.04.2013. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 28 листопада 2013.
  3. ↑ а б Век футбола. 1908—2008. Воронежскому футболу — 100 лет, 2008.
  4. ↑ Валерий Нененко: «Наш город — самый футбольный в России» (рос.). Официальный сайт газеты «Берег» (Воронеж). Процитовано 28 листопада 2013.
  5. ↑ Валерий Нененко: Для меня Воронеж — это не Рязань или Казань (рос.). Статья из газеты «Игрок» (Воронеж) №23 (938) от 14.06.2012. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нененко_Валерій_Георгійович&oldid=39158951